12 березня 2009 р.
№ 37/267
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Дерепи В.І.,
суддів
Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"
на
ухвалу господарського суду міста Києва від 30 вересня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2008 року
у справі
№ 37/267
за позовом
державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"
до
закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"
про
зобов'язання вчинити дії
участю представників сторін:
від позивача -Бутенко О.В.
відповідача -Бойко Д.М.
У липні 2008 року державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" про зобов'язання підписати два екземпляри єдиного акту здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу від 29 лютого 2008 року в кількості 45 272,285 м3 за лютий 2008 року відповідно до п. п. 4.1 і 4.2 договору № 1992-ТГ-2007-10/66/Тр-07 від 30.01.2007 року і один екземпляр підписаного акту направити позивачу (з урахуванням уточнення позовних вимог від 17.09.08)
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30 вересня 2008 року (суддя -І.Кондратова), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2008 року (головуючий -Л.Смірнова, судді -С.Алданова, В.Шапран), на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України провадження у справі було припинено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 30 вересня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2008 року і прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення -без змін.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 30 січня 2007 року між сторонами було укладено договір № 1992-ТГ-2007-10/66/Тр-07 про надання послуг на транспортування природного газу, відповідно до умов якого державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (виконавець) зобов'язалося прийняти та протранспортувати природний газ магістральними трубопроводами, які перебувають у користуванні виконавця для передачі визначеним замовником та доведеним до виконавця через Об'єднане диспетчерське управління ДК "Укртрансгаз" споживачам та/або уповноваженим організаціям, здійснювати облік такого газу, а Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" (замовник) -відповідно до умов даного договору оплатити надані виконавцем послуги з транспортування газу.
Пунктом 4.1 статті 4 договору встановлено, що факт надання послуг з транспортування газу контрагентам оформлюється замовником і виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з транспортування газу.
Відповідно до пункту 4.2 статті 4 договору надання послуг з технічного приймання-передачі газу а пунктах приймання-передачі та пунктах призначення оформлюється замовником і виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення.
За пунктом 4.3 статті 4 договору сторони зобов'язані підписати акти, зазначені в пунктах 4.1 та 4.2 даного договору, за місяць, у якому фактично виконавець надав замовникові послуги з транспортування природного газу і послуги з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення, до десятого числа, наступного за місяцем, у якому фактично надавалися послуги.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі товару за договором.
Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за договором (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Отже, зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Враховуючи те, що акт приймання-передачі не носить характеру акту в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок судів щодо необхідності припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного господарського суду не спростовують і підстав для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 30 вересня 2008 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2008 року не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд
касаційну скаргу державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 30 вересня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2008 року у справі за № 37/267 -без змін.
Головуючий, суддя
В.Дерепа
Суддя
Б.Грек
Суддя
Л.Стратієнко