"06" червня 2013 р. м. Київ К/9991/64180/11
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2008 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Закарпатського обласного військового комісаріату,
про перерахунок пенсії за вислугу років військової служби, -
У червні 2006 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до Закарпатського обласного військового комісаріату (далі - Комісаріат) про визнання дій Комісаріату щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років незаконними та зобов'язати перерахувати пенсію з 1.01.2000 року до 31.12.2005 року згідно з ст.,ст. 43, 49, 51, 63, 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».
18 липня 2006 року постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області позов задоволено.
Визнано дії Закарпатського міського військового комісаріату незаконними; визнано за ОСОБА_2 право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення і зобов'язано провести перерахунок раніше призначених пенсій та виплатити перераховану суму.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУПФУ) звернулося із апеляційною скаргою про скасування постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області та прийняття нової про відмову у задоволенні позову.
9 квітня 2008 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ГУПФУ залишено без розгляду.
ГУПФУ звернулося з касаційною скаргою про скасування ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції, зазначав, що ГУПФУ пропущений строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, а в поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на момент спірних правовідносин) заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
18 липня 2006 року постанова Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області прийнята без застосування ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на момент спірних правовідносин).
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається із матеріалів адміністративної справи, заява про апеляційне оскарження постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, подана ГУПФУ 6.12.2007 року разом із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ГУПФУ було зазначено, що воно не було стороною по справі, а тому було позбавлене можливості оскаржити дану постанову.
Згідно з ч. 6 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на момент спірних правовідносин) заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що підстава зазначена ГУПФУ в обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважною і тому не була прийнята до уваги.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального права, правову оцінку обставинам у справі дано вірно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: