Справа№592/2860/13-ц
Провадження №2/592/1243/13
20 червня 2013 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м.Суми у складі:
головуючого судді Чернобая О.І.,
при секретарі Дегтяренко В.М.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Дишковець Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ковпаківського районного суду м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 4», третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення і стягнення моральної шкоди,
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом в якому зазначила, що 12.02.2013 року наказом головного лікаря Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 4» їй була оголошена догана за порушення п.п.2.2, 2.13, 2.15, 5.12 Посадової інструкції.
Вважає вказаний наказ незаконним, оскільки 18.01.2013 року до неї на прийом як до лікаря дерматолога звернувся пацієнт ОСОБА_5 з проханням заповнити направлення на отримання путівки на санаторно-курортне лікування в військкоматі. Не будучи впевненою тому, що вона має право заповнювати направлення, зателефонувала заступнику головного лікаря ОСОБА_6, яка наказала їй направити пацієнта до дільничного терапевта, що вона і зробила. Пацієнт емоційно відреагував на це і залишив кабінет. Вподальшому їй стало відомо, що пацієнт пішов і поскаржився на неї головному лікарю, який на підставі його скарги оголосив їй догану. Вважає наказ незаконним, т.я. вона виконала вказівку заступника головного лікаря. Внаслідок несправедливого притягнення її до дисциплінарної відповідальності їй була спричинена моральна шкода яку вона оцінює в 2000 грн.
В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, обґрунтувала їх тими ж підставами, що зазначені в позовній заяві і просить суд визнати незаконним і скасувати наказ про оголошення їй догани та стягнути з відповідача на її користь 2000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.
Представник відповідача Дишковець Ю.М. позов не визнав і суду показав, що в січні місяці 2013 року до позивачки, як до чергового лікаря дерматолога звернувся пацієнт ОСОБА_5 для проходження лікаря дерматолога, для санаторно-курортного лікування. Однак, позивачка безпідставно відмовила пацієнту в його огляді і наданні відповідного висновку, у зв?язку з чим ОСОБА_5 звернувся із скаргою до головного лікаря. Була проведена відповідна перевірка, за наслідками якої позивачці була оголошена догана, т.я. раніше відносно неї неодноразово надходили скарги від пацієнтів за що їй виносилось попередження.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка працює лікарем-дерматовенерологом МСЧ ПАТ «Сумське МНВО ім.Фрунзе».
18.01.2013 року позивачка знаходилась на роботі в своєму робочому кабінеті Сумської міської клінічної лікарні № 4 і вела прийом хворих.
В цей же день, з регістратури лікарні до неї, як до лікаря дерматовенеролога був направлений ОСОБА_5, який проходив комісію лікарів по путівці для санаторно-курортного лікування.
По вказаній путівці пацієнт ОСОБА_5 повинен був пройти зазначених в ній лікарів за місцем свого проживання, тобто в СМКЛ №4 і таким чином потрапив на прийом до позивачки, як до лікаря дерматовенеролога.
Позивачка не вислухавши уважно пацієнта ОСОБА_5 і не встановивши причину його візиту до лікаря, безпідставно відмовила провести його обстеження на предмет встановлення показань чи протипоказань до санаторно-курортного лікування, не зробила відповідних записів в його амбулаторній картці, оскільки ОСОБА_5 прибув до неї на прийом, а зателефонувала заступнику головного лікаря ОСОБА_6, якій не повідомила істинної причини візиту пацієнта, а спитала тільки чи займаються вони розподілом путівок колишнім військовослужбовцям, на що ОСОБА_6 відповіла, що не займаються, після чого позивачка направила ОСОБА_5 до лікаря-терапевта.
Таким чином, позивачка безпідставно відмовилась провести обстеження пацієнта ОСОБА_5 на предмет встановлення у нього показань чи протипоказань до санаторно-курортного лікування, хоча повинна була це зробити відповідно до посадової інструкції лікаря-дерматовенеролога.
Пунктом 2.2. вказаної посадової інструкції передбачено, що лікар-дерматовенеролог зобов?язаний забезпечити медичну допомогу хворим, враховуючи психологічні та соціальні аспекти пацієнтів;
Пунктом 2.13 Інструкції передбачено, що зобов?язана працювати в тісному контакті з лікарями терапевтичного, інфекційного, хірургічного, офтальмонологічного, рентгенологічного, імунологічного, фізіотерапевтичних профілів, лікарями функціональної діагностики та іншими;
Пунктом 2.15 передбачено, що зобов?язана виконувати стандарти технологій обстеження та лікування хворих.
Згідно пункту 5.12 повинна знати показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування.
Тобто, виходячи із вимог посадової інструкції обов?язок обстеження пацієнтів для встановлення показань чи протипоказань до санаторно-курортного лікування покладався на позивачку.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка заступник головного лікаря СМКЛ № 4 ОСОБА_6 суду показала, що 18.01.2013 року їй зателефонувала лікар дерматовенеролог ОСОБА_1 і спитала чи займаються вони розподілом путівок колишнім військовослужбовцям. Розподілом таких путівок лікарня не займається про що вона сказала позивачці. Позивачка сказала, що є людина, яка просить про це. Вона порадила щоб позивачка відвела ту людину до лікаря терапевта. Хвилин через 30-40 їй зателефонувала секретар, яка розказала, що позивачка відмовила одному пацієнту в обстеженні і той став скаржитись і чи не зможе вона прийняти цього пацієнта щоб уникнути конфліктної ситуації. За фахом вона теж є лікарем-дерматовенерологом і працює на 0,25 ставки за цією спеціальністю, тому вона надала такий дозвіл. Далі до неї в кабінет зайшов пацієнт ОСОБА_5, який поскаржився, що позивачка вже декілька років проводила йому такі обстеження про що писала в амбулаторній картці, а на цей раз безпідставно відмовила йому в огляді. Вислухавши ОСОБА_5 вона зрозуміла, що той прийшов не за розподілом путівок, як вказувала лікар ОСОБА_1, а прийшов щоб пройти черговий щорічний медогляд на предмет встановлення показань до санаторно-курортного лікування, тому обстежила його і зробила свій висновок. Коли позивачка телефонувала їй, то не сказала, що ОСОБА_5 прийшов для проходження звичайного медичного обстеження, а не за розподілом путівок. Якби позивачка сказала їй про істину причину візиту ОСОБА_5 то вона б сказала їй що потрібно провести його обстеження.
Таким чином, судом було встановлено, що відмовивши пацієнту ОСОБА_5 в медичному обстеженні по встановленню показань чи протипоказань до санаторно-курортного лікування, позивачка порушила п.п. 2.2, 2.13, 2.15, 5.12 своєї Посадової інструкції лікаря-дерматовенеролога.
Крім того, із наданих відповідачем копій амбулаторної картки пацієнта ОСОБА_5 вбачається, що позивачка раніше тричі проводила йому аналогічні обстеження по встановленню показань до санаторно-курортного лікування, тому вона була освідчена в цьому питанні і їй не потрібно було телефонувати заступнику головного лікаря ОСОБА_6
В подальшому пацієнт ОСОБА_5 звернувся із скаргою на позивачку до головного лікаря, який провів перевірку за обставинами викладеними в скарзі.
У відповідності з вимогами ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
В даному випадку головний лікар СМКЛ № 4 ОСОБА_4, отримавши скаргу ОСОБА_5 провів відповідну перевірку, відібрав пояснення у позивачки і за наслідками проведеної перевірки своїм наказом від 12.02.2013 року № 5-с оголосив позивачці догану.
При цьому головним лікарем було враховано, що наказом від 22.06.2012 року № 18-с за недотриманя обов?язків лікарем-дерматовенерологом ОСОБА_1, їй вже оголошувалось попередження.
Тому при винесені наказу про оголошення догани, головним лікарем була врахована ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Враховуючи, що позивачка в судовому засіданні всупереч вимог ст.60 ЦПК України не довела тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а судом навпаки було встановлено, що дисциплінарне стягнення до позивачки було застосовано у відповідності з вимогами ст.ст.147, 147 1 , 148, 149 КЗпП України тому в задоволенні її позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, ст.ст.147, 147 1 , 148, 149 КЗпП України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу головного лікаря Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 4» від 12.02.2013 року № 5-с про оголошення їй догани та стягнення на її користь моральної шкоди у розмірі 2000 грн. - відмовити за необґрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.І. Чернобай