"13" травня 2013 р. м. Київ К-22394/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНАТА»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2009
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010
у справі № 2а-38563/09/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНАТА»
до 1. Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова,
2. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова
про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним та визнання бездіяльності протиправною, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010, в задоволенні позову відмовлено повністю.
ТОВ «ЗНАТА» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а також норм процесуального права: ст.ст. 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Підставою для визначення позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 24.04.2009 № 0000311505/0 та від 13.05.2009 № 0000311505/1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 15066,80 грн., в тому числі 10762,00 грн. основного платежу та 4304,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 10.04.2008 № 2476/15-509/23755712, про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 10762,00 грн. на підставі податкової накладної від 16.12.2008 № 41, виданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого було анульовано податковим органом 30.11.2005 (акт анулювання свідоцтва № 50/24-017).
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно із п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 9.6. ст. 9 цього ж Закону (у редакції, чинній на час анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість продавця) свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.
Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документу за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Враховуючи наведене, у податковому обліку не може вважатися податковим і розрахунковим документом податкова накладна, складена особою, свідоцтво платника податку на додану вартість якої було анульовано, тобто яка на час складання та надання покупцеві податкової накладної не була зареєстрована як платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку. Тому, така податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту покупцем.
Оскільки у позивача при формуванні спірного податкового кредиту була відсутня податкова накладна, яка має силу податкового і розрахункового документу, то за вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підлягають включенню до складу податкового кредиту, як такі, що не підтверджені податковими накладними.
Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНАТА» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло