13 червня 2013 року Справа № 10/091-12/19
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)
суддівФролової Г.М., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.04.13
у справі№10/091-12/19
за позовомПриватного підприємства "СБ Мега-Секьюріті"
доТовариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат"
простягнення 59 370,35 грн
за зустрічним позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат"
доПриватного підприємства "СБ Мега-Секьюріті"
простягнення 99 827,36 грн
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 10.06.13 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. - головуючий , Фролова Г.М., Швець В.О.
В судовому засіданні взяли участь представники: від позивача за первісним позовом: Детюк А.М. - за дов. від 22.03.13; від відповідача за первісним позовом: Сломчинський А.М. - за дов. від 10.01.13.
Приватним підприємством "СБ Мега-Секьюріті" у вересні 2012 року заявлений позов про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" 59370,35 грн, з яких: 58064,52 грн - основного боргу, 489,68 грн - пені, 816,15 грн - 25% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати охоронних послуг наданих у липні - серпні 2012 року за договором від 01.12.11 №28. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 530, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України, статей 193,216, 230 Господарського кодексу України.
Водночас, до суду першої інстанції із зустрічним позовом звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат", в якій просило стягнути з Приватного підприємства "СБ Мега-Секьюріті" 99827,36 грн - збитків, спричинених неналежним виконанням умов договору від 01.12.11, що призвело до крадіжки охоронюваного майна. При цьому, товариство посилалось на приписи статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 526, 610, 611, 629, 901, 906 Цивільного кодексу України. Рішенням господарського суду Київської області від 21.01.13, ухваленим суддею Карпечкіним Т.П., вимоги первісного позову задоволено. Суд першої інстанції установив факт надання позивачем охоронних послуг у спірний період та несплату вартості цих послуг відповідачем. У задоволенні зустрічного позову судом відмовлено з огляду на недоведеність товариством наявності усіх складових цивільного правопорушення. Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Алданової С.О. -головуючого, Дикунської С.Я., Скрипки І.М., повторно розглянувши спір по суті, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі, установивши ті ж обставини справи, постановою від 09.04.13, рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" залишив без задоволення. Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а матеріали справи просить скерувати для нового розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на приписи статей 22, 611, 614 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України не погоджується з висновком судів про відсутність усіх складових елементів цивільного правопорушення. При цьому, скаржник вказує на відсутність оригіналу схеми маршруту патрулювання та табелю постів, журналу приймання - здачі об'єкта під охорону. Наголошує скаржник і на залишенні судами поза увагою претензії комбінату про відшкодування збитків. Водночас, скаржник вважає, що постанови про порушення кримінальної справи від 25.04.12 та від 25.09.12, котрі порушені за фактами крадіжки є доказами вини позивача за первісним позовом і підставою для стягнення з підприємства збитків. Від Приватного підприємства "СБ Мега-Секьюріті" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.12.11 між Приватним підприємством «СБ-Мега-Секьюріті» - виконавцем та Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» - замовником, укладено договір № 28 про надання охоронних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язався надати за плату послуги з охорони об'єкта, розташованого за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Маяковського, буд.2. Вид охорони визначений як фізична охорона. Загальна вартість охоронних послуг за один календарний місяць сторонами узгоджена у розмірі 54000,00 грн з урахуванням ПДВ. Порядок надання охоронних послуг, права та обов'язки охоронників, передбачені Інструкцією з охорони об'єкта, що також включає план-схему об'єкта та табель постів охорони, у якому визначена сукупність рухомого та нерухомого майна, яке приймається під охорону в межах надання охоронних послуг за договором. План-схема об'єкта та табель постів охорони складаються виконавцем спільно з замовником упродовж 5 календарних днів з дати укладення договору. Підписанням та скріпленням договору печатками, сторони підтверджують виставлення виконавцем постів охорони на об'єкті замовника у кількості, передбаченій пунктом 1.3 договору. Згідно з пунктами 7.1., 7.2., 7.3., 7.4. договору, за надані послуги замовник щомісячно сплачує виконавцю суму, передбачену пунктом 1.4 договору. Нарахування плати за охоронні послуги, що надаються за цим договором, розпочинається з дати укладення договору. Замовник здійснює передоплату у розмірі 25% від загальної вартості охоронних послуг за один календарний місяць, в якому надаються послуги, не пізніше, ніж до 10 числа поточного місяця шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Оплата за послуги здійснюється у повному розмірі до 5 числа місяця наступного за звітним шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця. У разі розірвання договору оплата за надані в останньому місяці дії договору послуги повинна бути здійснена у розмірі, що обраховується пропорційно до кількості днів, в які надавались послуги, упродовж 2 банківських днів з моменту розірвання договору. Пунктом 8.1 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками і діє упродовж дванадцяти місяців, щодо грошових зобов'язань - до їх повного виконання сторонами. На виконання умов договору сторони підписали Додаток №1 «Дислокація» та Додаток № 2 «Інструкція по охороні об'єкта» до договору від 01.12.11. Судами також установлено, що 01.12.11 сторони підписали додаткову угоду до договору охорони, в якій погодили зняття 2 цілодобових постів охорони та зменшили загальну вартість охоронних послуг за один календарний місяць до 40 000,00 грн. Установлено судами і те, що 15.08.12 сторони підписали угоду про припинення дії договору від 01.12.11, в якій домовились, що договір припиняє свою дію з 15.08.12, а пунктом 3 передбачили, що із укладенням угоди зобов'язання замовника зі сплати вартості охоронних послуг, наданих за договором, не припиняються і мають бути виконані у встановлений договором строк, при цьому сторони констатували, що охоронні послуги надавались згідно з умовами договору від моменту укладення до моменту зняття постів охорони безперервно. Судами також установлено, що 15.08.12 сторони підписали акт зняття постів охорони. Як убачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є вимога Приватного підприємства "СБ Мега-Секьюріті" про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" 59370,35 грн, з яких: 58064,52 грн - основного боргу, 489,68 грн - пені, 816,15 грн - 25% річних. Предметом зустрічного позову є вимога Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" про стягнення з Приватного підприємства "СБ Мега-Секьюріті" 99827,36 грн - збитків, спричинених крадіжкою охоронюваного майна. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Відповідно до Параграфа 3 Глави 66 Цивільного кодексу України договір охорони є спеціальним видом зберігання. Статтею 978 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. За приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг, як і договір охорони є двосторонніми, оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами статті 43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Отже, судами при вирішенні даного спору, на підставі оцінки зібраних у справі доказів в їх сукупності, підлягають установленню обставини, зокрема щодо наявності між сторонами договірних відносин, фактичного надання позивачем охоронних послуг за договором, невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати наданих позивачем послуг. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам суди попередніх інстанцій установили факт надання Приватним підприємством "СБ Мега-Секьюріті" охоронних послуг у липні - серпні 2012 року загальною вартістю 58 064,52 грн. Установлено судами і те, що відповідач за первісним позовом за вказані послуги не розрахувався, і заборгованість останнього становить суму заявлену до стягнення. Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом у вигляді сплати неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до приписів статті 625 вказаного Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судами установлено, що пунктом 7.7 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати щомісячної суми, вказаної у пункті 1.4 договору, замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення до повного розрахунку, а пунктом 7.8. договору визначили, що замовник, який прострочив виконання грошового зобов'язання сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню, а також 25% річних від простроченої суми. Виходячи з того, що судами установлений факт надання позивачем за первісним позовом охоронних послуг у спірний період та прострочення сплати вартості цих послуг Товариством з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" висновок судів про наявність правових підстав для стягнення з останнього окрім суми основного боргу, нарахованих річних та пені визнається правомірним. Відносно вимог зустрічного позову Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" про стягнення з Приватного підприємства "СБ Мега-Секьюріті" збитків, колегія суддів зазначає наступне. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. За приписами статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально. За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, втрачена вигода, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору на позивача за зустрічним позовом покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем за зустрічним позовом його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Відповідач за зустрічним позовом, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що пунктом 4.6 договору охорони сторони передбачили обов'язок замовника при здачі товарно-матеріальних цінностей під охорону надавати виконавцеві перелік таких товарно-матеріальних цінностей. Згідно з пунктом 1.10. Додатка №2, здавання майна під охорону і приймання з-під охорони здійснюють уповноважені замовником матеріально-відповідальні особи. Пунктом 1.15 цього ж Додатка визначено, що приймання, здавання, майна скріплюється підписами відповідальних осіб замовника та виконавця у "Журналі приймання-здавання Об'єкта під охорону" із зазначенням дати та часу прийому, здавання. Пунктом 4.8 договору замовник зобов'язався невідкладно (не пізніше 1 години) з моменту виявлення факту нанесення збитків, пошкодження, знищення об'єкта усно повідомити охоронників, крім того, не пізніше 24 годин з моменту виявлення факту нанесення збитків пошкодження, знищення об'єкта у письмовій формі та за допомогою телефонного зв'язку повідомити виконавця. Терміново провести зняття залишків товарно-матеріальних цінностей за участю уповноважених представників виконавця. Результати зняття залишків товарно-матеріальних цінностей фіксуються у відповідному акті, що скріплюється підписами уповноважених представників та печатками сторін. Пунктом 4.10 договору передбачений обов'язок замовника проводити визначення розміру заподіяних збитків, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку на день їх заподіяння, тільки за участю уповноважених представників виконавця. Відповідно до пункту 5.4 договору, розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними бухгалтерськими документами і розрахунками вартості викрадених, знищених чи пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, складених за участю уповноважених представників виконавця. До збитків, що підлягають відшкодуванню, включається вартість викраденого або знищеного майна з урахуванням зносу, розмір зниження у ціні пошкоджених товарно-матеріальних цінностей або витрати, пов'язані з відновленням майна. При наявності суперечностей між замовником та виконавцем щодо розміру збитків, їх визначення проводять незалежні експерти з урахуванням пункту 4.10 договору. Пунктом 6.2. договору сторони визначили, що виконавець не несе майнової відповідальності, зокрема, за: цілісність приміщень замовника і товарно-матеріальних цінностей, що в них зберігаються, якщо вони не внесені до табеля поста охорони або не прийняті під охорону; за товарно-матеріальні цінності (поза приміщеннями), які не внесені до табеля поста охорони та переліку прийнятих під охорону товарно-матеріальних цінностей. Згідно з пунктом 6.3 договору, виконавець звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено замовником самостійно, без уповноважених представників виконавця, при відсутності письмового повідомлення останнього про час визначення розмірів таких збитків, при знятті замовником залишків товарно-матеріальних цінностей без уповноважених представників виконавця, а відповідно до пункту 6.4 договору, виконавець звільняється від відповідальності у разі невиконання замовником пунктів 4.1- 4.3, 4.6- 4.10 розділу 4 договору. Як установлено судами обох інстанцій на підставі повного та всебічного розгляду справи, товариством не доведено того, що майно, вартість якого є складовою заявлених до стягнення збитків, здавалось під охорону підприємству, розмір збитків визначено товариством самостійно, без уповноважених представників виконавця, без проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів, без врахування зносу та остаточної вартості викраденого майна та за відсутності письмового повідомлення останнього про час визначення розмірів таких збитків, при цьому зняття замовником залишків товарно-матеріальних цінностей проведено без уповноважених представників виконавця, тобто судами установлений факт недотримання товариством умов пунктів 4.6, 4.8, 4.9, 4.10 договору від 01.12.11. Судами установлено, що Товариством з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" не доведено факту заподіяння йому збитків у заявленій сумі і того, що збитки заподіяні внаслідок протиправної поведінки відповідача. Не установили суди і причинного зв'язку між збитками та діями відповідача, як і вини відповідача в незабезпеченні схоронності майна. Довід скаржника про відсутність оригіналу схеми маршруту патрулювання, табелю постів, журналу приймання - здачі об'єкта під охорону та наявність постанов у кримінальних справах, порушених за фактом крадіжки, не може бути підставою для покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків саме на відповідача за зустрічним позовом через встановлення судами недоведеності його вини. Виходячи з того, що суди установили відсутність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, висновки судів про відмову у задоволенні вимог зустрічного позову визнаються законними. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених судами обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.13 у справі №10/091-12/19 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Г.Фролова
В.Швець