11 березня 2009 р.
№ 14/18
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Губенко Н.М.,
суддів:
Барицької Т.Л.,
Подоляк О.А.
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008
та
на рішення
господарського суду міста Києва від 22.10.2008
у справі
№ 14/18
за позовом
Українського консорціуму "ЕКОСОРБ"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто"
про
стягнення 3175,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Кириченко В.Г. (дов. №01/01-392 від 12.06.2008);
- відповідача не з'явились;
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2008 у справі №14/18 (суддя Нарольський М.М.) позов Українського консорціуму "ЕКОСОРБ" (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" (надалі відповідач/скаржник) про стягнення 3 175,00 грн. штрафу задоволений повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 (судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що: 26.07.2006 між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу облігацій №1-099-КЛ, відповідно до умов якого позивач (за договором емітент) зобов'язується продати, а відповідач (за договором покупець) придбати пакет облігацій, характеристика якого наведена у п. 2.2. ст. 2 договору, вартістю, в строки та в порядку, що передбачені цим договором.
Пунктами 3.2., 3.3. договору сторони погодили, що покупець придбаває пакет облігацій однією частиною; загальна вартість пакета становить 635 000,00 грн., повна оплата облігацій має відбутися до 26.08.2006.
Проте, всупереч умов договору, відповідач порушив терміни оплати вартості облігацій, здійснив оплату частинами, а саме: 06.09.2006 сплатив 95 000,00 грн. (банківська виписка від 06.09.2006); 07.09.2006 сплатив 540 000,00 грн. (банківська виписка від 07.09.2006).
Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що за прострочення виконання покупцем обов'язків по сплаті вартості пакета облігацій, покупець сплачує емітенту штраф у розмірі 0,5% від загальної вартості пакету облігацій; крім того, сторони за взаємною згодою узгодили трирічний строк позовної давності для вимог про стягнення штрафу.
Суди попередніх судових інстанцій, встановивши наведені факти, а саме, факт порушення відповідачем умов договору, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, якими підтверджується порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором №1-099-КЛ, керуючись нормами чинного законодавства, прийшли до висновку про обґрунтованість вимог позивача; щодо заперечень відповідача щодо суперечності п. 6.2. договору (трирічна позовна давність для стягнення штрафу) вимогам чинного законодавства, яким передбачений річний строк позовної давності для стягнення штрафу, суди зазначили, що ст. 259 ЦК України закріплено право сторін збільшувати строк позовної давності за їх взаємною згодою.
Відповідач, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалені у даній справі судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судами попередніх судових інстанцій ст. 223 ГК України, ст. 258 ЦК України.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не є в розумінні ст. 1112 ГПК України перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути оскаржувані судові рішення.
Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, проте відповідач не скористався своїм процесуальним правом бути присутнім у судовому засіданні 11.03.2009.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм місцевим господарським судом належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписи ст. 627 ЦК України передбачають, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу, за яким відповідач зобов'язався придбати пакет облігацій у позивача, в порядку, строки та за ціну погоджені даним договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судами встановлено, що свої обов'язки за договором щодо належної та своєчасної оплати за придбаний у позивача товар -пакет облігацій відповідач не виконав; так, умовами договору передбачено, що відповідач (покупець) має здійснити повну оплату у сумі 635 000,00 грн. до 26.08.2006, але як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив оплату з простроченням граничного строку оплати, передбаченого договором та в два етапи: 06.09.2006 - 95 000,00 грн. (банківська виписка від 06.09.2006); 07.09.2006 - 540 000,00 грн. (банківська виписка від 14.09.2006).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (с. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до приписів ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як встановлено судами пунктом 6.2. договору сторони обумовили, що у разі прострочення виконання покупцем обов'язків по сплаті вартості пакета облігацій (до 26.08.2006), покупець сплачує емітенту штраф у розмірі 0,5% від загальної вартості пакета облігацій.
Отже, оскільки судами попередніх судових інстанцій встановлено факт порушення відповідачем строків оплати за договором купівлі-продажу, враховуючи приписи наведених норм та умови договору щодо стягнення штрафу, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача штрафу на користь позивача у розмірі 3 175,00 грн.
Колегія суддів не погоджується із твердженнями заявника касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили, що пункт 6.2. договору, яким сторони збільшили строк позовної давності, суперечить нормам законодавства, зокрема, ст. 223 ГК України, оскільки вказана стаття, яка регулює застосування загального та скорочених строків реалізації господарсько-правової відповідальності в судовому порядку є відсильною. Відповідні строки встановлено Цивільним кодексом України.
Відповідно ж до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
У цьому зв'язку, суди дійшли до правильного висновку про те, що сторони скористались своїм правом та добровільно продовжили строки позовної давності щодо стягнення штрафу.
Інші твердження скаржника про порушення господарськими судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Всупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги та звільняють його від цивільної відповідальності.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 та рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2008 у справі №14/18 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
О.А. Подоляк