"06" червня 2013 р. м. Київ К/9991/33812/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
при секретарі судового засідання - Кошелєві С.В.
з участю представника Генеральної прокуратури України - Куліба О.А.
та представників сторін :
відповідача-1 - Покотило Д.Ю.
третьої особи - Виноградова С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Айті-Сервіс» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010р. у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айті-Сервіс»
до відповідача-1 Південної митниці
відповідача-2 Приморської митниці
відповідача-3 Головного управління Державного казначейства України в Одеській області
з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Софт-Макс»
про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -
28.09.2009р. до суду з позовом про визнання бездіяльності Південної митниці незаконною звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Айті-Сервіс» (далі ТОВ «Айті-Сервіс»). Свої вимоги ТОВ «Айті-Сервіс» мотивувало тим, що на підставі укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Софт-Макс» (далі ТОВ «Софт-Макс») договору, позивач зобов'язався придбати для останнього товар. Обумовлений договором товар ТОВ «Айті-Сервіс» надійшов на підставі укладеного позивачем зовнішньоекономічного контракту, після чого позивач надав митному органу всі необхідні для митного оформлення товару документи. Митним органом було усно відмовлено в прийнятті митних декларацій, митному оформленні та пропуску товару через митний кордон та самостійно визначено митну вартість товару. При цьому, митний орган не надав ТОВ «Айті-Сервіс» у письмовому вигляді картку відмови та рішення про самостійне визначення митної вартості, позбавивши позивача можливості оскаржити законність цих дій. В зв'язку з цим, позивач був змушений подати митні декларації на підставі визначеної митним органом вартості, що призвело до надмірної сплати митних платежів та ПДВ. 20.08.2009р. позивач подав заяву про повернення надмірно сплачених митних платежів, проте відповідач-1 її не розглядає та не надає відповіді. На цій підставі, ТОВ «Айті-Сервіс» просило визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість, зобов'язати відповідача-1 надати підтвердження щодо зарахування до державного бюджету надмірно сплачених коштів та стягнути з бюджету 4672164,02грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2009р. позов задоволено частково : визнано неправомірними дії Південної митниці щодо неповернення ТОВ «Айті-Сервіс» надмірно сплачених митних платежів та стягнуто з державного бюджету на користь позивача 4672164,01грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010р. судове рішення місцевого суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся з касаційної скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому, скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.
У своїх запереченнях відповідач-1 зазначив, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором, укладеним з ТОВ «Софт-Макс», позивач уклав зовнішньоекономічний контракт на поставку в Україну товару.
Для митного оформлення товару, декларантом, в ролі якого на підставі договору доручення від 20.09.2007р. діяло ТОВ «Талисман», подано до Одеської митниці (правонаступником якої є Приморська митниця) декларації митної вартості. При цьому, в графі 45 вказаних декларацій декларантом було зазначено митну вартість товару, яка не відповідає та перевищує його фактурну вартість, відображену у графі 42.
Митний орган погодився із зазначеною митною вартістю та здійснив митне оформлення товару, після чого ТОВ «Айті-Сервіс» провело оплату митних платежів, розмір яких було визначено, виходячи із загальної митної вартості товару, відображеній у графі 45 декларації митної вартості.
Встановивши, що митна вартість товару у деклараціях визначена неправильно та перевищує ціну, зазначену у зовнішньоторговельному контракті та фактично сплаченої ТОВ «Айті-Сервіс» своєму контрагенту, позивач 20.08.2009р. звернувся до Південної митниці із заявою про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ.
Південна митниця, розглянувши заяву позивача, відмовилась її задовольняти, посилаючись на те, що декларантом було самостійно визначено митну вартість товару.
Правовідносини, що обумовлювали порядок визначення митної вартості товару, сплату митних платежів та повернення надмірно сплачених платежів регламентувались Митним кодексом України, що був чинним до 1.06.2012р., Бюджетним кодексом України та підзаконними актами, прийнятими на їх виконання, зокрема Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (затв. наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. №618).
Частиною другою статті 50 Бюджетного кодексу України передбачено можливість повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. При цьому, ані Кодекс, ані Порядок повернення платникам податків коштів №618 не обумовлюють, що поверненню підлягають лише кошти, які помилково або надмірно зараховано до бюджету з вини органу, що здійснює контроль за їх справлянням.
Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, внормовано Главою 47 Митного кодексу України.
Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як вбачається з матеріалів справи, митна вартість товару, що відображена у деклараціях наданих митному органу ТОВ «Талисман», не відповідає ціні договору. В підтвердження помилковості митної вартості, відображеної в графі 45 декларацій, позивачем надано зовнішньоекономічний договір та рахунки-фактури (інвойси).
Натомість, всупереч приписів частини другої статті 71 КАС України, Приморською митницею не надано суду доказів того, що при визначенні митної вартості товару не можна було застосовувати перший метод та того, що наданих декларантом документів було недостатньо для визначення митної вартості за цим методом. Відтак, відповідачем-2 не спростовано твердження позивача про помилковість визначення митної вартості товару не за першим методом.
Помилкове визначення митної вартості товару призвело до надмірної сплати позивачем мита та податку на додану вартість у загальному розмірі 4672164,01грн., а тому, незалежно від того чиї винні дії чи добросовісна помилка призвели до надмірної сплати митних платежів, позивач має право на їх повернення.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про правильність прийнятого судом першої інстанції рішення про часткове задоволення позову та його відповідність принципам, викладеним в частині третій статті 2 КАС України.
Суд апеляційної інстанції, скасувавши постанову місцевого суду, зазначив, що оскільки декларантом самостійно було визначено митну вартість не за першим методом, то позивач не має право на повернення надмірно сплачених митних платежів. Вказаний висновок ґрунтується на неправильному тлумаченні нормативних актів, якими регулюються спірні правовідносини.
Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231, 254 КАС України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Айті-Сервіс» задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010р. скасувати, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2009р. - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
В.Ф. Мороз