12 березня 2009 р.
№ 18/157
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Кота О.В.,
суддів:
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.,
розглянув касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Буран"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2008р.
у справі
№18/157 господарського суду Донецької області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Буран"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Далматін"
про
стягнення збитків у розмірі 31085,4грн.,
за участю представників:
- позивача: не з'явились;
- відповідача: не з'явились;
У вересні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Буран" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далматін" про стягнення 31085,4грн. збитків, причинених розкраданням майна в період дії договору №56 від 01.04.2008р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2008р. у справі №18/157 (суддя Овсяннікова О.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. у справі №18/157 (колегія суддів у складі головуючого судді Діброви Г.І., суддів: Акулової Н.В., Шевкова Т.А.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2008р. змінено в мотивувальній частині, виклавши її в редакції постанови; резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області 15.10.2008р. у справі №18/157 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Відкрите акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Буран" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. у справі №18/157 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В судове засідання 12.03.2009р. представники сторін не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.
Відзив на касаційну скаргу позивача на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.04.2008р. між позивачем, Відкритим акціонерним товариством "Машинобудівний завод "Буран" (замовник), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Далматін" (виконавець), був укладений договір №56.
Відповідно до вимог пункту 1.1 договору, виконавець зобов'язався здійснювати контрольно-пропускний режим, підтримувати встановлений Замовником внутрішньооб'єктовий порядок та охорону матеріальних цінностей, які знаходяться на об'єкті останнього, розташованого за адресою: 83011, м. Донецьк, вул. Кірова, 1а.
Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено обов'язки сторін, зокрема: виконавець зобов'язався розробити та узгодити із замовником "Інструкцію" (Додаток №1) по виконанню охоронних заходів у відповідності з встановленим замовником внутрішньооб'єктовим режимом на протязі 5-ти днів з моменту початку несення служби; замовник зобов'язався встановити внутрішньооб'єктовий режим на протязі 2-х днів після підписання договору, дотримуватися встановленого порядку приймання-передачі об'єкту під охорону, розглядати надані виконавцем рекомендації щодо удосконалення охорони об'єкту та приймати заходи з поліпшення внутріооб'єктового режиму.
В п.3.1 договору сторони встановили, що виконавець несе матеріальну відповідальність перед замовником за спричинену йому шкоду, здійснену внаслідок розкрадання товарно-матеріальних цінностей, взятих під охорону по журналу приймання-здачі об'єкту, а також знищення або пошкодження майна (у тому числі шляхом підпалювання) сторонньою особою, яка проникла на об'єкт в результаті неналежного виконання посадових обов'язків співробітниками виконавця; розкрадання, що сталося внаслідок недотримання співробітниками виконавця встановленого порядку вивозу та винесення з території об'єкту товарно-матеріальних цінностей.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що виконавець не несе матеріальної відповідальності за цілісність та збереження приміщень, споруд та матеріальних цінностей, які в них знаходяться, а також збереження іншого майна, що зберігається за межами приміщень та не відшкодовує збитки замовника якщо вони не здавались під охорону в порядку, визначеному "Інструкцією" (Додаток 2); невиконання замовником приватної охорони, що передбачена Договором або актом робіт з технічного укріплення охоронюваних приміщень та території, якщо це стало умовою для здійснення розкрадання або спричинення шкоди злочинцями.
Даний договір укладений на термін з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. Договір може бути розірваним однією зі сторін в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення другої сторони не менш ніж за 14 днів до дати припинення дії договору (пункти 7.1, 7.2 договору).
Актом приймання-передачі об'єкту від 01.04.2008р. виконавцем було прийнято під охорону об'єкт - Відкрите акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Буран", м. Донецьк, площею 4,05га.
Листом від 10.06.2008р. Відкрите акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Буран" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Далматін" про розірвання договору №56 від 01.04.2008р. в односторонньому порядку в зв'язку з неодноразовими розкраданнями майна на об'єкті, що є предметом цього договору.
Листом №242 від 25.06.2008р. замовник вимагав у виконавця у семиденний термін перерахувати суму збитків в розмірі 31085,4грн., спричинених розкраданням майна замовника в період дії Договору №56.
Відповідач залишив вимогу про сплату суми збитків без відповіді та задоволення, що зумовило звернення позивача до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вину заподіювача збитків; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки -це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ч.2 ст.224 ГК України.
Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Місцевим господарським судом встановлено, що в порушення п.2.1 договору, внутрішньооб'єктовий режим замовником не був встановлений, а тому інструкція по виконанню охоронних заходів не була розроблена виконавцем, не узгоджена сторонами, а відтак відсутній і порядок здачі об'єктів під охорону.
На підставі зазначеного, господарський суд дійшов висновку, що збитки, які були понесені позивачем, мали місце внаслідок порушення ним самим умов договору і невжиття необхідних заходів для збереження майна, факт порушення зобов'язань з боку відповідача не доведений, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції погодився з викладеними в рішенні суду висновками, що позивачем в процесі розгляду справи не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 ГПК України, обґрунтованість його позовних вимог, зокрема, не надано суду ніяких документів, які б свідчили про наявність рішення або вироку суду загальної юрисдикції по встановленню факту крадіжки або розкрадання майна позивача з вини відповідача саме в заявленій сумі позову.
Водночас апеляційний господарський суд при перегляді судового рішення в апеляційному порядку встановив підстави для зміни мотивувальної частини рішення шляхом виключення мотивування висновку суду про відмову в задоволенні позовних вимог позивача з підстав того, що спричинення збитків мало місце з вини самого позивача, який не вжив усіх необхідних заходів для обладнання приміщення відповідно до пункту 2.2 Договору, в зв'язку з чим судом було встановлено факт крадіжки ТМЦ внаслідок неналежного укріплення об'єкту охорони. Апеляційний господарський суд вважав, що в компетенцію господарського суду не входять питання, що регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, зокрема по встановленню факту крадіжки з вини будь-яких юридичних або фізичних осіб без наявності вироку суду загальної юрисдикції з цього питання.
Згідно ст.1117 ГПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази; у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обгрунтованих доводів про порушення норм процесуального законодавства при оцінці доказів заявником касаційної скарги не надано. Решта доводів викладених у касаційній скарзі зводиться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Викладені скаржником у касаційній скарзі доводи не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що відсутні підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. у справі №18/157.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Буран" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. у справі №18/157 залишити без змін.
Головуючий суддя:
О. Кот
судді:
С. Владимиренко
С. Шевчук