11 березня 2009 р.
№ 2-29/7633-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Міністерства оборони України
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду
від
06.10.2008р.
у справі
№2-29/7633-2008
Господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Трансінвест"
до
1). Центру медичної реабілітації, санаторного лікування та спеціальної підготовки льотного складу Повітряних Сил Збройних Сил України
2). Міністерства оборони України
третя особа
Феодосійська квартирно-експлуатаційна частина
Району
за участю
Військового прокурора Феодосійського гарнізону
про
припинення права власності
за участю представників
- позивача:
Негоди Є.В. (довіреність від 10.02.2009р.)
- відповідача-1:
Федорова Д.Я. (довіреність №24 від 26.01.2009р.)
- відповідача-2:
Тарасенко Н.В. (довіреність №220/1174/д від 29.12.2008р.)
- третьої особи:
не з'явився
- прокурора:
не з'явився, -
Позивач, з урахуванням змін позовних вимог звернувшись з даним позовом, просив суд прийняти рішення, яким припинити право Міністерства оборони України на 29/100 частини об'єкта нерухомості -кафе з косметичним салоном, загальною площею 309, 2 м2, розташованого за адресою: м. Судак, вул. Набережна 20, та визнати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна в цілому -кафе з косметичним салоном літ. А, над. А, загальною площею 309, 2 м2, розташований за адресою -м. Судак, вул. Набережна 20.
Оскарженою постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.10.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Гонтаря В.І., суддів Борисової Ю.В., Сотула В.В.), залишено без змін рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2008р. (суддя Башилашвілі О.І.), яким вказаний позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач-2 просить вказані судові рішення скасувати повністю і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Третя особа та прокурор не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що позивач під час оренди на підставі договору від 20.04.2006 року, укладеного між Центром санаторного лікування Повітряних сил Збройних Сил України (на час розгляду справи Центр медичної реабілітації санаторного лікування особового складу Повітряних та Військово-морських сил Збройних Сил України "Судак") та ним, нежилих приміщень медичного пункту №3 площею 139 м2, інвентарний номер 104, військового містечка №1, розташованих за адресою: м. Судак, вул. Набережна, 1, з дозволу Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України за підписом директора, скріпленим гербовою печаткою, здійснив реконструкцію орендованих нежилих приміщень на загальну суму 679 096, 80 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт, довідкою про вартість робіт і іншими документами.
Відповідно до матеріалів інвентаризації, проведених Кримським республіканським підприємством "БРТІ місто Судак" після здійснених позивачем робіт з ремонту та поліпшення орендованого майна, були визначені наступні характеристики об'єкта: кафе з косметичним салоном у складі літер "А", "над. А", загальною площею 309, 2 м2, а об'єкту було присвоєно адресу: місто Судак, вул. Набережна, 20.
За вказаних обставин позивач і звернувся з даним позовом.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що: в результаті проведеної позивачем реконструкції орендованих нежилих приміщень, орендар провів таку сукупність невід'ємних поліпшень, що переданий первісно в оренду об'єкт -медичний пункт №3 перестав існувати, оскільки був перетворений в нову річ - кафе з косметичним салоном, в зв'язку з чим позивач набув статусу та прав співвласника нової речі і його частка у цьому майні складає 71%; всі частини (приміщення) нового господарського об'єкта, створеного позивачем, пристосовані для здійснення господарської діяльності тільки за його цільовим призначенням -в якості кафе з косметичним салоном, отже виділення в натурі зі складу об'єкта будь-якої функціонально пристосованої частини у вигляді якогось приміщення або приміщень, які є обов'язковою і безумовною складовою частиною цього об'єкта, робить неможливим подальше використання спірного майна як кафе з косметичним салоном, бо втрачається його цільове призначення, а отже, дана річ є неподільною; неможливість виділу в натурі частки Міністерства оборони України обумовлена також і тією обставиною, що внаслідок спеціального призначення спірного майна, його сумісне використання двома власниками неможливо, що є ще одним доказом неподільності речі; ринкова вартість проведених позивачем за рахунок власних коштів невід'ємних поліпшень -тобто частка у загальному майні -складає 71%, а отже, частка відповідача складає 29%, що в два з половиною рази менше, і дозволяє зробити висновок про незначність цієї частки, що в свою чергу, є ще однією підставою припинення частки другого співвласника; таким чином спірна річ є неподільною, співволодіння і користування майном є неможливим і частка другого співвласника у вказаному об'єкті є незначною, а тому, як вважає суд, наявні одразу три передбачені законом підстави для припинення права спільної власності відповідача-2 в спірному об'єкті нерухомості. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем залучено до матеріалів справи докази внесення на депозитний рахунок господарського суду вартості 29/100 (29%) часток відповідача-2 в спірному майні в сумі 277 298, 58 грн., а отже будь-які перешкоди для постановлення судом рішення про припинення права особи на частку у спільному майні - відсутні.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками місцевого господарського суду.
Між тим, судові рішення є незаконними і підлягають скасуванню з наступних підстав.
Правовий режим майна у Збройних Силах України та його особливості визначені положеннями Закону України "Про Збройні Сили України" ( ч.2 ст.14) та Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", згідно яких майно у Збройних Силах України є державною власністю і належить військовим частинам, військовим навчальним закладам, установам та організаціям Збройних Сил України на праві оперативного управління.
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.
Органами, які здійснюють управління військовим майном, згідно ст.2 Закону "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.
При цьому до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.
Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Загальні норми щодо порядку відчуження військового майна визначені ст.6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України", згідно ч.2 якої, рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
Вказані норми права судами не враховані.
З викладеного вбачається, що судові рішення стосуються прав і обов'язків Кабінету Міністрів України, який не був залучений до участі у справі.
Згідно ж ст.11110 ч.2 п.3 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування судових рішень, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
Таким чином оскільки судові рішення стосуються прав і обов'язків особи, яка не була залучена до участі в справі, а саме Кабінету Міністрів України, судові рішення підлягають скасуванню.
Крім того, якщо відповідачем у справі зі спору про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном є органи, зазначені у частині четвертій статті 16 ГПК, то такі справи підлягають розглядові у господарському суді міста Києва. Аналогічну правову позицію викладено у рекомендаціях президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".
Із позовної заяви та судових рішень вбачається, що одним із відповідачів є Міністерство оборони України.
Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Згідно зі ст.1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Перелік центральних органів виконавчої влади наведено в додатку до Указу Президента України від 15 грудня 1999 р. N 1573/99 "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" (з наступними змінами і доповненнями), і до центральних органів виконавчої влади віднесено Міністерство оборони України.
Згідно ст.11110 ч.2 п.7 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування судових рішень, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.
Таким чином оскільки судові рішення прийняті з порушенням правил виключної підсудності, вони підлягають скасуванню.
Матеріали справи відповідно до приписів ст.17 ч.1 ГПК України належить надіслати за встановленою підсудністю у порядку і строки, що встановлені цією нормою.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч.2 п.п.3, 7, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.10.2008р. та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2008р. скасувати, справу передати до суду першої інстанції для виконання приписів ст.17 ч.1 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало