11 березня 2009 р.
№ 13-03/3773
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від
25.11.2008р.
у справі
№13-03/3773
Господарського суду
Черкаської області
за позовом
Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна"
до
1). Відкритого акціонерного товариства "Жашківський елеватор"
2). Міжнародної компанії "Мікта"
про
визнання права власності та повернення майна із незаконного володіння
за участю представників
- позивача:
не з'явився
- відповідача-1:
Кучинської Л.А. (доручення №72 від 10.03.2009р.)
- відповідача-2:
не з'явився, -
Позивач, звернувшись до суду з позовом, з врахуванням уточнення позовних вимог, просив: визнати за ним право власності на 193, 030 тони ячменю рядового 3 кл. врожаю 2006р., що знаходиться на ВАТ "Жашківський елеватор"; зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Жашківський елеватор" привести у відповідність до вимог чинного законодавства складські документи щодо збереження ячменю рядового 3 кл. врожаю 2006р. в кількості 193, 030 тони, який належить Іноземному підприємству "Агро-Вільд Україна"; зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Жашківський елеватор" видати Іноземному підприємству "Агро-Вільд Україна" 193, 030 тони ячменю рядового 3 кл. врожаю 2006р.
Позовні вимоги обґрунтовані даними постанови слідчого Жашківського РВ УМВС від 02.07.2007 року про уточнення даних по кримінальній справі, якою постановлено "вважати зерно яке знаходиться на ВАТ "Жашківський елеватор" в кількості 200 т і яке завезено на елеватор МК "Мікта" з с. Вільшанка, власністю ІП "Агро-Вільд Україна", та договору від 01.06.2006 року №1 поставки товарної сільськогосподарської продукції, укладеного між Іноземним підприємством "Аграрпродукти Вільд-Україна" (продавцем), та ним, як (покупцем) що і стало підставою звернення позивача з даним позовом.
Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.09.2008р. (суддя Скиба Г.М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.11.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Чорногуза М.Г., суддів Разіної Т.І., Зеленіної Н.І.) в задоволенні вказаного позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.41 Конституції України, п/п 1 п.2 ст.11, п.2 ст.12, ст.ст.13, 328, 392 Цивільного кодексу України, ст.11112 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Позивач та відповідач-2 не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, постановою слідчого Жашківського РВ УМВС від 02.07.2007 року про уточнення даних по кримінальній справі постановлено "вважати зерно яке знаходиться на ВАТ "Жашківський елеватор" в кількості 200 т і яке завезено на елеватор МК "Мікта" з с. Вільшанка власністю ІП "Агро-Вільд Україна", що стало підставою звернення позивача з даним позовом.
Судами також встановлено, що на підставі договору складського зберігання зерна №06-102 від 26.09.2006 року, укладеного відповідачем-2, як з поклажодавцем, та ВАТ "Жашківський елеватор" як зберігачем, на ВАТ "Жашківський елеватор" відповідачем-2 за накладними №1, 3, 4, 5 від 25.09.2006 року; №7, 8, 11, 12, 13 від 26.09.2006 року; №№24, 26 від 27.09.2006 року; №755 від 25.09.2006 року; №760 від 26.09.2006 року; №775 від 27.09.2006 року; №781 від 28.09.2006 року було завезено зерно ячменю.
Як на підставу позову позивач також посилається на договір від 01.06.2006 року №1 поставки товарної сільськогосподарської продукції, укладений між Іноземним підприємством "Аграрпродукти Вільд-Україна" (продавцем), та ним, як (покупцем).
Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що правовий режим спірного майна врегульовано вищевказаним договором складського зберігання зерна №06-102 від 26.09.2006 року, який є чинним, і в установленому законом порядку недійсним не визнавався, а посилання в постанові слідчого Жашківського РВ УМВС від 02.07.2007 року про уточнення даних по кримінальній справі про належність зерна яке знаходиться на ВАТ "Жашківський елеватор" в кількості 200 т., позивачу, не є правовстановлюючим документом.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши також в оскарженій постанові, що відповідач-1 не має з позивачем правовідносин стосовно спірного майна, тобто врегульованих нормами права суспільних відносин, які виникають при настанні передбачених законом юридичних фактів, учасники яких є носіями суб'єктивних прав і обов'язків, а відтак позивач не має правових підстав вимагати від відповідача-1 повернення спірного майна, оскільки така дія призведе до порушення відповідачем-1 зобов'язань перед відповідачем-2, як контрагентом за договором зберігання.
Між тим судові рішення підлягають скасуванню виходячи з наступного.
Із обставин справи вбачається, що позивач звернувшись до суду має намір в судовому порядку набути право власності на спірне майно, при цьому покласти на відповідача-1 обов'язок щодо приведення складських документів у відповідність до чинного законодавства, а також просив суд зобов'язати відповідача-1 видати йому спірне майно.
Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно ст.328 ЦК України за загальними підставами право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2).
Як вбачається із встановлених судами обставин справи спірне майно знаходиться у відповідача-1 на зберіганні на підставі договору складського зберігання зерна №06-102 від 26.09.2006 року, укладеного між відповідачами, який є чинним, і в установленому законом порядку недійсним не визнавався.
Статтею 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Із викладеного вбачається, що відсутні правові підстави вважати що за наявності чинного договору зберігання зерна №06-102 від 26.09.2006 року на відповідача-1 судом може бути покладено обов'язок щодо його видачі позивачу.
Крім того, в порушення вимог ст.11112 ГПК України, вирішуючи спір, суди не врахували висновків та мотивів, за якими були скасовані попередні судові рішення в цій справі, при тому, що вони є обов'язковими при новому розгляді справи.
Так, суди не встановили власника спірного зерна, пославшись в судових рішеннях на вищевказані договір поставки товарної сільськогосподарської продукції та договір складського зберігання суди не дослідили правовідносини сторін за цими договорами, не перевірили доводи позивача щодо того, чи є спірне зерно одним і тим же, про яке зазначено у договорі поставки товарної сільськогосподарської продукції, не перевірили правових підстав передачі спірного майна на зберігання за договором складського зберігання та повноваження для такої передачі.
У разі якщо з'ясується, що спірне зерно є одним і тим же про яке зазначено у договорі поставки, судам належало дослідити чи дотримані всі умови цього договору та чи достатньо правових підстав для набуття позивачем права власності на спірне зерно, чи власником спірного зерна залишився поставщик.
Також, із процесуальних документів сторін у справі вбачається, що постановою слідчого Жашківського РВ УМВС від 02.10.2006р. на зерно, яке здано МК "Мікта" та знаходиться на елеваторі в м. Жашкові, накладено арешт.
Вказана обставина судами не перевірена, правової оцінки їй не дано, а відтак не досліджено, чи підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення обов'язку на відповідачів щодо його видачі позивачу.
Крім того, розглядаючи позовні вимоги щодо покладення обов'язку на відповідача-1 привести у відповідність до вимог чинного законодавства складські документи щодо збереження ячменю рядового 3 кл. врожаю 2006р. в кількості 193, 030 тони, суди не з'ясували які складські документи, яким чином, до вимог якого законодавства та на якій підставі належить привести.
Відповідно ж до приписів ст.54 ГПК України позов як цивільно-процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, це вимога заінтересованої особи до суду про захист порушеного або оспорюваного права.
Предметом позову в розумінні вказаної норми права є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги та надані ним докази.
Суди вказаних приписів норм права не врахували.
Також, із оскарженої постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.08.2007р. позивач просив суд визнати за ним право власності на 193, 030 тони ячменю рядового 3 кл. врожаю 2006р., що знаходиться на ВАТ "Жашківський елеватор".
Між тим, з цієї позовної заяви вбачається, що позивач просив суд: визнати за ним право власності на 193, 030 тони ячменю рядового 3 кл. врожаю 2006р., що знаходиться на ВАТ "Жашківський елеватор"; зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Жашківський елеватор" привести у відповідність до вимог чинного законодавства складські документи щодо збереження ячменю рядового 3 кл. врожаю 2006р. в кількості 193, 030 тони, який належить Іноземному підприємству "Агро-Вільд Україна"; зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Жашківський елеватор" видати Іноземному підприємству "Агро-Вільд Україна" 193, 030 тони ячменю рядового 3 кл. врожаю 2006р.
Суд апеляційної інстанції вказаного не врахував, не перевірив правових підстав вирішення спору щодо всіх позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 4-7, частини першої статті 43 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судові рішення, прийняті у справі, вказаним вимогам не відповідають.
Оскільки вирішення спору в даній справі пов'язане із дослідженням та оцінкою доказів, з урахуванням вимог ст.ст.1115, 1117 ГПК України, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.11.2008р. та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2008р. скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало