04 червня 2013 року м. Київ К/9991/47837/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Блажівської Н.Є.
Голубєвої Г.К.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року
у справі № 2-а-2805/10/1970
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал»
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал» (позивач) звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005631602/0 від 02 серпня 2010 року.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано неправомірністю включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, не підтвердженої податковими зобов'язаннями контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вадерстад».
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ «ТД «Професіонал» задоволено. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005631602/0 від 02 серпня 2010 року.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року, залишення без змін постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, а також прийняття нового рішення про відмову в позові.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТД «Професіонал» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати (на підставі поданої звітності та інших документів, пов'язаних з оподаткуванням) податку на додану вартість за період з 01 березня 2010 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 7133/16-02/33011920 від 14 липня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005631602/0 від 02 серпня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 585 306,00 грн. (390 204,00 грн. - основний платіж, 195 102,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 390 204,00 грн., непідтвердженої податковими накладними.
Визнаючи податковий кредит ТОВ «ТД «Професіонал» з податку на додану вартість в розмірі 390 204,00 грн. непідтвердженим, контролюючий орган виходив виключно з даних автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, відповідно до яких контрагентом позивача - ТОВ «Вадерстад» не задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Професіонал».
При цьому первинні документи позивача Тернопільською ОДПІ під час проведення перевірки не досліджувались та відповідні запити про необхідність їх надання до платника податків не надсилались.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Поряд з цим, як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Вадерстад» в охоплений перевіркою період підтверджується відповідними договорами, належним чинним оформленими видатковими накладними та платіжними документами.
До складу податкового кредиту ТОВ «ТД «Професіонал» включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного у контрагента товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.
При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, оскільки, питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
А тому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Блажівська Н.Є.
Голубєва Г.К.