13 червня 2013 року м. Київ К/9991/95276/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого: Штульман І.В. (доповідач),
суддів: Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії як дитині війни, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року, -
У березні 2010 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії як дитині війни за період з січня 2007 року по 31 грудня 2008 року.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 вересня 2010 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_4 строк звернення з позовом до суду для захисту порушених прав, свобод та інтересів. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і провести відповідні виплати з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням фактично здійснених виплат. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 вересня 2010 року скасовано, позов ОСОБА_4 залишено без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм права, просить скасувати постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2012 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року та відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача в частині оскарження постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 вересня 2010 року.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За приписами частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно з частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє з 30 липня 2010 року) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи те, що предметом позову ОСОБА_4 є порушення Управлінням Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області її прав, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мали місце у період часу з січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, а звернулася вона за їх захистом лише 5 березня 2010 року, не надавши належних доказів поважності причин пропущення встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку, і відповідач наполягав на застосуванні цього строку, як це було передбачено частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції чинній на час звернення ОСОБА_4 до суду із даним позовом, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин наслідки його пропущення, передбачені частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції чинній на час прийняття ним рішення у відповідності до вимог статті 5 зазначеного Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року постановлена з додержанням норм права, а доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії як дитині війни - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Заїка М.М.
Стародуб О.П.