01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.03.2009 № 52/164
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Доценко О.І. - представник за дов. № 1200 від 07.06.2007;
від відповідача - Чижевська Р.В. - представник за дов. № 170/10 від 26.12.2008;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.12.2008
у справі № 52/164 (суддя
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Хмельницькгаз"
до Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України»
про стягнення 3057451,75 грн.
У судовому засіданні 03.03.2009 на підставі ст. 77 ГПК України булооголошено перерву, тому постанова прийнята 12.03.2009.
Суть рішення і апеляційної скарги:
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Хмельницькгаз» (далі - позивач) у вересні 2008 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за послуги з транспортування за послуги газу у сумі 659 727,62 грн., пені у розмірі 425 474,31 грн., 1 380 306 грн. інфляційних, 62 762,11 грн. 3% річних, 529 180,93 грн. штрафу, 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.
В судовому засіданні господарського суду міста Києва 03.12.2008 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог №1712 (аркуш справи 71) та просив припинити провадження у справі в частині стягнення 659 727,62 грн. основного боргу у зв'язку з його сплатою та збільшенням позовних вимог і просив стягнути з відповідача 950 943,32 грн. пені, 1 380 306,78 грн. інфляційних, 153 776,44 грн. та 529 180,93 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2008 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 380 306,78 грн. збитків внаслідок інфляції, 153 776,44 грн. 3% річних, 674 635,26 грн. пені, 19 907, 85 грн. державного мита та 92,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 659 727,62 грн. В позові в частині стягнення 276 624,85 пені та 529 180,93 грн. штрафу відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, з огляду на доведеність порушень відповідачем його обов'язків за договором № 06/07-192 від 31.01.2007 про надання послуг з транспортування природного газу шляхом невиконання своїх грошових зобов'язань належним чином, у встановлений строк. Крім того, позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 674 635,26 грн., інфляційних витрат в розмірі 1 380 306,78 грн., та 153 776,44 грн. 3% річних суд першої інстанції визнав правомірними відповідно до п. 6.2 договору № 06/07-192 та статті 625 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2008 у справі № 52/164 в частині стягнення з відповідача пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, до 1%.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 у справі № 52/2164 скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2008 прийнято з порушенням норм процесуального права ст. ст. 4-2, 4-7, 43, 83, 84 ГПК України та матеріального права ст.ст. 230, 233 ГК України, ст.ст. 551,614 ЦК України.
Апелянт зазначив, що на момент прийняття рішення у справі, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг виконав в повному обсязі, що в розумінні ст. 233 ГК України є винятковою обставиною та підставою для зменшення пені, яка підлягає до стягнення. Крім того, несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем не завдало останньому жодних збитків, що в свою чергу, відповідно до ст. 233 ГК України є також підставою для зменшення штрафних санкцій.
Крім того, апелянт зазначив, що ДК “Газ України» обмежена у своїх діях і не може розпоряджатися коштами, які надходять від споживачів природного газу, оскільки вони установами банку розподіляються згідно з алгоритмом розподілу коштів і перераховуються на консолідований розподільний рахунок.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судових засіданнях позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2008 у справі № 52/164 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 03.03.2009 на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 12.03.2009.
Представник позивача в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 12.03.2009 надав суду додаткові матеріали на підтвердження понесення збитків.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд
Як правильно зазначено судом першої інстанції, 31.01.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 06/07-192 про надання послуг з транспортування природного газу в 2007 (далі - договір), до умов якого відповідач зобов'язується передати в 2007 році в систему газопроводів, що знаходяться на балансі позивача, природний газ, а позивач зобов'язується здійснити його транспортування для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій та котелень промислових підприємств, зокрема блочних (модульних) котелень, які виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також інших суб'єктів ( п.1.1 - договору).
Згідно п. 2.1 договору позивач здійснює в 2007 році транспортування газу відповідачу в обсязі 265 040,000 тис. куб.м.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору вартість наданих позивачем відповідачу послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі актів приймання-передачі послуг по транспортуванню газу та тарифів на транспортування газ, зазначених в п. 4.1 даного договору; оплата послуг відповідача по транспортуванню газу здійснюється відповідачем на підставі акту виконання послуг транспортування до 30 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п. 10.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє в частинах транспортування газу з 01.01.2007 року до 31.12.2007, а в частині проведення розрахунків за послуги - до повного їх здійснення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Так, позивач свої зобов'язання по договору виконав повністю та належним чином, що підтверджується актами виконання послуг з транспортування природного газу від 31.01.2007, 28.02.2007, 31.03.2007, 30.04.2007, 31.05.2007, 30.06.2007, 31.07.2007, 31.08.2007, 30.09.2007, 30.10.2007, 30.11.2007, 31.12.2007 (аркуші справи 15-26), з яких вбачається, що позивач протягом 2007 року надав послуг відповідачу з транспортування 222 901, 803 тис .м.3 природного газу на суму 22 852 085, 57 грн.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті за надані послуги з транспортування природного газу не виконав в повному обсязі, в наслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на момент подачі позовної заяви становила 659 727,62 грн.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції повністю погасив заборгованість за отримані послуги з транспортування природного газу, що підтверджується актом звірки № 1000 від 30.09.2008 (аркуш справи 77-80).
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інспекції, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 659 727,62 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідач повинен був повністю розрахуватися з позивачем до 30 числа місяця, тобто - до 01.02.2008.
Таким чином, сума 659 727,62 грн. була перерахована відповідачем позивачу з порушенням строків.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Виходячи з положень ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6.2 договору за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в пункті 5.2 даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню за кожен день прострочення платежу із суми прострочення платежу в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Так, позивач звернувся до суду з позовом у вересні 2008 року (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.11.2008 № 1633) та просив стягнути з відповідача штрафні санкції за період з 01.03.2007 по 23.09.2008.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність терміном в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Таким чином, на позовні вимоги про стягнення пені за період прострочення виконання зобов'язання з 01.03.207 до 01.09.2007 на суму 276 624,85 грн. позивачем пропущено строк позовної давності. Тому в цій частині позов не підлягав задоволенню у зв'язку із спливом позовної давності.
Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми пені за період з 01.09.2007 по 23.09.2008, за формулою: сума пені = «сума заборгованості»*(ставка НБУ *2:366 днів)*«кількість днів прострочення», погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі - 674 635,26 грн.
Київський апеляційний господарський суд переглядає рішення суду першої інстанції в повному обсязі, не зважаючи на те, що воно оскаржено лише в частині та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних за період з 01.03.2007 по 23.09.2008 в сумі - 153 776,44 грн. та 1 380 306,78 грн. інфляційних за період з 01.02.2007 по 01.07.2008 відповідно до приписів статті 625 ЦК України. Оскільки, умовами договору застосування штрафу за порушення строків оплати не передбачено, Київський апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відхилення позовної вимоги в частині стягнення 529180,93 грн. штрафу.
Відповідно п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Київський апеляційний господарський суд не приймає твердження апелянта, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором не завдало позивачу жодних збитків, з огляду на наступне.
Так, в матеріали справи містять докази того, що позивач у 2008 році поніс додаткові витрати внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2007 році № 06/07-192 від 31.01.2007, а саме: сплачених відсотків банку за користування кредитами, докази проплати попередніх боргів відповідачу та докази щодо проведення розрахунків за іншими договорами (довідка Акціонерного банку “Кліринговий Дім» вих. № 01-06/04/466 від 11.03.2009, акт Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області від 06.02.2009 та інш.), звіт позивача про фінансові результати за 2008 рік.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Так, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що зменшення розміру неустойки це право господарського суду, а не обов'язок суду.
Крім того, посилання апелянта на застосування алгоритму розподілу коштів, не приймаються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані з огляду на те, що при застосуванні алгоритму розподілу коштів, гроші на рахунок позивача повинні приходити кожний день, тоді як розрахунок за даним договором проводився в цілому заявами про зарахування зустрічних вимог, що виключає застосування механізму алгоритму.
Київський апеляційний господарський суд, перевіривши рішення господарського суду міста Києва в порядку ст. 101 ГПК України не знайшов виняткових обставин (ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан, тощо) для зменшення розміру пені.
А лише той факт, що відповідач є підприємством державної форми власності, а позивач - недержавної, не є підставою для зменшення неустойки з урахуванням фінансового стану обох сторін, розміру збитків кредитора, порядку розрахунків ними один з одним тощо.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2008 у справі № 52/164 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 52/164 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя
Судді
18.03.09 (відправлено)