04 червня 2013 року м. Київ К-40255/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Блажівської Н.Є.
Голубєвої Г.К.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2009 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року
у справі № 2а-3760/09/2670
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання нечинним податкового повідомлення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення № 0002641701/0 від 20 лютого 2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року, в позові відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацію про доходи, одержані в 2008 році, за результатами перевірки якої податковим органом встановлено перевищення ФОП ОСОБА_3 обсягу виручки за 2008 рік на суму в розмірі 52 678,00 грн.
Вказана обставина слугувала підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення № 0002641701/0 від 20 лютого 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7 901,70 грн.
Обґрунтовуючи свою правову позицію відповідач вказував на те, що, оскільки, ФОП ОСОБА_3 перевищено граничний розмір виручки впродовж 2008 року, який дозволяє суб'єкту господарювання застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, то він повинен перейти на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), та сплатити податок з доходів фізичних осіб із суми встановленого перевищення.
Доводи позивача, в свою чергу, зводяться до того, що Указ Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Указ № 727/98) передбачає лише один вид відповідальності за порушення вимог статті 1 Указу № 727/98, а саме - перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), що ним і зроблено. При цьому, на думку ФОП ОСОБА_3, незалежно від обсягу виручки суб'єкт господарювання має сплачувати фіксований розмір ставки податку із сум, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до статті 1 Указу № 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та (або) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Статтею 5 Указу № 727/98 передбачено, що у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
В той же час, Указ № 727/98 не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
За таких обставин, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватись із застосуванням правил загальної системи оподаткування, врегульованих, зокрема, Законом України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими встановлювались засади податкових відносин в Україні.
Так, згідно з пунктом 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону № 889-IV до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб-суб'єктів підприємницької дальності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону № 889-IV.
Відповідно до підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону № 889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Якщо фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, суб'єкт господарювання, отримавши інші доходи від здійснення підприємницької діяльності, які перевищують граничні обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності, встановлені Указом № 727/98, повинен сплачувати з цих доходів податок з доходів фізичних осіб.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Блажівська Н.Є.
Голубєва Г.К.