"28" травня 2013 р. м. Київ К/9991/81737/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Мироненка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Масандрівської селищної ради на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року у справі №2а-5512/10/0124 за позовом Публічного акціонерного товариства «Алуштинський ефіроолійний радгосп-завод» до Масандрівської селищної ради, третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування державної реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку, -
У серпні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Алуштинський ефіроолійний радгосп-завод» (далі - ПАТ «Алуштинський ефіроолійний радгосп-завод», Товариство) звернувся до Ялтинського міського суду АР Крим з позовом до Масандрівської селищної ради, третя особа: ОСОБА_4, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії 5 скликання Масандрівської селищної Ради № 11 від 28 жовтня 2008 року про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0, 1000га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка);
- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 540267 (реєстровий номер 010901700057) та скасувати державну реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку.
На обґрунтування позову Товариство зазначило, що земельна ділянка, яка була передана у власність ОСОБА_4, розташована в межах земельної ділянки Відкритого акціонерного товариства «Алуштинський ефіроолійний радгосп-завод», якою позивач користується на підставі державного акту на право постійного користування Б №014125, виданого в 1980 році. Спірна земельна ділянка не вилучалась з користування ВАТ «Алуштинський ефіроолійний радгосп-завод» у встановленому законом порядку.
Посилаючись на протиправність дій та перевищення повноважень Масандрівської селищної Ради, оскільки остання розпорядилась земельною ділянкою сільськогосподарського використання, на яких заборонено індивідуальне будівництво та яка вже знаходиться у користуванні іншої особи, позивач просив суд визнати їх протиправними та скасувати.
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року, позов задоволено.
Рішення 23 сесії 5 скликання Масандровської селищної Ради № 11 від 28 жовтня 2008 року «Про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0, 1000га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень» визнано протиправним та скасовано.
Визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ за № 540267 виданого 04.03.2009 року на ім'я ОСОБА_4.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Масандрівська селищна рада звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останнього заперечує з мотивів їх необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі рішення без змін.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач прийняв рішення, яке порушує право користування його земельною ділянкою з недодержанням порядку зміни її цільового використання.
Між тим такі висновки судами зроблено без урахування та встановлення в судовому рішенні всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України ( справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відсутність доказів порушення суб'єктивного права або інтересу позивача, що звернувся до суду, виключає можливість встановлення факту їх порушення, а, відтак, може виключати і захисту у спосіб, обраний позивачем.
Відповідно до положень частин 1, 3, 4 та 5 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Суд може збирати докази з власної ініціативи.
Згідно частини 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
По справі встановлено, що відповідно до державного акту Б №014125 у 1980 році Алуштинському ефіроолійному радгосп-заводу м. Ялта виконавчим комітетом Ялтинської міської ради народних депутатів Кримської області надано у безстрокове та безоплатне користування 175, 4га земель сільськогосподарського використання (а.с.56-60).
ПАТ «Алуштинський ефіроолійний радгосп-завод» створено згідно з наказом засновника Представництва Фонду державного майна Автономної Республіки Крим в місті Алушта від 11.06.1997 року № 199 шляхом перетворення Державного підприємства «Алуштинський ефіроолійний радгосп-завод», якому відповідно до державного акту Б №014125 у 1980 році виконавчим комітетом Ялтинської міської ради народних депутатів Кримської області було надано у безстрокове та безоплатне користування 175, 4га земель сільськогосподарського використання.
Пунктами 4 та 4.1 рішення Ялтинської міської ради народних депутатів Республіки Крим від 29.12.1992р., на підставі рішень земельної комісії, затверджено рішення 11 сесії Масандрівської селищної ради від 23.09.1992 року «Про вилучення земельної ділянки загальною площею 7,3га із землекористування Алуштинського ефіроолійного радгосп-заводу» вилучено та за згодою радгосп-заводу припинено право користування цією земельною ділянкою з переведенням її до земель запасу з послідуючим наданням під житлове будівництво та включенням в межі смт. Восход.
Рішенням 23 сесії 5 скликання Масандрівської селищної Ради № 11 від 28 жовтня 2008 року «Про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0, 1000га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень» спірна земельна ділянка передана відповідачу у власність.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 27 ЗК України (в редакції, що діяла на час прийняття розпорядження) право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, у тому числі, у разі: добровільної відмови від земельної ділянки. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.
Стаття 29 цього Кодексу передбачала, що припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів, а ст. 44 передбачалося, що поновлення прав власників земельних ділянок і землекористувачів здійснюється Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції, судом, арбітражним судом або третейським судом.
Статтею 2 вказаного Земельного кодексу України передбачалося, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на:
1) землі сільськогосподарського призначення;
2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);
3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;
4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
5) землі лісового фонду;
6) землі водного фонду;
7) землі запасу.
Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.
Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.
Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.
Враховуючи встановлені судами обставини та зазначені вимоги закону, колегія суддів дійшла висновку про те, що не з'ясування судами попередніх інстанцій з наданням позивачем доказів щодо звернення попереднього користувача у встановленому законом порядку за поновленням його прав на спірну земельну ділянку та здійснення за власним бажанням переоформлення права постійного користування на земельну ділянку у розмірі, зазначеному в попередньому державному акті позбавляє суд касаційної інстанції перевірити законність судових рішень щодо порушення оскаржуваним розпорядженням прав, або законних інтересів позивача.
Матеріали справи свідчать, що зазначені обставини з посиланням на докази та вимоги закону суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, не надали їм оцінки, чим позбавили можливості суд касаційної інстанції перевірити обґрунтованість висновків судових рішень щодо законності дій позивача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій постановлені з порушенням норм процесуального права, які не можуть бути усунені в суді касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Масандрівської селищної ради задовольнити частково.
Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді :
з оригіналом згідно
помічник судді А.О. Кулеша