06 червня 2013 року м. Київ К/9991/13113/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Сіроша М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про призначення пенсії за вислугу років,-
ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, в якому просив визнати незаконною відмову Управління фінансових ресурсів та економіки Управління внутрішніх справ України в Одеській області в нарахуванні позивачу пенсії за вислугу років; зобов'язати Управління фінансових ресурсів та економіки Управління внутрішніх справ України в Одеській області нарахувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", починаючи з 04 липня 2002 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" має право на пенсію за вислугу років, яка не була йому призначена внаслідок протиправних дій відповідача.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2007 року, позовні вимоги задоволено: визнано незаконною відмову Управління фінансових ресурсів та економіки Управління внутрішніх справ України в Одеській області в нарахуванні позивачу пенсії за вислугу років; зобов'язано Управління фінансових ресурсів та економіки Управління внутрішніх справ України в Одеській області нарахувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", починаючи з 04 липня 2002 року.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, у званні прапорщика проходив службу в Міністерстві внутрішніх справ УРСР, та 01 грудня 1984 року був звільнений зі служби.
Маючи загальний трудовий стаж більше 25 років, з яких 14 років 10 місяців становить військова служба і служба в органах внутрішніх справ, він 22 листопада 2002 року звернувся до ГУ МВС України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", де йому було відмовлено у зв'язку з тим, що на день звільнення позивача з органів внутрішніх справ він не досяг 45-річного віку, з якого могла б бути призначена пенсія на підставі зазначеного закону.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на момент подання заяви про призначення пенсії за вислугу років позивач мав передбачений законодавством вік та необхідний стаж роботи.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 04 липня 2002 року, що набрав чинності 31 липня 2002 року, право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом з дня звільнення. зі служби. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Судами встановлено, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 22 листопада 2002 року.
Разом з тим, суди прийшли до невірного висновку про можливість призначення пенсії з 04 липня 2002 року, оскільки редакція Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", яка давала право позивачу на таку пенсію набула чинності 31 липня 2002 року, а відтак позивач набув право на пенсію за вислугу років з 01 серпня 2002 року.
Відносно посилань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в касаційній скарзі на те, що на момент звільнення з органу внутрішніх справ позивач не досяг віку у 45 років, а тому не набув права на зазначену пенсію, є безпідставними, оскільки відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" право на пенсію за вислугу років виникає незалежно від часу звільнення зі служби.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 6 лютого 2012 року (справа № 21-322а11) та від 25 вересня 2012 року (справа №21-230а12).
За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2007 року скасувати.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2006 року змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:
"Визнати незаконною відмову Управління фінансових ресурсів та економіки Управління внутрішніх справ України в Одеській області в нарахуванні ОСОБА_4 пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Управління фінансових ресурсів та економіки Управління внутрішніх справ України в Одеській області нарахувати ОСОБА_4 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", починаючи з 01 серпня 2002 року. "
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
з оригіналом згідно
помічник судді А.О. Кулеша