14 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3137/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
при секретарі - Дубовик О.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Трунової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
29 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови №031141 від 08 квітня 2013 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 1 700,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що транспортний засіб марки КРАЗ 250-010 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на час проведення перевірки ним не використовувався, а був наданий гр. ОСОБА_4 безоплатно для власних потреб. Також позивач наголошував, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не повідомив його про час та місце розгляду справи, на підставі якої винесено оскаржувану постанову.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки транспортного засобу належного позивачеві було встановлено порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340, а саме: надання послуг з перевезення вантажу (будівельних матеріалів) згідно накладної №0000000881 від 28 лютого 2013 року від постачальника ПАТ "Слобожанська будівельна кераміка" до отримувача ФОП ОСОБА_5 без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія. За наслідками розгляду акта перевірки суб'єктом владних повноважень винесено постанову від 08 квітня 2013 року № 031141 про застосування до позивача фінансової санкції у розмірі 1 700,00 грн.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення проти позову та просила суд у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.
З пояснень представників сторін та наявних матеріалів суд встановив, що 28 лютого 2013 року на підставі завдання на перевірку від 25 лютого 2013 року №010727 (а.с.18) державними інспекторами Управлінням Укртрансінспекції у Сумській області був перевірений транспортний засіб марки КРАЗ - 250, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого у відповідності до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (а.с.9), за кермом згідно посвідчення водія НОМЕР_3 знаходився ОСОБА_4.
Під час перевірки транспортного засобу встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезення вантажу (будівельних матеріалів) згідно накладної №0000000881 від 28 лютого 2013 року від постачальника ПАТ "Слобожанська будівельна кераміка" до отримувача ФОП ОСОБА_5 без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія.
Результат перевірки зафіксовано в акті від 28 лютого 2013 року №066144 (а.с.19), копія якого наявна у матеріалах справи, із вказаним актом водій ОСОБА_4 ознайомлений особисто.
На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнята постанова про застосування фінансових санкцій від 08 квітня 2013 року № 031141 (а.с.11).
Не погодившись із зазначеною постановою ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті. У відповідь на скаргу позивачу направлено листа, у якому зазначається, що постанова про застосування фінансових санкцій від 08 квітня 2013 року №031141 винесена відповідно до вимог автотранспортного законодавства, тому залишається без змін, а скарга без задоволення (а.с.12-13).
Не погодившись із висновками контролюючого органу, позивач оскаржив постанову про застосування фінансових санкцій від 08 квітня 2013 року №031141 до суду.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірній постанові про застосування фінансових санкцій, суд зазначає наступне.
Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до вказаної статті Закону постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, пунктом 1 якого встановлено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.
Пунктом 15 Порядку визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт";
- наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут;
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а в разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв в разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У відповідності до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340, яким затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1).
До набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (пункт 6.3).
Як свідчать матеріали справи підставою для винесення оскаржуваної постанови було встановлене перевіркою порушення ОСОБА_1, як автомобільним перевізником, законодавства про автомобільний транспорт, а саме - вимог пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340.
У розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами (стаття 1).
Разом з тим судовим розглядом встановлено, що на час проведення перевірки транспортний засіб марки КРАЗ 250-010, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 був наданий позивачем у безоплатне користування ОСОБА_4 для його власних потреб.
Вказане підтверджується свідченнями водія ОСОБА_4, який був допитаний судом в якості свідка 14 червня 2013 року. У судовому засіданні свідок пояснив, що 28 лютого 2013 року здійснював перевезення будівельних матеріалів на автомобілі марки КРАЗ 250-010, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, наданому йому у безоплатне користування позивачем. Будівельні матеріали ОСОБА_4 придбав у ПАТ "Слобожанська будівельна кераміка" з метою подальшого продажу ФОП ОСОБА_5 На підтвердження вказаної господарської операції була виписана накладна №0000000881 від 28 лютого 2013 року.
На підтвердження вказаної обставини позивач надав суду відповідь фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на запит адвоката ОСОБА_2, у якому підприємець стверджує, що у 2013 розі жодних договорів з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 щодо надання послуг з вантажних перевезень не укладав (а.с.44).
Таким чином в ході судового розгляду встановлено, що автомобіль КРАЗ 250-010, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є власністю ОСОБА_1 як фізичної особи, а тому на час проведення перевірки позивач не був автомобільним перевізником, оскільки надав свій транспортний засіб у тимчасове безоплатне користування іншій особі.
З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що перевірку транспортного засобу, який належить ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, у зв'язку з чим відповідач дійшов хибного висновку про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункту 6.3 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340.
Крім цього суд звертає увагу на порушення Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.
Так, зокрема пунктом 26 зазначеного Порядку передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Як доказ повідомлення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач надав суду відповідне повідомлення, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та конверт, копії яких залучено до справи (а.с.20).
Однак у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення не заповненні графи, що підтверджують вручення листа адресату, а на конверті із вказаною поштовою кореспонденцією не зазначено причин невручення листа позивачу, що свідчить про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи.
Таким чином Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області не дотримано права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відтак прийняте рішення суб'єкта владних повноважень за наявності істотних порушень процесу його прийняття робить його протиправним.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок щодо доведення правомірності прийняття оскаржуваної постанови законодавцем покладено на відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Однак відповідач не надав суду належних доказів того, що ОСОБА_1 на час проведення перевірки був автомобільним перевізником, тобто здійснював на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортним засобом.
Таким чином оскаржувана постанова №031141 від 08 квітня 2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 1 700,00 грн. винесена необґрунтовано та безпідставно.
Отже, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Полтавській області №031141 від 08 квітня 2013 року про застосування фінансових санкцій відносно ОСОБА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 114 грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 18 червня 2013 року.
Суддя Є.Б. Супрун