Справа № 454/559/13-ц
11 квітня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
при секретарі Калиш В.О.,
з участю представника позивача ОСОБА_1
та представника відповідача Ганаса А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,
Позивач, ОСОБА_3, звернувся в суд з позовом до відповідача ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання, у позовній заяві вказавши, що 18.06.1982р. він прийнятий на шахту учнем підземного гірничого робочого для проходження виробничої практики. 15.07.1982 р. переведений підземним гірничим робітником 2-го розряду. 14.10.1982р. переведений учнем машиніста підземних установок. 10.12.1982 р. звільнений у зв'язку з закінченням виробничої практики. 14.03.1983 р. прийнятий учнем кріпильника по ремонту з повним робочим днем в шахті. 30.06.1983 р. переведений на постійний штат крепільщиком по ремонту 3-го розряду з повним підземним робочим днем дільниці ВТБ. 03.05.1084 р. звільнений по ст.36 КЗпП у зв'язку з призовом до Радянської армії. 01.09.1986р. прийнятий гірничим робітником по ремонту гірничих виробок 3-го розряду з повним робочим днем. 24.03.1987 р. переведений учнем гірничого очисного забою. 10.04.1987 р. переведений гірничим робітником очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем в шахті. 16.09.1988 р. переведений гірничим робітником по ремонту гірничих виробок 3-го розряду з повним підземним робочим днем. 28.08.1989 р. звільнений по ст.36 КЗпП. 07.05.1991р. позивач прийнятий підземним гірничим робітником 2-го розряду з повним робочим днем під землею. 15.05.1991р. переведений підземним гірничим робітником 3-го розряду з повним робочим днем під землею. 16.10.1994р. звільнений по ст.38 КЗпП України за власним бажанням. 16.11.1995 р. прийнятий кочегаром ТПХ. 15.04.1996р. переведений робочим ТТГ 4р. 13.11.1996 р. звільнений з роботи по ст.38 КЗпП України за власним бажанням. 08.07.2003 р. прийнятий учнем гірника з повним робочим підземним робочим днем. 23.07.2003 р. переведений гірником 3-го розряду з повним підземним робочим днем. 08.08.2003 р. звільнений по ст.38 КЗпП України за власним бажанням. 17.02.2004 р. прийнятий підземним учнем гірника очисного забою з повним робочим днем під землею. 05.03.2010 р. звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі по стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи по п.2 ст.40 КЗпП України з виплатою грошової допомоги.
25.03.2010 р. складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання Форма П-4, затверджений Головним санітарним лікарем Червоноградської СЕС. В п.13 даного акту міститься висновок про наявність шкідливих умов праці. Згідно атестації робочого місця, проведеної в березні 2005р. та санітарно-гігієнічного контролю, підземний гірник очисного забою рахується в списку №1 за умовами і характером праці відноситься до 3 класу 3 ступеня. Згідно п.14 Акта розслідування хронічного професійного захворювання позивачу встановлено діагноз - антракосилікоз Іст., бронхіт, емфізема легень ДН І-ІІ ст. Згідно п.16 Акта розслідування хронічного професійного захворювання - професійне захворювання виникло на протязі роботи у шкідливих умовах праці на підприємствах ДП «Львіввугілля». Праця підземного гірника очисного забою відноситься до списку №1 за умовами і характером праці до 3 класу, 3 ступеня. Робота напружена, небезпечна. Запиленість повітря робочої сили становить: сер/зміна 19,84 мг/куб.м.макс. (разова) 55,66 мг/куб.м. (90% робочого часу). При виконанні робіт технологічного процесу, переносив вантажі масою більше 30 кг. В повітрі робочої зони постійно присутні метан, сірководень та періодично вибухові гази. Гірничо-геологічні умови на робочих місцях, де працював позивач та фактори виробничого середовища і трудового процесу, які привели до захворювання при недостатньому виконанню оздоровчих заходів робочого середовища, направлених на профілактику профзахворювань. Відповідно до п.17 акта розслідування хронічного професійного захворювання від 25.03.2010 р., причинами професійного захворювання є: вугільно-природний пил в зазначеннях: сер/зміна 19,84 мг/кубм., макс (разова) 55,66 мг/куб.м. (90% робочого часу); мікроклімат: температура повітря; невиконання норм і правил охорони праці, гігієнічних регламентів та нормативів.
Згідно довідки МОЗ України міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК серія ЛВА-1 №447971 від 08.04.2010р. ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності безтерміново. Згідно довідки МОЗ України міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК серія ЛВА-02 №028359 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 08.04.2010 р. ОСОБА_3 встановлено 30% відсотків втрати професійної працездатності.
Згідно довідки МОЗ України міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК серія 10 ААА №486820 від 02.02.2013р. ОСОБА_3 повторно встановлено третю групу інвалідності. Згідно довідки МОЗ України міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК серія 10 ААА №014987 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 07.02.2013 р. ОСОБА_3 встановлено 40% відсотків втрати професійної працездатності.
Внаслідок отримання професійного захворювання позивачу було завдано великої моральної шкоди, що полягала у значному фізичному болю та стражданнях. Фізичні страждання виражаються у фізичному болю, які він зазнав та зазнає на даний час. Він постійно проходив лікування, що підтверджується витягами з медичної карти стаціонарного хворого, витягами з медичної карти амбулаторного хворого, епікриз-витягами з історії хвороби. Моральні страждання , які позивач отримав в результаті професійного захворювання полягають у фізичному болі та стражданнях, додатковій втраті працездатності, що призвело до погіршення матеріального становища, втраті соціальних зв'язків, неспроможності ведення домашнього господарства та виконання домашніх обов'язків. Все це змушує його докладати додаткових фізичних та моральних зусиль для організації повноцінного способу життя. Отриману моральну шкоду ОСОБА_3 оцінює в 30 000 грн.
Просить суд стягнути з ДП «Львіввугілля» в його користь 30 000 грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
11.04.2013 року представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, в яких вказує, що позовні вимоги відповідач ДП «Львіввугілля» ВП «Шахта «Відродження» не визнає з наступних підстав.
Зазначає , що вини шахти, в тому, що позивач отримав профзахворювання не має, а також штучно не було створено шкідливих і небезпечних умов праці, які б спричинили профзахворювання.
При влаштуванні на роботу ОСОБА_3 був ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку, умовами праці на шахті, наявністю на робочих місцях небезпечних шкідливих факторів, можливими наслідками їх впливу на здоров'я та правами на пільги і компенсації за роботу в таких умовах та з ними погодився.
Твердження позивача, що йому спричинена моральна шкода у зв'язку з профзахворюванням є хибним.
Зазначає, що довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди, передбачених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і не підтверджує факту заподіяної моральної шкоди.
Вказує, що не відомо з яких критеріїв майнового виразу виходив позивач визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 30 000 грн.
Відповідно до листа МЮ України від 13.05.2004 р. №35-13/779 при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає також з'ясуванню підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, у якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить.
ОСОБА_3 не надав належних доказів, які б підтверджували нанесення моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням.
В задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Позивач та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просять задовольнити в повному обсязі, зазначають, що спричинення позивачу значної моральної шкоди є повністю доведеним в ході розгляду справи як наданими поясненнями так і чисельними медичними документами.
Представник відповідача Ганас А.Б. в судовому засіданні позов не визнав, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 В обґрунтування надав пояснення викладені у письмовому запереченні на позовну заяву.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 змінив ім'я на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
Із дослідженої в судовому засіданні трудової книжки на ім'я ОСОБА_3, встановлено, що він з 11.06.1982 р. по 01.12.1982 р. проходив практику на шахті №10 «Великомостівська» та виконував роботи гірничого робітника 2-го розряду; з 14.03.1983р. по 03.05.1984 р. він працював на шахті №8 «Великомостівська», крепільщиком по ремонту 3-го розряду з повним робочим днем під землею. З 01.09.1986 р. по 28.08.1989 р. працював на шахті «Надія», виконував роботу: гірничого робітника по ремонту гірничих виробіток 3-го розряду, гірничого робітника очисного забою 5-го розряду, гірничого робітника по ремонту гірничих виробок 3-го розряду з повним робочим днем під землею. З 07.05.1991 р. по 16.10.1994 р. працював на шахті №1 «Червоноградська» виконував роботи підземного гірничого робітника 2-го та 3-го розряду з повним робочим днем під землею. З 08.07.2003р. по 08.08.2003р. працював на шахті «Візейська» виконував роботи гірника 3-го розряду з повним робочим днем під землею. З 17.02.2004 р. по 05.03.2010 р. працював на шахті «Відродження» виконував роботи гірника очисного забою з повним робочим днем під землею.
Згідно довідки МСЕК серії ЛВА-1 №447971 від 08.04.2010р., ОСОБА_3 призначено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням до травня 2011 року.
В свою чергу, згідно довідки МСЕК серії ЛВА-2 №028359 від 09.04.2010р., ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_3 у відсотках складає 30%.
Також, згідно довідки МСЕК серії серії 10 ААА №486820 від 07.02.2013р., ОСОБА_3 призначено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням до 01 березня 2015 року.
Крім цього, згідно довідки МСЕК серії 10 ААА №014987 від 07.02.2013р., ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_3 у відсотках складає 40%.
У зв'язку зі наявністю вказаного вище захворювання позивач ОСОБА_3 неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих позивачем виписок історій хвороби.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
П.1 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 р. власник підприємства, установи і організації або уповноваженого ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілим власником фізичного чи психологічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Відповідно до п.2 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 р. доказом вини власника можуть бути акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання.
Згідно з п. 2 наказу МОЗ України № 420 від 05.06.2012 року «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2012 року визнано таким, що втратив чинність наказ МОЗ України від 22.11.1995 року, яким затверджено Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», у п. 3.8 якого передбачалося, що на МСЕК покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди.
Разом з тим, пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.03.2007 року виключено частину 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка передбачала відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України.
Рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року зміни внесені Законом України ""Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визнано конституційними, а право громадян на відшкодування шкоди не порушено, оскільки таке право передбачено ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (яка набрала чинності 13.01.2000р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про те, що позивач при укладанні трудового договору був ознайомлений з наявними на робочому місці небезпечними та шкідливими умовами, а також те, що роботодавцем вживались всі заходи для збереження здоров'я і працездатності працівника, оскільки такі факти спростовуються дослідженими в судовому засіданні документами, зокрема актом розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 від 25.03.2010р., у якому зазначено, що з метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням (отруєнням) директору шахти «Відродження» Овчіннікову П.В. пропонується щорічно забезпечити працівників санаторно-курортним лікуванням; постійно забезпечувати ефективне функціонування засобів пилеподавлення в місцях інтенсивного утворення пилу; постійно посилювати контроль за використанням засобів індивідуального захисту від пилу; до 01.05.2009 р. розробити і впровадити у виробництво режим праці та відпочинку.
Таким чином, суд покладає обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу ОСОБА_3 на відповідача ДП «Львіввугілля», яка спричинена ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд враховує характер заподіяної позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому, позовну вимогу позивачки про відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн., суд задовольняє частково в сумі 6 000 грн.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП «Львіввугілля».
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.23 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Львіввугілля» в користь ОСОБА_3 6 000 (шість тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з ДП «Львіввугілля» в користь держави 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: М. Я. Адамович