"28" травня 2013 р. м. Київ К/9991/6976/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Калашнікової О.В.
Суддів:Леонтович К.Г.
Мироненка О.В.
секретар судового засідання: Чорнобай Т.В.
за участю представника позивача - Федотова О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 26 серпня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі №2а-6667/11/0109 за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Кримська Перлина» до Привітненської сільської ради, за участю Сімферопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання протиправними актів індивідуальної дії (рішень), -
У травні 2011 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Кримська Перлина» (далі - ЖБК «Кримська Перлина») звернувся до суду з позовом до Привітненської сільської ради, за участю Сімферопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури АР Крим, у якому просив визнати рішення №8/15 8-ї сесії 6 скликання Привітненської сільської ради від 29.04.2011р. протиправним та скасувати його; визнати відсутність повноважень Привітненської сільської ради щодо прийняття рішень про покладення на ЖБК «Кримська перлина» обов'язку відшкодовувати втрати лісогосподарського виробництва в розмірі 179427,00грн. у зв'язку з відсутністю таких втрат; визнати протиправним та скасувати п.7.1 рішення №64/77 64-ї сесії 5 скликання Привітненської сільської ради; визнати за ЖБК «Кримська перлина» право на звільнення від сплати втрат лісогосподарського виробництва в розмірі 179 427, 00грн.
На обґрунтування позову зазначав, що за підпунктом 7.1 рішення №64/77 64-ї сесії 5 скликання Привітненської сільської ради відповідач не мав права покладати на позивача обов'язок щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва в сумі 179 427, 00грн., оскільки земельна ділянка, що була передана позивачу в оренду строком на 49 років за цим рішенням, не віднесена до категорії земель лісового фонду. Відповідач не приймав рішення про встановлення цільового використання спірної земельної ділянки. Більш того, відшкодування таких втрат може бути лише у випадку вилучення або викупу земельної ділянки, чого не відбувалось, тому у позивача відсутній обов'язок сплачувати визначену суму. Будучи незгодним з цим підпунктом вищевказаного рішення, позивач звернувся до відповідача із заявою про його виключення, проте рішенням Привітненської сільської ради від 29.04.2011р. у задоволенні заяви позивача було відмовлено.
Посилаючись на протиправність дій Привітненської сільської ради при прийнятті оскаржуваних рішень та порушення відповідачем норм діючого земельного законодавства, позивач просив суд визнати їх протиправними та скасувати.
Також просив визнати відсутність повноважень Привітненської сільської ради приймати рішення про покладення обов'язку на ЖБК «Кримська перлина» відшкодувати втрати лісогосподарського виробництва у розмірі 179 427, 00грн у зв'язку з відсутністю таких втрат та визнання за позивачем права на звільнення від сплати втрат.
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 26 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано підпункт 7.1 пункту 7 рішення №64/77 64-ї сесії 5 скликання Привітненської сільської ради від 28.05.2010 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення №8/15 8-ї сесії 6 скликання Привітненської сільської ради від 29.04.2011 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Заступник прокурора АР Крим звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, представника позивача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи п.7.1 спірного розпорядження, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що по справі не підтверджено зміну цільового використання земельної ділянки та її вилучення.
Між тим такі висновки судами зроблено без урахування та встановлення в судовому рішенні всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Стаття 19 Земельного кодексу (далі - ЗК) України за основним цільовим призначенням закріплює такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та передбачає, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Відповідно до ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
По справі встановлено, що рішенням №64/77 64-ї сесії 5 скликання Привітненської сільської ради від 28.05.2010 року затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 1, 5011 га ЖСК «Кримська перлина» для будівництва та обслуговування бази відпочинку котеджного типу в селі Привітне в районі «Зміїної балки» та зазначену земельну ділянку передано в оренду, у тому числі по угіддях: землі, покриті лісовою «деревиною та чагарниковою» рослинністю, з категорії земель лісового фонду. Пунктом третім рішення згідно ст. 19 ЗК України змінено цільове призначення земельної ділянки - на землі рекреаційного призначення, а пунктом 7.1 зобов?язано позивача відшкодувати втрати лісогосподарського виробництва в розмірі 179 427,00 грн.
Рішенням №8/15 8-ї сесії 6 скликання Привітненська сільська рада 29.04.2011 року відмовила позивачу у виключенні пункту 7.1 попереднього рішення щодо відшкодування втрат.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій прокурор, діючи в інтересах держави, в касаційній скарзі вказує на те, що суди проігнорували вимоги ст.ст. 55, 57, 207 ЗК України та п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою КМ України від 17.11.1997 року № 1279 та залишили без залежної оцінки дані затвердженого проекту землеустрою в частині статистичної звітності форми 6-зем, згідно яких спірна земельна ділянка за категорією земель відносилася до земель лісового фонду.
Матеріали справи свідчать, що зазначеним обставинам з посиланням на докази та вимоги закону суди попередніх інстанцій належної оцінки не надали, чим позбавили можливості суд касаційної інстанції перевірити обґрунтованість висновків судових рішень щодо законності рішення та дій відповідача.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій постановлені з порушенням норм процесуального права, які не можуть бути усунені в суді касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 26 серпня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді :
з оригіналом згідно
помічник судді А.О. Кулеша