04 червня 2013 року м. Київ К-35846/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Блажівської Н.Є.
Голубєвої Г.К.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року
у справі № 2-а-2312/10/1070
за позовом Приватного підприємства «Перкомпром»
до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
про визнання протиправним та скасування рішення, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, позов Приватного підприємства «Перкомпром» (позивач) до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано акт № 130/15-229 від 25 серпня 2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Перкомпром». Зобов'язано ДПІ у Вишгородському районі Київської області поновити реєстрацію ПП «Перкомпром» як платника податку на додану вартість з дати реєстрації - 11 березня 2008 року. Зобов'язано ДПІ у Вишгородському районі Київської області поновити дію Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Перкомпром» з 11 березня 2008 року.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Вишгородському районі Київської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП «Перкомпром» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість в березні 2008 року, у зв'язку з чим йому видано Свідоцтво платника податку на додану вартість № 100103521 від 11 березня 2008 року.
В свою чергу, комісією, створеною відповідно до розпорядження ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 149 від 10 червня 2008 року на підставі акту № 305 від 06 квітня 2009 року та довідки № 151 від 06 квітня 2009 року, складених підрозділом податкової міліції, встановлено відсутність підприємства позивача за фактичним місцезнаходженням.
Вказана обставина слугувала підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації ПП «Перкомпром» як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), яке оформлено актом № 130/15-229 від 25 серпня 2009 року.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Порядок державної реєстрації юридичних осіб врегульовано Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частиною 2 статті 38 якого передбачено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем існування відповідних підстав для позбавлення ПП «Перкомпром» статусу платника податку на додану вартість з огляду на ненадання контролюючим органом доказів на підтвердження наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність позивача за місцезнаходженням. Адже, складені підрозділом податкової міліції акт № 305 від 06 квітня 2009 року та довідка № 151 від 06 квітня 2009 року щодо відсутності ПП «Перкомпром» за адресою: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 6-В, офіс 16, не можуть підміняти відповідний запис.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Блажівська Н.Є.
Голубєва Г.К.