05 березня 2009 р.
№ 47/123
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача:
Кудіна С.П.
касаційну скаргу
ТзОВ "Агропромислова фірма "Буран"
на постанову
від 18.11.2008
Київського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 47/123
господарського суду
міста Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Буран"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "111 Будівельна компанія"
про
стягнення 95532,00 грн.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
У квітні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Буран" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "111 Будівельна компанія" про стягнення з відповідача 50280,00 грн. заборгованості за надані послуги за договором № 27/04-07 від 27.04.2007 та 45252,00 грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2008 у справі № 47/123 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 18.11.2008, рішення суду першої інстанції від 12.06.2008 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 43, 30, 38, 99 ГПК України, ст. 642 ЦК України, ст. 181 ГК України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач, наполягаючи на задоволенні своїх вимог, посилався на те, що на підставі договору про надання послуг автомобільної і екскаваторної техніки для виконання будівельних та ремонтних робіт № 27/04-07 від 27.04.2007, надавав відповідачу автотехніку в справному стані і з водіями для виконання будівельних, ремонтних робіт на об'єктах відповідача, пов'язаних з перевезенням вантажів з 01 травня по 31 грудня 2007 року.
25.02.2008 позивачем, з метою отримання грошових коштів за виконані, але не оплачені роботи на загальну суму 50280,00 грн. за договором, направлено на адресу відповідача листа від 22.02.2008 з вимогою сплатити суму вказаної заборгованості за виконані роботи.
У зв'язку з тим, що відповідач відповіді на претензію позивача не надав та заборгованість у розмірі 50280,00 грн. не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач не укладав і не мав наміру укладати договір з позивачем, оскільки останній не надав доказів направлення примірника цього договору відповідачу, а також не надав доказів підписання його останнім.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач, наполягаючи на задоволенні вимог, стверджував про те, що відповідний договір з відповідачем ним був укладений. Два екземпляри цього договору відповідач отримав 10.05.2007 та в подальшому, на протязі квітня-травня місяців 2007 року, відповідно до умов договору замовляв у позивача технічні засоби, які той йому надавав разом із складом водіїв для виконання відповідних будівельних та ремонтних робіт, а також для перевезення вантажів.
Таким чином, заявлені по справі позовні вимоги позивач перш за все обґрунтовував на тому, що між сторонами протягом визначеного позивачем періоду часу існували певні правовідносини, які виникли на підставі вчиненого між ними правочину.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких можуть бути, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із ст.ст. 205, 639 ЦК України, правочини, у тому числі і договори, можуть вчинятись усно або в письмовій формі. При цьому правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
З матеріалів справи вбачається, що в них є наявною копія договору № 27/04-07 від 27.04.2007, а тобто договору, отримання якого заперечувалось відповідачем, з позначкою про те, що 10.05.2007 два його екземпляри були отримані директором товариства "111 Будівельна компанія". Із змісту інших документів, а саме талонів замовника та довідок за формою № 102, копії яких також є наявними в матеріалах справи і носять на собі відтиск штампу товариства "111 Будівельна компанія", випливає, що в період з квітня по травень 2007 року включно зазначене товариство замовляло у позивача і використовувало відповідні транспортні засоби.
Сукупність наведених доказів, з огляду на вищезазначені вимоги діючого законодавства, не була належним чином досліджена судами, що суперечить ст.ст. 47, 43 ГПК України.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, до засобів доказування відносяться, у тому числі: письмові і речові докази, а також пояснення осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Згідно із ст. 30 ГПК України, в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Пояснення таких осіб, відповідно до тих же ст.ст. 30, 32 ГПК України, на вимогу суду мають бути викладені письмово.
З наявних матеріалів справи випливає, що в процесі розгляду спору позивач заявляв клопотання про залучення до участі у справі бувшого директора товариства "111 Будівельна компанія" громадянина Нагнибіди А.Б., який, за твердженням позивача, отримав обидва екземпляри договору від 27.04.2007 і мав дати пояснення по суті позовних вимог.
Зазначене клопотання не було належним чином вирішено судом, що суперечить вимогам ст.ст. 22, 74 ГПК України, оскільки заявляти клопотання -є правом сторони, а обов'язком суду -є сприяння учасникам судового процесу у здійсненні належних їм прав.
В той же час в матеріалах справи є нотаріально завірена заява громадянина Нагнибіди А.Б., в якій останній підтверджує наявність відповідних правостосунків між сторонами на вищезазначений період часу.
З огляду на наведене, твердження судів про те, що надані позивачем копії талонів замовника та довідок щодо наданих відповідачу послуг, а також про те, що письмові пояснення бувшого директора товариства "111 Будівельна компанія" не є належними та допустимими доказами, не можна визнати такими, що ґрунтується на законі.
Сукупність наведеного дає підстави вважати, що обставини справи були досліджені судами неповно. Це дає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з передачею справи на новий розгляд.
В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки, з'ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна з сторін у своїх поясненнях по справі. В порядку ст. 30 ГПК України, залучити до участі у справі бувшого директора товариства "111 Будівельна компанія" громадянина Нагнибіду А.Б. для надання ним відповідних пояснень. Перевірити обґрунтованість посилань позивача на ту обставину, що в даному випадку розцінки вартості наданих послуг є типовими для надання послуг такого виду. У цьому ж зв'язку в ході розгляду справи обговорити наявність підстав для призначення відповідного експертного дослідження на предмет з'ясування питання відносно вартості послуг, про надання яких заявляє позивач. На підставі наданих, та додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Буран" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 та рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2008 у справі № 47/123 скасувати.
Справу передати до господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.