Справа № 454/529/13-ц
18 квітня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
при секретарі Калиш В.О.,
з участю представника позивача ОСОБА_1
та представників відповідача Паска А.Б. та Кіщак С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,
Позивач, ОСОБА_4, звернувся в суд з позовом до відповідача ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків унаслідок професійного захворювання, у позовній заяві вказавши, що 18.04.1994р. він прийнятий учнем підземного гірничого робітника на дільницю №4 шахти №3 «Великомостівська». 20.09.1994р. звільнений з займаної посади за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України. 12.01.1996 р. прийнятий учнем підземного гірничого робітника по ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею на дільницю МДГШО. 03.10.1996 р. переведений підземним гірничим робітником по ремонту гірничих виробок 3-го розряду на дільниці МДГШО. 03.10.1997 р. звільнений з займаної посади відповідно до ст.40 КЗпП України за прогули. 22.12.1997 р. прийнятий підземним гірничим робітником по ремонту гірничих виробок 4-го розряду на дільницю РВД шахти №3 «Великомостівська». 18.10.1999 р. переведений підземним гірничим робітником по ремонту гірничих виробок 3-го розряду на дільницю №6 шахти №3 «Великомостівська». 10.11.1999 р. відряджений на УКК з відривом від роботи на курси ГРОВ і на час навчання переведений учнем підземного гірничого робітника очисного вибою на дільниці №6 шахти №3 «Великомостівська». З 13.12.1999 р. по 17.01.2000 р. практика учнем підземного гірничого робітника очисного вибою. 21.01.2000 р. переведений підземним гірничим робітником очисного вибою 4-го розряду на дільницю №6. 24.02.2011 р. звільнений відповідно до ст.38 КЗпП України в зв'язку з виходом на пенсію з виплатою грошової допомоги, згідно колективного договору.
04.07.2011 р. складено акт розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4, затверджений головним санітарним лікарем Червоноградської СЕС.
В п.13 акта розслідування хронічного професійного захворювання від 04.07.2011 р. міститься висновок про наявність шкідливих умов праці. Згідно даного висновку умови і характер праці гірника очисного забою підземного шкідливі, напружені, важкі, небезпечні і відповідають списку №1. Робоче місце відноситься до 3-го класу шкідливостей, підлягає впливові 2-ох факторів 1-го ступеня, 1-го фактора ІІ, 2-ох факторів ІІІ ступеня. Згідно даного акту позивачу встановлено діагноз: хронічний обструктивний бронхіт ІІ ст., пневмосклероз, емфізема легень, ДН І-ІІ ст., хронічна попереково-крижова радикуліт.
Згідно п.16 акта розслідування хронічного професійного захворювання від 04.07.2011 р. професійне захворювання виникло внаслідок роботи на шахті «Межирічанська» з 18.07.1994 р. по 20.09.1994 р. гірником підземним на вугледобувній дільниці, з 12.01.1996 р. по 03.10.1997 р., з 22.12.1997 р. по 10.11.1994 р. гірником по ремонту гірничих виробок на вугледобувній дільниці, з 10.11.1999 р. по 24.02.2011 р. гірником очисного забою на вугледобувній дільниці №6, при запиленості повітря на робочих місцях, що перевищує гранично - допустимі концентрації, несприятливих факторах мікроклімату, важкій фізичній праці.
Згідно довідки Міністерства охорони здоров'я України міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК (серія ЛВА-2 №030868) від 11.07.2011 р. ОСОБА_4 (вперше) безтерміново встановлено третю групу інвалідності.
Згідно довідки Міністерства охорони здоров'я України міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК (серія 10 ААА №486017) від 11.07.2011 р. про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ОСОБА_4 (вперше) встановлено 55% втрати професійної працездатності. Внаслідок отримання професійного захворювання позивачу було завдано великої моральної шкоди, що полягала у значному фізичному болю, який він зазнав та зазнає на даний час. Позивач постійно проходив лікування, що підтверджується витягами з медичної карти стаціонарного хворого, витягами з медичної карти амбулаторного хворого, епікриз-витягами з історії хвороби.
Моральні страждання, які позивач отримав в результаті професійного захворювання, полягають у фізичному болі та стражданнях, достроковій втраті працездатності, що призвело до погіршення матеріального становища, втраті соціальних зв'язків, неспроможності ведення домашнього господарства та виконання домашніх обов'язків. Все це змушує його докладати додаткових фізичних та моральних зусиль для організації повноцінного способу життя. Отриману моральну шкоду ОСОБА_4 оцінює в 30 000 грн.
Просить суд стягнути з ДП «Львіввугілля» в його користь 30 000 грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків унаслідок професійного захворювання.
01.03.2013 року представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, в яких вказує, що позовні вимоги відповідач ДП «Львіввугілля» не визнає з наступних підстав.
Зазначає, що жодних доказів про одержання травми позивач не надав. У висновку МСЕК від 16.08.2011 р. зазначено втрата працездатності 30% - радикуліт, 25% - хронічний бронхіт (всього 55%). Аналіз хвороби позивача свідчить, що він лікувався від профзахворювання. Подані позивачем лікарські документи не підтверджують факт тривалого лікування, фізичних, психічних страждань . В зв'язку з втратою працездатності ОСОБА_4 проводиться виплата регресу, виплачена одноразова допомога, він отримує значну пенсію по віку.
Вказує, що позивач не обґрунтував належним чином розмір моральної шкоди в сумі 30 000 грн .
Також зазначає, що наявність моральної шкоди не визначена прямим наслідком роботи в шкідливих умовах праці. Застосування принципу презумпції моральної шкоди прямо не випливає з чинного законодавства. Позивач повинен довести ті обставини, на які він послався як на підставу своїх вимог та довести факт спричинення моральної шкоди.
Зазначає, що в даному випадку позивач не підтвердив документально і не обгрунтував факт моральних страждань та розмір сум відшкодування моральної шкоди.
Позивач та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просять задовольнити в повному обсязі, зазначають, що спричинення позивачу значної моральної шкоди є повністю доведеним в ході розгляду справи як наданими поясненнями так і медичними документами.
Представники відповідача Паска А.Б. та Кіщак С.І. в судовому засіданні позов не визнали, та просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 В обґрунтування надали пояснення викладені у письмовому запереченні на позовну заяву.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Із дослідженої в судовому засіданні трудової книжки на ім'я ОСОБА_4, встановлено, що він з 18.07.1994 р. по 20.09.1994 р. працював на шахті №3 «Великомостівська» гірником підземним на вугледобувній дільниці №4 з повним робочим днем, з 12.01.1996 р. по 03.10.1997 р. З 22.12.1997 р. по 10.11.1994 р. працював на шахті №3 «Великомостівська» виконував роботи підземного гірничого робітника по ремонту гірничих виробок 3-го розряду на дільниці МДГШО. З 10.11.1999 р. по 24.02.2011 р. працював на шахті №3 «Великомостівська» виконував роботи гірничого робітника очисного вибою 4-го розряду на вугледобувній дільниці №6.
Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА №486017 від 16.08.2011р., ОСОБА_4 призначено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням безтерміново.
В свою чергу, згідно довідки МСЕК серії ЛВА-2 №030868 від 16.08.2011р., ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_4 у відсотках складає 55%: 30%- радикуліт, 25% - хронічний бронхіт.
У зв'язку із наявністю вказаного вище захворювання позивач ОСОБА_4 неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих позивачем виписок історій хвороби.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
П.1 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 р. власник підприємства, установи і організації або уповноваженого ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілим власником фізичного чи психологічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Відповідно до п.2 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 р. доказом вини власника можуть бути акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання.
Згідно з п. 2 наказу МОЗ України № 420 від 05.06.2012 року «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2012 року визнано таким, що втратив чинність наказ МОЗ України від 22.11.1995 року, яким затверджено Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», у п. 3.8 якого передбачалося, що на МСЕК покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди.
Разом з тим, пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (яка набрала чинності 13.01.2000р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, суд покладає обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу ОСОБА_4, яка спричинена ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків унаслідок професійного захворювання - на відповідача ДП «Львіввугілля».
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд враховує характер заподіяної позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому, позовну вимогу позивачки про відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн., суд задовольняє частково в сумі 11 000 грн.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП «Львіввугілля».
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.23 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Львіввугілля» в користь ОСОБА_4 11 000 (одинадцять тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з ДП «Львіввугілля» в користь держави 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: М. Я. Адамович