"29" травня 2013 р. м. Київ К/9991/11130/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.
Бившевої Л.І.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2010
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012
у справі № 2а-382/10/1470
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва
про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (надалі - відповідач, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва), у якому просила суд визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.07.2009 № 0001712350, складеного ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 адміністративний позов ФОП ОСОБА_4 задоволено частково: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.07.2009 № 0001712350 частково, у сумі 1 721,50 грн.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень на касаційну скаргу, позивач проти заявлених вимог відповідача заперечує з мотивів їх необґрунтованості та просить скаргу відхилити.
Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідності з направленнями від 10.07.2009 № 1708/23-517, № 1707/23-517 головному державному податковому ревізору - інспектору Бондар І.І. та головному державному податковому ревізору - інспектору Замниборщу В.Б. було доручено проведення з 10.07.2009 по 14.07.2009 планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (надалі - Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»), Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
За результатами перевірки 11.07.2009 посадовими особами Державної податкової адміністрації у Миколаївській області складено акт № 0749/14/00/23/НОМЕР_2, згідно якого в ході перевірки було виявлено порушення відповідачем пунктів 2, 5, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі акта відповідачем прийнято Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції на загальну суму 2 061,50 грн., у т.ч. за порушення позивачем приписів пункту 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 340,00 грн.; за порушення приписів пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», - у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації - 1 721,50 грн.
Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що: відповідач не довів, що книга обліку доходів і витрат позивача не відповідає формі, що затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 21.04.1993 № 12, а також не довів, що позивач порушив порядок ведення цієї книги (постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269); наявність накладних і товарно-транспортних накладних на місці реалізації товару не є обов'язковою; відповідач безпідставно ототожнює облік товарних запасів і облік доходів і витрат; чинним законодавством порядок ведення обліку товарних запасів не визначений, а тому пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачем допущено не було.
Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону (стаття 16 цього Закону).
Як встановлено судами перевірку було проведено у присутності продавця, при цьому будь-яких зауважень як до факту проведення перевірки, так і до висновків, що були викладені в акті, продавець не надав.
Виявлені під час перевірки порушення підприємцем приписів пункту 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачем не спростовано.
Жодного належного та допустимого доказу допущення позивачем відповідного порушення у матеріалах справи відсутні.
Щодо встановленого відповідачем порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якого суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно з висновками акта, порушення вказаної норми полягало у неведенні позивачем обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на загальну суму 860,75 грн., та у тому, що накладні та інші первинні документи, на підставі яких здійснюється облік відсутні на місці реалізації товару.
Суди попередніх інстанцій встановили, що книга обліку доходів і витрат позивача відповідає формі, що затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 21.04.1993 № 12.
Податковим органом не було надано жодного належного доказу того, що позивач порушив вимоги Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269.
Вказаний Порядок був розроблений на виконання статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у якій відсутні будь-які посилання на облік товарних запасів. Ототожнення відповідачем обліку товарних запасів і обліку доходів і витрат є безпідставним.
Крім того, жодним нормативно-правовим актом не встановлено вимог щодо обов'язкового знаходження накладних і товарно-транспортних накладних на місці реалізації товару.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що рішення відповідача в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є протиправним.
Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення.
2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а-382/10/1470 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис) Шипуліна Т.М.
З о