Справа № 199/2007/13-ц
(2/199/1593/13)
Іменем України
18 червня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Руденко В.В.,
при секретарі Чорнойван О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення з них заборгованості за кредитним договором в сумі 780719,61 грн.
У підтвердження свої позовних вимог посилається на те, що 31 серпня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредитної лінії № 52/119-6 зі змінами викладеними в Додатковій угоді № 1 від 24 червня 2008 року про внесення змін до вищевказаного договору, згідно якого позивач надав ОСОБА_1 грошові кошти у тимчасове користування.
Відповідно до п.1.1 Договору кредиту надання кредиту здійснювалось окремо частинами - траншами, зі сплатою 12,85% річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному договором кредиту, в межах максимального ліміту заборгованості до 40000 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості до 30 серпня 2021 року.
В якості забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором 31 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_2, було укладено договір поруки № 1/119, відповідно до умов яких поручитель зобов'язались відповідати перед банком за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань належним чином не виконує, тому станом на 20.11.2012 року заборгованість позичальника за договором складає 780719,61 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову у зв'язку з тим, що ним пропущено строк позовної давності.
Відповідач ОСОБА_2 також проти позову заперечував, мотивувавши тим, що у зобов'язаннях, в яких бере участь поручитель, збільшення процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без його згоди, як поручителя, або відповідно до умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. Про зміну процентної ставки за кредитним договором він належним чином повідомлений не був.
Вислухавши всіх учасників процесу, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 серпня 2006 року між акціонерно-комерційним банком
соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредитної лінії № 52/119-6, згідно якого позивач надав ОСОБА_1 грошові кошти у тимчасове користування.
Відповідно до п.1.1 Договору кредиту надання кредиту здійснювалось окремо частинами - траншами, зі сплатою 12,85% річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному договором кредиту, в межах максимального ліміту заборгованості до 40000 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості до 30 серпня 2021 року.
Також між банком та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода № 1 про внесення змін до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 52/119-6 від 31 серпня 2006 року, згідно п.1.1. якої з 01.07.2008 року сторони домовились встановити процентну ставку за користування кредитом на рівні 14% річних.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, а тому згідно банківського розрахунку, станом на 20.11.2012 року її заборгованість складає 55047,34 доларів США, з яких:
- прострочена заборгованість за кредитом - 34662,58 доларів США;
- прострочена заборгованість за відсотками - 20984,76 доларів США;
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).
Відповідно до ч. ст.. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 55047,34 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 439828,25 грн., яка складається з наступного: 34662,58 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 20384,76 доларів США - прострочена заборгованість по процентам.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що в якості забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором 31 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_2, було укладено договір поруки № 1/119, відповідно до умов яких поручитель зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором №52/119-6, укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 31.08.2006 року.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед
кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як встановлено судом, між банком та ОСОБА_1 24.06.2008 року була укладена Додаткова угода № 1 про внесення змін до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 52/119-6 від 31 серпня 2006 року, згідно п.1.1. якої з 01.07.2008 року сторони домовились встановити процентну ставку за користування кредитом на рівні 14% річних.
Згідно ч.1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
В ході розгляду справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази направлення вищевказаної додаткової угоди про зміну процентної ставки ОСОБА_2 та його згоди на таку зміну, а тому за таких умов договір поруки вважається припиненим. Отже, суд не вбачає підстав для солідарного стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
Як вбачається із позовної заяви, позичальнику за порушення порядку та строків погашення кредиту і процентів за користування кредитними коштами, нараховані пеня в розмірі 244810,22 грн., а також штраф в розмірі 95916 грн.
Тобто, за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду.
При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Виходячи з цього суд не вбачає підстав для стягнення з боржника штрафу у розмірі 95916,00 грн.
Також, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, виходячи з того, що позивач здійснював нарахування пені в гривнах, що суперечить умовам кредитного договору.
Суд не приймає до уваги заперечення проти позову відповідача ОСОБА_1 в частині пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки відповідно до п.7.3 кредитного договору, останній діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, кінцевий строк виконання зобов'язання за договором 30.08.2021 року.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 також підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 3441 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 130, 214, 215, 81, 88 ЦПК України, суд, -
Позов публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 55047,34 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 439828,25 грн., яка складається із: простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 34662,58 доларів США, простроченої заборгованості за
відсотками в розмірі 20384,76 доларів США; а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3441 грн., а всього 443269 (чотириста сорок три тисячі двісті шістдесят дев'ять) гривень 25 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Головуючий