17 березня 2009 р.
№ 21/133-20/86-12/384
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Видавничий будинок “Максимум», с. Безпечна Сквирського району Київської області (далі -ЗАТ “Видавничий будинок “Максимум»)
на рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2008 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008
зі справи № 21/133-20/86-12/384
за позовом ЗАТ “Видавничий будинок “Максимум»
до товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Капітал Менеджмент», м. Київ (далі -ТОВ “Альянс Капітал Менеджмент»),
Міністерства аграрної політики України, м. Київ, та
Головного управління Державного казначейства України в Шевченківському районі міста Києва (далі -управління Держказначейства),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів -дочірнє підприємство “Національний Інтернет Провайдер Н.І.П.», м. Київ (далі -ДП “Національний Інтернет Провайдер Н.І.П.») ,
про зобов'язання вчинити дії та стягнення компенсації за порушення авторського права.
Судове засідання проведено за участю представників:
ЗАТ “Видавничий будинок “Максимум» -Посохова В.С.,
ТОВ “Альянс Капітал Менеджмент» -не з'яв.,
Міністерства аграрної політики України -Бальвінської Т.С.,
ГУ Держказначейства - Миколенко Е.В.,
ДП “Національний Інтернет Провайдер Н.І.П.» -не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ЗАТ “Видавничий будинок “Максимум» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням його подальшого уточнення) про:
- зобов'язання ТОВ “Альянс Капітал Менеджмент» вилучити статтю з сайту http://www.marketing.vc, розмістити на головній сторінці зазначеного сайту спростування відповідного змісту;
стягнення з названого товариства 23 200 грн. компенсації за порушення авторського права;
- зобов'язання Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України, м. Київ (далі -Департамент продовольства), розмістити на головній сторінці сайту www.ukrbeer.kiev.ua спростування відповідного змісту;
- стягнення з Департаменту продовольства 23 200 грн. компенсації за порушення авторського права;
- солідарне стягнення з зазначених відповідачів 12 000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та отриманням юридичних (адвокатських) послуг.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2007, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2007, у задоволенні позовних вимог до ТОВ “Альянс Капітал Менеджмент» відмовлено; провадження у справі в частині позовних вимог до Департаменту продовольства припинено згідно з пунктом 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) у зв'язку з ліквідацією цієї юридичної особи .
Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2007 зазначені рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасовано в частині позовних вимог до ТОВ “Альянс Капітал Менеджмент» і передано в цій частині на новий розгляд, а в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог до Департаменту продовольства -залишено без змін.
19.02.2008 позивач подав суду пояснення (а.с. 7-9, т.V), в яких уточнив позовні вимоги і просив суд:
- стягнути з ТОВ “Альянс Капітал Менеджмент» 23 200 грн. компенсації за порушення авторського права;
- стягнути з Державного бюджету України 23 200 грн. компенсації за порушення авторського права;
- солідарно стягнути з ТОВ “Альянс Капітал Менеджмент» та Державного бюджету України 12 000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та отриманням юридичних (адвокатських) послуг.
Разом з тим, позивач подав клопотання про залучення до участі у справі як відповідачів Міністерства аграрної політики України та управління Держказначейства (а.с.10, 11 т.V).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2008 Міністерство аграрної політики України та управління Держказначейства залучено до участі у справі як відповідачів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2008 (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 (колегія суддів у складі: суддя Андрієнко В.В. -головуючий, судді Вербицька О.В., Капацин Н.В.), у задоволенні позовних вимог до ТОВ “Альянс Капітал Менеджмент» відмовлено. У прийнятті даних судових актів господарські суди виходили з того, що ТОВ “Альянс Капітал Менеджмент» мало можливість запозичити текст оспорюваної статті з сайту Департаменту продовольства, який не містив заборони щодо використання, зокрема, цієї інформації, а не лише з публікації позивача, тому вина ТОВ “Альянс Капітал Менеджмент» у порушенні майнових авторських прав позивача не доведена.
ЗАТ “Видавничий будинок “Максимум» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 скасувати, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права» (далі -Закон).
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасники судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Господарськими судами у справі встановлено, що:
- відповідно до умов договору від 06.01.2004 № 2-А/04, зареєстрованого в Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України згідно з рішенням про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, від 27.05.2005 № 401 (далі -Договір), ЗАТ “Видавничий будинок “Максимум» є єдиним та виключним власником майнових авторських прав на кожний твір гр. Наумової Я.Ю. (автор) з моменту підписання акта передачі прав на твір;
- згідно з Договором, повідомленням від 06.01.2004 та актом передачі прав від 06.01.2004 гр. Наумова Я.Ю. передала ЗАТ “Видавничий будинок “Максимум» всі майнові права на публікацію у виданнях цього товариства (зокрема, журналі “Комп&ньон») твору “Мутная сенсация»;
- 16.01.2004 у журналі “Комп&ньон» (№ 1) було розміщено статтю “Мутная сенсация»;
- 21.01.2004 у мережі Інтернет на сайті Департаменту продовольства було розмішено статтю “Нефильтрованное пиво -новая ассортиментная ниша на украинском рынке.htm»;
- 22.01.2004 ТОВ “Альянс Капітал Менеджмент» розмістило в мережі Інтернет на своєму сайті статтю “Пиво Украины. Новая ассортиментная ниша.htm»;
- у матеріалах справи наявні висновок експертизи об'єктів інтелектуальної власності Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України від 05.04.2005 № 85 та висновок повторної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19.06.2006 № 9134, зі змісту яких вбачається, що:
стаття “Мутная сенсация», яку розміщено в журналі “Комп&ньон» від 16.01.2004 № 1, є літературним публіцистичним твором, що відноситься до об'єктів авторського права;
текст розміщеного в журналі “Комп&ньон» від 16.01.2004 № 1 твору “Мутная сенсация» майже повністю збігається з текстами згаданих творів “Пиво Украины. Новая асортиментная ниша.htm» та “Нефильтрованное пиво -новая ассортиментная ниша на украинском рынке.htm»;
- 26.02.2007 до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення Департаменту продовольства шляхом його ліквідації. Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 № 707 “Про ліквідацію Державного департаменту продовольства» і від 04.10.2006 № 1380 “Про утворення Державного департаменту харчової промисловості та продовольчого ринку» ліквідований відповідач не має правонаступника.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність підстав для стягнення з відповідачів у справі компенсації за порушення майнових авторських прав позивача та судових витрат зі справи.
Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Отже, ліквідація -це спосіб припинення юридичної особи без переходу її прав та обов'язків іншим особам (правонаступникам).
Згідно з частиною другою статті 104 ЦК України та частиною п'ятою статті 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до частини першої статті 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Зі змісту ухвали господарського суду міста Києва від 20.02.2008, вбачається що підставою залучення до участі у справі як відповідачів Міністерства аграрної політики України та управління Держказначейства стало можливе стягнення з рахунку названого Міністерства в управлінні Держказначейства державних коштів для задоволення позовних вимог ЗАТ “Видавничий будинок “Максимум» (про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав та судових витрат).
Пунктом 1 частини першої статті 65 ГПК України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя, зокрема, вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 84 ГПК України резолютивна частина (рішення господарського суду) має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.
За приписом частини шостій цієї статті якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.
Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, по-перше, на порушення наведених норм статей 104, 111 та 176 ЦК України безпідставно залучив до участі у справі як відповідачів Міністерство аграрної політики України та управління Держказначейства, по-друге, ухвалив це рішення без врахування вимог пункту 4 частини першої та частини шостої статті 84 ГПК України.
Зазначені порушення не було усунуто ні судом першої інстанції у винесенні ухвали від 08.09.2008, якою було відмовлено в задоволенні заяви ЗАТ “Видавничий будинок “Максимум» про винесення додаткового рішення у справі, а ні під час перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.
Відповідно до частини третьої статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір, зокрема, відноситься виключне право дозволяти використання твору (пункт 2 частини першої статті 440 ЦК України, стаття 15 Закону).
За приписами статті 441 ЦК України та статті 1 Закону використанням твору є його опублікування (випуск у світ, оприлюднення), яке може здійснюватися у тому числі шляхом надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором.
У частині третій статті 426 ЦК України зазначено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Законом встановлено вичерпний перелік випадків вільного використання твору, а саме: вільне використання твору із зазначенням імені автора і джерела запозичення (стаття 21 Закону); вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом (стаття 22 Закону); вільне відтворення примірників твору для навчання (стаття 23 Закону); вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм (стаття 24 Закону); вільне відтворення творів у особистих цілях (стаття 25 Закону).
У розумінні припису статті 50 Закону порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують, зокрема, майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15 Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 -25 цього Закону обмежень майнових прав.
Отже, порушенням майнових авторських прав є, зокрема, порушення визначеного чинним законодавством режиму використання твору, і встановлення факту даного порушення не ставиться в залежність від наявності, відсутності або ступеня вини суб'єкта, який неправомірно використав цей твір.
При цьому слід зазначити, що згідно з приписом покладеної в основу оскаржуваних судових актів статті 1166 ЦК України, якою врегульовано загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, відсутність вини заподіювача шкоди звільняє його від відповідальності за винятком випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від його вини.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 432 ЦК України захист прав інтелектуальної власності судом може бути здійснено шляхом прийняття рішення про застосування разового грошового стягнення (компенсації) замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.
Наведена норма кореспондується з приписом пункту “г» частини першої статті 52 Закону.
Згідно з пунктом “г» частини другої статті 52 Закону розмір компенсації (грошового стягнення) встановлено в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.
В абзаці дев'ятому частини другої статті 52 Закону зазначено, що розмір компенсації визначається у встановлених пунктом “г» частини другої статті 52 Закону межах з урахуванням обсягів порушення та (або) намірів відповідача.
Отже, згідно зі згаданими приписами пункту 5 частини другої статті 432 ЦК України та абзацу дев'ятого частини другої статті 52 Закону розмір компенсації визначається з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення, зокрема, обсягів порушення та (або) намірів цієї особи. Таким чином, наявність або відсутність вини особи, яка здійснила порушення прав інтелектуальної власності, має значення саме для визначення розміру присудженої замість збитків компенсації.
До того ж Вищим господарським судом України постановою від 23.10.2007 дану справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції із вказівками щодо усунення зазначених у цій постанові недоліків, повного встановлення всіх необхідних для прийняття рішення обставин, надання їм та доводам сторін належної правової оцінки. Зокрема, місцевому господарському суду необхідно було дослідити об'єктивні критерії, які можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права, обсяг цього порушення, і, з урахуванням встановленого, визначити розмір відповідної компенсації.
Однак всупереч вимогам статті 11112 ГПК України щодо обов'язковості вказівок касаційної інстанції суд першої інстанції під час нового розгляду справи не виконав вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 23.10.2007 з даної справи.
З огляду на наведене попередні судові інстанції у вирішенні даного спору припустилися порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, справа має бути передана на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно усунути наведені порушення, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та всім доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Видавничий будинок “Максимум» задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 зі справи № 21/133-20/86-12/384 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов