01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.03.2009 № 53/96
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача: повідомлений належним чином, але не з'явився;
від відповідача: повідомлений належним чином, але не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженоювідповідальністю "Русанівський м"ясокомбінат"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.01.2009
у справі № 53/96 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось"
до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженоювідповідальністю "Русанівський м"ясокомбінат"
про стягнення 223241,41 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (далі - ТОВ «Агро-Рось») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Русанівський м'ясокомбінат» (далі - Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Русанівський м'ясокомбінат») про стягнення 223 241,41 грн.
До прийняття рішення у справі, позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 188 675,72 грн., оскільки відповідачем частково сплачено суму заборгованості в розмірі 7 000,00 грн. В іншій частині позовні вимоги залишаються без зміни.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 у справі № 53/96 позов ТОВ «Агро-Рось» до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Русанівський м'ясокомбінат» про стягнення 188 675,72 заборгованості, 7 998,12 грн. пені, 19 567,57 грн. штрафу задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Русанівський м'ясокомбінат» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким змінити рішення в частині стягнення з підприємства штрафу у розмірі 19 567,57 грн.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Зокрема, скаржник посилався на те, що суд при прийнятті рішення в частині стягнення з нього неустойки у вигляді пені та штрафу не врахував фінансового тяжкого стану Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Русанівський м'ясокомбінат».
ТОВ «Агро-Рось» 16.03.2009 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням представника ТОВ «Агро-Рось» з 16.03.2009 по 19.03.2009 у Кіровоградську область, яке колегія суддів вирішила відхилити з огляду на те, що відрядження представника товариства до іншого міста не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки у даному випадку позивач має можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
В засідання суду, яке відбулося 16.03.2009 Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Русанівський м'ясокомбінат» повноважного представника не направило та не повідомило суд про причини неявки, хоча про час і місце розгляду апеляційної скарги підприємства було повідомлено належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 19.02.2009, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Крім того, про належне повідомлення відповідача у справі про прийняття апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Русанівський м'ясокомбінат» до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається про своєчасне отримання представником Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Русанівський м'ясокомбінат» ухвали суду від 19.02.2009.
До того ж, згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд вважає, що нез'явлення в засідання суду представника скаржника, без об'єктивних та обґрунтованих на те підстав, спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Вищезазначені дії Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Русанівський м'ясокомбінат» розцінюються господарським судом апеляційної інстанції, як зловживання процесуальними правами.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Русанівський м'ясокомбінат», неявка представника скаржника не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.
Крім того, ТОВ «Агро-Рось» відзив на апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Русанівський м'ясокомбінат» не надало, що відповідно до ст. 96 ГПК України також не є перешкодою для перегляду рішення господарського суду в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між ТОВ «Агро-Рось» (Продавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Русанівський м'ясокомбінат» (Покупець) 01.10.2007 укладено договір поставки № 090, за умовами якого, Продавець зобов'язався продати, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити курячу продукцію (Товар), виробництва Продавця на умовах даного договору (п. 1.1 договору).
Загальна ціна даного договору визначається як совокупність всіх сум, вказаних в накладних, по яких проводились поставки Товару Покупцеві на умовах даного договору (п. 3.2 договору).
Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата за Товар здійснюється Покупцем згідно видатковим накладним в день отримання Товару відповідно до п.п. 2.1 цього договору.
Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем по кількості і якості - відповідно до даних, зазначених у видаткових накладних та документації на Товар (п. 4.1 договору).
Відповідно до накладних від 05.09.2008 № СВ-0001492 та від 11.09.2008 № СВ-0001550 та довіреностей від 04.09.2008 серії ЯПИ № 342140 та від 11.09.2008 серії ЯПИ № 342168 позивачем поставлено відповідачу товару (куряча м'ясопродукція) на загальну суму 199 938,06 грн.
Відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково на суму 4 262,34 грн. та його заборгованість за поставлений позивачем Товар становила 195 675,72 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем було перераховано позивачу платіжними дорученнями від 25.11.2008 № 3964 та від 15.12.2008 № 4189 грошові кошти на загальну суму 7 000,00 грн. за курячу продукцію на виконання умов договору № 090 від 01.10.2007, про що в графі «призначення платежу» на зазначених платіжних дорученнях зроблено відповідний напис.
Внаслідок часткової оплати відповідачем коштів в сумі 7 000,00 грн. за товар, поставлений позивачем, останнім було уточнено позовні вимоги та зменшено суму заборгованості на зазначену вище суму коштів.
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 по 18.01.2009, який підписаний представниками обох сторін, заборгованість відповідача перед позивачем становить 188 675,73 грн.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 188 675,73 грн. за поставлений ТОВ «Агро-Рось» товар.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Оскільки відповідач частково (на суму 11 262,34 грн.) розрахувався перед позивачем за поставлений останнім товар (на загальну суму 199 938,06 грн.) і скаржник в апеляційній скарзі суму заборгованості (188 675,72 грн.) не оспорює та не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань за договором № 090 в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 188 675,72 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.4 договору № 090 передбачено, що у випадку прострочення оплати за Товар з боку Покупця, відповідно до п.п. 3.3 цього договору, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
У випадку прострочення оплати на строк, що перевищує вказаний в п.п. 3.3 на 7 днів Покупець сплачує Продавцю ще додатково до зазначеної у п.п. 7.4 пені штраф у розмірі 10% від несплаченої суми за поставлений Товар (п. 7.5 договору).
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано, на підставі ч. 4 ст. 231 ГК України стягнув з відповідача на користь позивача розмір штрафних санкцій на загальну суму 27 565,69 грн. (пеня - 7 998,12 грн., штраф - 19 567,57 грн.).
Посилання скаржника на безпідставність стягнення судом з нього суми штрафу в розмірі 19 567,57 грн., колегією суддів до уваги не приймається, оскільки дані господарські санкції заявлені позивачем і ч. 1 ст. 230 ГК України передбачає обов'язковість їх сплати учасником господарських відносин, який неналежно виконує господарське зобов'язання.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 у справі № 53/96.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 у справі № 53/96 залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Русанівський м'ясокомбінат» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 53/96 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
17.03.09 (відправлено)