"13" червня 2013 р. м. Київ К/9991/74039/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Костенко М.І., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2010 року
у справі № 2-а-597/2008
за позовом ОСОБА_4
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим,
Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим
про визнання дій протиправними та стягнення не донарахованих та несплачених коштів до грошового забезпечення, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за недоотримане речове майно
ОСОБА_4 (надалі також - «Позивач», «ОСОБА_4») звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (надалі також - «Відповідач 1», «ГУМВСУ в АРК»), Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (надалі також - «Відповідач 2», «Центральний районний відділ Сімферопольського МУ ГУМВСУ в АРК») та згідно уточнених позовних вимог (том 2, а.с. 54-55) просив визнати протиправними дії Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим в частині не донарахування відносно ОСОБА_4, коштів до грошового забезпечення в сумі 35079,47 грн. та компенсації втрати частки доходів у розмірі 32871,66 грн., грошової допомоги при звільненні в сумі 50088,25 грн. та компенсації втрати частки доходів в розмірі 42625,10 грн., та компенсації за неотримане речове майно в сумі 2291,83 грн.; стягнути на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі у сумі 162956,31 грн., в тому числі: 35079,60 грн. - заборгованість по нарахуванню до грошового забезпечення, 32871,66 грн. - сума компенсації втрати частки доходів; 50088,62 грн. - грошова допомога при звільненні; 42625,10 грн. - сума компенсації втрати частки доходів; 2291,83 грн. - заборгованість по грошовій компенсації за неотримане речове майно.
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 10 грудня 2008 року у справі № 2-а-597/08 позов задоволено частково: стягнуто з Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_4 заборгованість по грошовому утриманню з урахуванням індексації - 39407,19 грн., заборгованість по грошовій допомозі з урахуванням індексації - 37715,70 грн., компенсація за речове забезпечення -1190,96 грн., всього - 78313,85 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим в дохід держави судовий збір в розмірі 783,13 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2010 року апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 10 грудня 2008 року у справі № 2-а-597/08 задоволено частково: постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 10 грудня 2008 року у справі № 2-а-597/08 скасовано; прийнято нову постанову; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_4 1190,96 грн. грошової компенсації за неотримане речове майно; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказуючи на допущені судом апеляційної інстанцій порушення норм чинного матеріального та процесуально права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, ОСОБА_4 просить відмінити рішення суду апеляційної інстанції по справі № 2а-597/08/0109 від 19 січня 2010 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції по справі № 2а-597/2008 від 10 грудня 2008 року.
В запереченнях на касаційну скаргу Центральний районний відділ Сімферопольського МУ ГУМВСУ в АРК просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2010 року - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим від 7 листопада 2003 № 171о/с ОСОБА_4 звільнений у відставку з посади начальника охорони громадського порядку Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, вислуга років становить 25 років 5 місяців 2 дні.
Згідно грошового атестата Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим від 29 березня 2005 року Позивачу станом на 7 листопада 2003 року нараховані наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням; 100% надбавка, надбавка за вислугу років 35%, матеріальна допомога за 2003 рік.
Крім того, відповідно до листа Центрального РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим від 10 грудня 2003 року №1/2-12459 Позивачу донараховано надбавку за особливі умови праці за період з листопада 2001 року по березень 2002 року, з квітня по жовтень 2003 року в сумі 605,75 грн. Також нараховано вихідну допомогу при звільненні в розмірі 8606,25 грн., від отримання якої позивач відмовився.
Відповідно до довідки ГВЗО ГУ МВС України в Криму від 20 листопада 2003 року № 413 позивачу належить до виплати 1190,96 грн. грошової компенсації за неотримане речове майно.
Як слідує з позовної заяви та встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач фактично не погоджується із розміром виплаченого йому грошового забезпечення під час проходження ним військової служби в органах внутрішніх справ, а саме: надбавки за особливі умови служби; надбавки особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років; премії; надбавки за безперервну службу; розміром вихідної допомоги при звільненні та сумою компенсації за недодержане речове майно.
Так, правовідносини, що виникли між Позивачем та Відповідачами з приводу нарахування та виплати грошового забезпечення регулювалися Законом України «Про міліцію», Указом Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» № 926/96 (в редакції чинній на момент виплати позивачу грошового забезпечення), Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу» від 24 квітня 2003 року № 370/2003, Постановою Кабінету Міністрів України «Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизований військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції» від 17 листопада 2001 року № 1515, Постановою Кабінету України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393.
Пунктом 3 Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» № 926/96 надано право керівникам внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів установлювати, зокрема, надбавки особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ:
за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань - до 50 відсотків окладів грошового забезпечення;
особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована;
преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що установлення надбавки за особливі умови служби, пенсійної доплати та премії не мало обов'язкового характеру і було правом керівника органу внутрішніх справ. Разом з тим, встановлення надбавок можливе лише за наявності бюджетних асигнувань та відповідно до особистого вкладу в загальні результати роботи конкретного військовослужбовця.
Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу» від 24 квітня 2003 року № 370/2003 надано право Голові Служби безпеки України та Міністрові внутрішніх справ України встановлювати відповідно військовослужбовцям Служби безпеки України і працівникам органів внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах безпеки і органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби, зокрема, за вислугу понад 20 років - до 70 відсотків. Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Головою Служби безпеки України та Міністром внутрішніх справ України. Виплату надбавок відповідно до цього Указу здійснювалась з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України.
Аналіз зазначеного нормативно-правового акту свідчить, що обов'язковими умовами встановлення надбавки за безперервну службу є наявність коштів, передбачених кошторисом на утримання відповідних підрозділів та високі результати в службовій діяльності працівника. Тобто встановлення щомісячної надбавки за безперервну службу особам рядового і начальницького складу є правом, а не обов'язком начальників органу внутрішніх справ в залежності від наявності високих результатів в службовій діяльності. Позивачу ця надбавка під час проходження служби не встановлювалась відповідним наказом начальника.
В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що Позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, відтак, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для встановлення цього виду надбавки Позивачу.
З огляду на зазначене, вимоги Позивача про нарахування надбавок за особливі умови служби, безперервну службу, доплат, як особі, що має право на пенсію за вислугу років, премії не ґрунтуються на нормах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
Пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі (в органах) виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Таким чином, визначаючи розмір вихідної допомоги в розмірі 8606,25 грн., Відповідач 2 виходив із вірного застосування норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства з розрахунку грошового забезпечення, яке виплачувалося Позивачу перед звільненням.
Відтак, суд апеляційної інстанції в цій частині виніс законне та обґрунтоване рішення.
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно з огляду на наступне.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизований військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції» від 17 листопада 2001 року № 1515 постановлено Міністерству внутрішніх справ і Державній податковій адміністрації за погодженням з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції і Міністерством фінансів розробити та затвердити: норми забезпечення форменим одягом (у мирний час) осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції.
Пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не надав увагу тому, що вказаними нормативно-правовими актами грошової компенсації за неотримане речове майно для військовослужбовців органів внутрішніх справ передбачено не було, тому вона з суб'єкта владних повноважень стягненню не підлягала.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відтак, враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування Позивачу компенсації за неотримане речове майно виходив із невірного застосування положень законодавства, що призвело до винесення рішення, яке не ґрунтується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормах матеріального права.
За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З викладеного вбачається, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про відшкодування грошової компенсації за неодержане речове майно. За таких обставин, судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а відтак, рішення суду апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача 2 на користь позивача компенсації за неотримане речове майно.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2010 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на користь позивача компенсації за неодержане речове майно - скасувати.
Винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації за неодержане речове майно - відмовити.
В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2010 року у справі № 2-а-597/2008 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча : Н. Є. Блажівська
Судді: М.І. Костенко
Є.А. Усенко