79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.02.09 Справа № 18/78
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім», с. Мостище Івано-Франківської області, вих. № 53-юр-1 від 12.01.2009р.
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.2008 року
у справі № 18/78, суддя Гриняк Б.П.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТ Системи», м. Київ
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім», с. Мостище Івано-Франківської області
про стягнення 851 401, 90 грн. боргу,
за участю представників
від позивача: Цихмейструк О.В. -представник;
від відповідача: не з'явились.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.2008р. у справі № 18/78 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТ Системи»задоволено. З рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»на користь позивача стягнуто 851 401, 90 грн. боргу, з яких 731 409, 41 грн. -основна заборгованість, 82 035, 07 грн. -пеня, 27 835, 56 грн. -інфляційні, 10 121, 86 грн. -річні, позивачу відшкодовано понесені ним судові витрати.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ «Карпатнафтохім»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені в рішенні суду -не відповідають фактичним обставинам справи. Просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати в частині стягнення 82 035, 07 грн. пені, не заперечуючи при цьому про наявність основного боргу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.
В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Враховуючи ту обставину, що ухвалою суду від 11.02.2009р. участь представників сторін визначено на власний розсуд, сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 01.05.2008р. між сторонами у справі було укладено договір оренди залізничних цистерн № 27/Т-377, згідно якого позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування залізничні цистерни в кількості до 120 одиниць.
Передача цистерн в оренду здійснюється на підставі актів приймання передачі.
Строк дії договору сторонами визначено до 31.12.2008р.
1 травня 2008р. позивач передав відповідачу в строкове платне користування цистерни в кількості 73 одиниць, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами.
В період з 01.05.2008р. по 06.09.2008р. вказані цистерни після їх використання відповідачем були повернуті позивачу, що підтверджується відповідними актами.
Вартість оренди однієї одиниці цистерни за добу сторонами встановлено в розмірі 165 грн.(п. 3.1. договору).
Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання по договору №27/Т-377 в частині справляння орендної плати виконував неналежним чином, заборгувавши позивачу 642 675 грн. за оренду цистерн та 88 734, 41 грн. за проведений позивачем ремонт предмета оренди, що не заперечується сторонами, зокрема, відповідачем, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.
В апеляційній скарзі скаржник покликається на ту обставину, що місцевим господарським судом безпідставно не зменшено заявлений до стягнення розмір пені, чим проігноровано норми ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГК України.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, пунктом 6.2 договору сторони передбачили відповідальність орендаря за прострочення оплати орендних платежів, а саме -нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від заборгованої суми за кожен день прострочення платежу, яка згідно розрахунку позивача складає 82 035, 07 грн.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Покликання скаржника на ту обставину, що місцевим господарським судом безпідставно не застосовано вимоги ст. 233 ГК України, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Норми ст. 233 ГК України кореспондують з приписами ст. 551 ЦК України, згідно з ч. 3 якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не обґрунтував підставність своїх вимог щодо зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій та не подав жодних доказів в спростування доводів останнього.
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, стаття 625 Цивільного кодексу України не відносить інфляційні нарахування та річні до штрафних санкцій в розумінні ст. 230 ГК України та не обмежує їз нарахування певним строком, а містить норму, яка зобов'язує боржника виконати взяті на себе зобов'язання зі сплатою інфляційних та 3-х % річних, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної сплати орендних платежів, що є його обов'язком відповідно до вимог законодавства України та умов укладеного сторонами договору.
Таким чином, позивачем підставно заявлено позов про стягнення з відповідача боргу з врахуванням річних, інфляційних та пені, оскільки нарахування таких передбачене умовами договору та законом.
У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ч. 1 ст. 32 ГПК України).
За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду оцінивши повноту дослідження місцевим господарським судом всіх обставин справи, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшла висновку про відповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для скасування чи зміни такого.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 44, 99, 101, 103, 105, 107 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.2008р. у справі № 18/78 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Повний текст постанови оформлено та підписано 12.03.2009р.
Головуючий суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.