12 червня 2013 р.Справа № 820/1342/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.
представника позивача Лантрат А.В.
представника відповідача Озацької О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013р. по справі № 820/1342/13-а
за позовом Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просив суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000460042 від 22.10.2012 р., яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, код платежу 11021000, на суму 96.571,00грн., з яких 80.544,00 грн. за основними платежами та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16.027 грн.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000470042 від 22.10.2012 р., яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, код платежу 14010100, на суму 63.248,00грн., з яких 42.165,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21.083,00 грн.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000480042 від 22.10.2012 р., яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" зменшено розмір від'ємного значення суму податку на додану вартість у розмірі 30.528,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Злібзавод "Салтівський" - задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 22.10.2012 року №0000460042, №0000470042, №0000480042.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, ст.ст. 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ: 33140536 (місцезнаходження: вул. Гвардійців - Широнінців, буд. 1, м. Харків, 61153) (т.1.а.с.55, 57).
З 19.01.2011 року підприємство узято на облік в органах державної податкової служби за №66, на час розгляду справи ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС (т.1.а.с.58). З 19.01.2004 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.
На підставі направлень від 20.09.2012 року № 438 та 20.09.2012 № 439, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості Серік Вікторією Іванівною та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості Полешко Людмилою Андріївною на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями та відповідно до наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 474 від 18.09.2012 року, відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія "КХК» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 року, з 01.10.2011 по 31.10.2011 року, з 01.02.2012 по 29.02.2012 року, 01.03.2012 по 31.03.2012 року.
Результати вказаної документальної позапланової виїзної перевірки оформлені актом № 438/42-013/31340536 від 04.10.2012 року (т.1.а.с.10-36).
Згідно висновків акту перевірки, податковим органом встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський», при здійсненні господарської діяльності:
- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 42.165 грн., у тому числі: за липень 2011 року на суму 25.425 грн., за жовтень 2011 року на суму 16.740 грн.;
- п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 30.528 грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 30.528 грн.;
- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 80.544 грн., в тому числі: за 3 квартал 2011 року - на 29.239 грн., за 4 квартал 2011 року - на 19.251 грн., за 1 квартал 2012 року на 32.054 грн.
На підставі висновків акту перевірки, 22.10.2012 року податковим органом прийнято податкові повідомлення -рішення:
- № 0000460042, яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 96.571 грн., з яких 80.544 грн. - основний платіж, 16.027 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (т.1.а.с.37);
- № 0000470042, яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 63.248 грн., з яких 42.165 грн. - основний платіж, 21.083 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (т.1.а.с.39);
- № 0000480042, яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30.528 грн. (т.1.а.с.41).
Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями та керуючись правилами, визначеними ст. 55 та пп. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" відносно прийнятих СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС податкових повідомлень-рішень розпочало процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючих органів.
За результатами розгляду скарг ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", Рішенням ОДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС від 27.12.2012 року №17219/10/10-233 та Рішенням ДПС України №1879/6/10-2115 від 07.02.2013 року податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, ДПС № 0000460042, № 0000470042 та № 0000480042 від 22.10.2012 року залишені без змін, а скарга ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" - без задоволення (т.1.а.с.43-54).
Після закінчення процедури адміністративного (позасудового) оскарження прийнятих податкових повідомлень - рішень, ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Пунктом 2 ст.3 Закону України № 996-ХІУ передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інша звітність, що використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.
Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, у перевіряємому періоді між позивачем - ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" (у якості покупця) та ТОВ "Будівельна компанія "КХК" (у якості продавця) укладено договори купівлі продажу від 25.07.2011 року № 137 та від 01.12.2011 року № 160911.
Згідно умов вказаних договорів продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець оплатити товар передбачений договорами, а саме:
- за договором від 25.07.2011 року №137 - олію соняшникову пресовану нерафіновану (т.1.а.с.146-147);
- за договором від 01.12.2011 року №160911 - олію соняшникову пресовану нерафіновану, борошно житнє обдирне (т.1.а.с.149-150).
Фактичне виконання договорів купівлі - продажу підтверджується виписаними ТОВ "Будівельна компанія "КХК" на адресу позивача податковими накладними від 14.02.2012 року № 136 на суму з ПДВ 14.523,60 грн. (т.1.а.с.152), від 13.02.2012 року № 133 на суму з ПДВ 32.307,60 грн. (т.1.а.с.156), від 28.10.2011 року № 56 на суму з ПДВ 100.440,00 грн. (т.1.а.с.160), від 29.07.2011 року № 12 на суму з ПДВ 152.550,00 грн. (т.1.а.с.165), від 01.02.2012 року № 109 на суму з ПДВ 32.391,90 грн. (т.1.а.с.170), від 01.02.2012 року № 110 на суму з ПДВ 35.550,90 грн. (т.1.а.с.174), від 13.02.2012 року № 134 на суму з ПДВ 33.246,20 грн. (т.1.а.с.178), від 13.02.2012 року № 132 на суму з ПДВ 35.148,10 грн. (т.1.а.с.182), видатковими накладними від 14.02.2012 року №2/14/02 (т.1.а.с.153), від 13.02.2012 року №2/13/02 (т.1.а.с.157), від 28.10.2011 року №1/28/10/11 (т.1.а.с.162), від 29.07.2011 року №29/0711-1 (т.1.а.с.166), від 01.02.2012 року №1/01/02 (т.1.а.с.171), від 01.02.2012 року №2/01/02 (т.1.а.с.175), від 13.02.2012 року №4/13/02 (т.1.а.с.179), від 13.02.2012 року №1/13/02 (т.1.а.с.183), прибутковими ордерами від 14.02.2012 року №216 (т.1.а.с.154), від 13.02.2012 року №205 (т.1.а.с.158), від 28.10.2011 року №820 (т.1.а.с.161), від 29.07.2011 року №489 (т.1.а.с.167), від 01.02.2012 року №141 (т.1.а.с.172), від 01.02.2012 року №140 (т.1.а.с.176), від 14.02.2012 року №209 (т.1.а.с.180), від 13.02.2012 року №203 (т.1.а.с.184).
Вказані договори укладено з метою необхідністю забезпечення позивача, як хлібопекарне підприємство, основною сировиною для виробництва соціально значущої продукції - хліба. В період, який перевірявся, основним видом діяльності товариства було виробництво хліба та хлібобулочних виробів, що свідчить про те, що борошно придбавалося ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" у ТОВ "Будівельнажомпанія "КХК" для його подальшого використання у власній господарській діяльності.
Отриманий товар оприбутковано позивачем по балансовому рахунку 201 "Сировина та матеріали" та згідно з прибутковими ордерами, переданий до складу сировини цеху № 3 та згідно з отвес-накладних був повністю використаний у виробництві.
Виготовлення із зазначеної сировини готової продукції (житнього хлібу) та переміщення його до складу готової продукції для подальшої реалізації підтверджується Обігово-сальдовою відомістю по рахунку (т.2.а.с.18-27, 55-56).
Фізичне переміщення товару придбаного за даними договорами здійснювалося на підставі договорів про надання транспортних послуг від 01.04.2011 року №15 та від 01.01.2012 року №06 укладених між ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" - (замовник) та ФОП ОСОБА_5 - (виконавець) щодо перевезення вантажів по Україні, інші транспортно - експедиційні послуги (т.1.а.с.148), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 14.02.2012 року №931367 (т.1.а.с.157), від 13.02.2012 року №931357 (т.1.а.с.159), від 28.10.2011 року (т.1.а.с.163), від 29.07.2011 року (т.1.а.с.168), від 01.02.2012 року №931284 (т.1.а.с.173), від 01.02.2012 року №931283 (т.1.а.с.177), від 13.02.2012 року №931358 (т.1.а.с.181), від 13.02.2012 року №931356 (т.1.а.с.185).
Розрахунки з оплати сировини виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента ТОВ "Будівельна Компанія "КХК" безготівкових коштів на загальну суму 252.990,00 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується Журналом проводок за 2 півріччя 2011 року ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" 6.3.1, 3.1.1 та копіями банківських виписок за 2 півріччя 2011 року (т.2.а.с.15-17, 30-37, 64-92).
Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.
Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.
З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), відповідачем суду не надані та відсутні в матеріалах справи.
Як вбачається з акту перевірки від 04.10.2012 року № 438/42-013/31340536 та встановлено судовим розглядом, у податкових накладних, виписаних ТОВ "Будівельна компанія "КХК" на адресу позивача, по рядку "Вид цивільно-правового договору" вказано "Договір поставки", замість - "Купівлі-продажу", тобто у податкових накладних встановлено розбіжність у визначенні виду цивільно-правового договору.
Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту, за підтвердження факту господарської операції іншими первинними документами, що дають можливість її ідентифікувати. У той же час належно оформлена податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність господарської операції.
Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних на адресу позивача, ТОВ "Будівельна компанія "КХК" зареєстровано в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та зареєстровано платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.
При цьому, доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в ході розгляду справи до суду не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції за договорами купівлі-продажу, укладеними між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "КХК", повністю підтверджені відповідними первинними документами.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Між тим, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.
Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.
З приводу посилання податкового органу, в обґрунтування висновку щодо відсутності реального характеру здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "КХК", на те, що у товарно-транспортних накладних № 931356 від 13.02.2012 року, № 931358 від 13.02.2012 року, № 931357 від 13.02.2012 року, № 931283 від 01.02.2012 року, № 931284 від 01.02.2012 року вказано замовником - ТОВ "Будівельна компанія "КХК", вантажоодержувачем - ТОВ "Агро-Крокус", тоді як у ТТН № 931367 від 14.02.2012 року вказано замовником ТОВ "Агро-Крокус", а вантажоодержувачем - ТОВ "Будівельна компанія "КХК", тобто встановлено розбіжність у визначенні реквізитів "Замовник" та "Вантажоодержувач", а також відсутність в Базі ДАІ даних на автомобіль НОМЕР_4, колегія суддів зазначає наступне.
З пояснень представника позивача судом встановлено, що ТОВ "БК "КХК" придбало борошно житнє обридне ТОВ "Агро- Крокус" згідно з договором купівлі-продажу від 26.12.2011р. № 26/12 ( т. 2 а.с. 102-103). У зв'язку з цим, в деяких товарно-транспортних накладних допущено помилку, однак всі інші вимоги щодо оформлення відповідного документу додержані у відповідності до чинного законодавства.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання або недоліки такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.
Судом встановлено, що перевезення борошна та олії соняшникової здійснювалось транспортними засобами: КАМАЗ 54112, реєстраційний номер НОМЕР_6, власником якого є ПВКФ «КАПІТОЛІЙ» (між ПВКФ «КАПІТОЛІЙ» та ФОП ОСОБА_5 укладено договір оренди транспортного засобу від 01.01.2012р. №04Т, т. 2 а.с. 98-99) та МАЗ реєстраційний номер НОМЕР_5, що належить на праві власності ОСОБА_6
Тобто, транспортування товару здійснювалось спеціальним вантажним транспортом згідно з договором про надання транспортних послуг № 06 від 01.01.2012 р. між ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» та ФОП ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 61).
З огляду на достатню кількість доказів, які підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій, окремі недоліки певних первинних документів самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення їх сили звітного бухгалтерського документа, а відтак позбавлення покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту. Отже, відсутність певних реквізитів або допущення певних помилок само по собі не є підставою для висновку про нездійснення добросовісним суб'єктом господарювання господарських операцій.
Відносно посилання податкового органу в акті перевірки від 04.10.2012 року № 438/42-013/31340536, в обґрунтування висновку про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, на акт про неможливість зустрічної звірки № 560/22-206/32676574, складений ДПІ у Київському районі м. Харкова, згідно якого встановлено відсутність ТОВ "Будівельна компанія "КХК" за місцезнаходженням, а також відсутність об'єкту оподаткування, який виникає при проведенні підприємством господарсько-фінансових операцій, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.
Платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.
Податковий орган не довів при вирішенні справи ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "КХК" не відповідають дійсності, що укладення договорів купівлі-продажу не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Колегією суддів встановлено, що спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача. Факт оплати позивачем отриманих у ТОВ "Будівельна компанія "КХК" товарів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та сторонами не заперечується.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.
Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ "Будівельна компанія "КХК" правочинів, та як наслідок, правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Так, 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.
Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, факти вказаних в акті перевірки № 438/42-013/31340536 від 04.10.2012 року порушень та донарахування податкових зобов'язань за господарськими операціями з ТОВ "Будівельна компанія "КХК" належним чином не довів.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 28019 грн., за вересень 2010 року в сумі 35977 грн., за листопад 2010 року в сумі 32472 грн., за грудень 2010 року в сумі 37000 грн. необґрунтовано не застосовано, окрім положень Податкового кодексу України, норми Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи податкові повідомлення - рішення від 22.10.2012 року № 0000460042, №0000470042, №0000480042, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2013р. по справі № 820/1342/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.
Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2013 р.