"29" травня 2013 р. м. Київ К-17160/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Ритова В.В.,
за участю:
представника відповідача - Джиджавадзе Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року
у справі № 2а-36872/09/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 5»
до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова
про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 5» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000272302/0 від 02 березня 2009 року та № 0000282302/0 від 02 березня 2009 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000282302/0 від 02 березня 2009 року суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 675907,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 450605,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 225302,00 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000272302/0 від 02 березня 2009 року про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 816761,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 548224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 268537,80 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 5» державне мито у розмірі 3,40 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Московському районі м. Харкова провела планову виїзну перевірку ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 5» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої був складений акт від 11 лютого 2009 року № 715/234/32031270.
За висновками акта перевірки (з урахуванням внесених ДПІ у Московському районі м. Харкова згідно листа від 18 лютого 2009 року № 5348/10/23-20/0 змін, якими деякі підрозділи акту доповнено та викладено у новій редакції), позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 548224,25 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року - 213739,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 279973,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 8484,00 грн., за 2 квартал 2008 року - 61360,00 грн.; вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 450605,38 грн., у тому числі: за 2007 рік - 394971,00 грн., за 9 місяців 2008 року - 55636,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до складу валових вартість наданих йому підрядних робіт ТОВ «ТПК «Строй-Альянс» та ТОВ «НВП «Енергобуд» згідно укладених між сторонами договорів, а суми податку на додану вартість, сплачені у складі такої вартості, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що: у ТОВ «ТПК «Строй-Альянс» відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, необхідні для виконання будівельно-монтажних робіт, а постачальники цього контрагента про ланцюгу також не мали таких можливостей; одним із постачальників ТОВ «НВП «Енергобуд» було ТОВ «ПБК «Вертикаль», яке згідно акту ДПІ у Московському районі м. Харкова від 08 жовтня 2008 року № 4729/23-32948799 за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2008 року згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів не мало трудових ресурсів та необхідних фондів для виконання укладених угод, що свідчить про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «НВП «Енергобуд» та ТОВ «ПБК «Вертикаль». Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що оспорювані правочини, укладені між позивачем та ТОВ «ТПК «Строй-Альянс» і ТОВ «НВП «Енергобуд», носять фіктивний характер і не спричиняють реального настання наслідків, а тому є нікчемними у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України.
02 березня 2009 року ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки (з урахуванням внесених доповнень) прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000272302/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 5» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 816761,80 грн., у тому числі: 548224,00 грн. - за основним платежем, 268537,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
02 березня 2009 року ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки (з урахуванням внесених доповнень) прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000282302/0,яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 5» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 675907,50 грн., у тому числі: 450605,00 грн. - за основним платежем, 225302,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними первинними бухгалтерськими та платіжними документами, зокрема, договірними цінами, локальними кошторисами, відомостями ресурсів, розрахунками загально виробничих витрат у складі договірної ціни, актами приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ2в), довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ3), з урахуванням того, що в подальшому придбані у вказаних контрагентів підрядні послуги були передані позивачем безпосередньому замовнику - ТОВ «Харківміськбуд», перед яким ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 5» виступало підрядником щодо виконання будівельних робіт по зведенню житлових будинків за адресами: вул. Залеська, 1а та вул. Героїв Праці, 32-Г. Також суд виходив з того, що доказів звернення податковим органом до суду із позовами про визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ТПК «Строй-Альянс» і ТОВ «НВП «Енергобуд», і ухвалення судом рішень у таких справах ДПІ у Московському районі м. Харкова не надано.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.
Згідно положень частин 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
У зв'язку з затвердженням доповнень до Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000 та зміною бази обчислення окремих складових кошторисної вартості будівництва наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) були затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», і запроваджено їх застосування з 01 липня 2002 року.
Пунктом 2 наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поширено типові форми: № КБ-2в - на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності; № КБ-3 - на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.
Зокрема, згідно положень пунктів 1 Пояснень щодо заповнення «Акту приймання виконаних підрядних робіт» (типової форми № КБ-2в) та «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт» (типової форми № КБ-3), затверджених наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику); довідка за формою № КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва.
У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з виконання будівельних та монтажних робіт по об'єктах, розташованих у м. Харкові по вул. Героїв Праці, 32 (А-Г) та по вул. Залеській, 1а, на підставі укладених між позивачем та ТОВ «ТПК «Строй-Альянс» і ТОВ «НВП «Енергобуд» договорів з урахуванням додаткових угод (т.1 арк. справи 152-155, 213-215, 233-236, т.2 арк. справи 1-3, 24-27, 39-42, 52-54, 67-69, 94-184) мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: договірними цінами, локальними кошторисами, відомостями ресурсів, розрахунками загально виробничих витрат у складі договірної ціни, актами приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ2в), довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ3) (т.1 арк. справи 156-212, 216-232, 237-249, т.2 арк. справи 4-23, 28-38, 43-51, 55-66, 70-93, 185-248, т.3 арк. справи 1-127), з урахуванням того, що в подальшому придбані у вказаних контрагентів підрядні послуги були передані позивачем безпосередньому замовнику - ТОВ «Харківміськбуд», перед яким ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 5» виступало підрядником щодо виконання будівельних робіт по зведенню житлових будинків за адресами: вул. Залеська, 1а та вул. Героїв Праці, 32-Г у м. Харкові.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Разом з цим, колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги та правомірності висновків щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ТПК «Строй-Альянс» і ТОВ «НВП «Енергобуд», на постанову Комінтернівського районного суду міста Києва від 07 травня 2012 року у справі № 2020/3520/2012, якою було закрито кримінальну справу про обвинуваченню ОСОБА_3 (директора та засновника ТОВ «ТПК «Строй-Альянс») за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України на підставі пункту «в» Закону України «Про амністію», оскільки при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, з урахуванням того, що вказана постанова не містить посилань на те, що ОСОБА_3 умисно ухилявся від сплати податкових зобов'язань, які виникли за договорами, укладеними з ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 5».
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Московському районі м. Харкова залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна