м. Київ
07 грудня 2012 року Справа № 2а-3971/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:
представників позивача: Кучерука В.В., Савицького О.Д.,
представника відповідача - Шило М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби
проскасування податкових повідомлень - рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 16.03.2010 № 0000012600/0 та 26.05.2010 № 0000012600/1.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2012 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування зазначеної ухвали суд касаційної інстанції посилався на неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій усіх обставин справи.
Враховуючи зазначене, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року (суддя Харченко С.В.) справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
В обґрунтування позовних вимог представники позивача посилаються на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2261202 грн. 66 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1130601 грн. 33 коп., на їх думку, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» (ідентифікаційний код 32878486) зареєстровано державним реєстратором Вишгородської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 18.03.2004.
Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби.
Судом встановлено, що у березні 2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на підставі статей 11 та 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків, а саме: ПП «Азимут-Трейд» за період з серпня 2006 року по квітень 2008 року, ТОВ «Ленд-Плюс» за період з травня по жовтень 2008 року та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» за період з листопада по грудень 2008 року.
За результатами перевірки складено акт від 05.03.2010 № 397/23-1/32878486, в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з купівлі у вказаних вище суб'єктів господарювання товарно-матеріальних цінностей не дотримано вимог підпункту 7.2.6, пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2006 року - листопад 2008 року на суму 2328467 грн. 66 коп.
Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від'ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, та декларування суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 2328160 грн. 66 коп. за серпень 2006 року - грудень 2008 року та про наявність у нього обов'язку сплатити до бюджету податкове зобов'язання у сумі 2261202 грн. 66 коп.
Розмір податку на додану вартість, що підлягає сплаті підприємством до бюджету, визначено податковим органом з урахуванням строків давності, передбачених підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.03.2010 № 0000012600/0, яким відповідно до приписів підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2261202 грн. 66 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 1130601 грн. 33 коп.
Позивач із вказаним податковим повідомленням - рішенням не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області.
Рішенням Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 21.05.2010 № 2941/10/25-010/10 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 16.03.2010 № 0000012600/0 - без змін, у зв'язку з чим податковим органом з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у раніше надісланому рішенні, прийнято податкове повідомлення - рішення за № 0000012600/1 від 26.05.2010.
Не погоджуючись із винесеними відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на додану вартість та нарахування податкового кредиту визначалось Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР).
Так, Законом України № 168/97-ВР визначено, зокрема, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з приписами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (який був чинний на момент проведення податковим органом перевірки) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Як вбачається з даних акта перевірки від 05.03.2010 № 397/23-1/32878486, відповідачем у ході перевірки, з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати позивачем податкових зобов'язань за господарськими операціями з ПП «Азимут-Трейд», ТОВ «Ленд-Плюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси», здійснено аналіз інформації, що наведена у податковій звітності позивача з податку на додану вартість, інформаційних базах Державної податкової адміністрації України та первинних документах, які були подані позивачем до перевірки.
Крім того, відповідачем у ході контролюючого заходу також здійснено аналіз складених позивачем та його контрагентами первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що були вилучені у позивача податковою міліцією Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі постанов про проведення виїмки від 30.04.2009, 08.05.2009, 29.09.2009 та 26.11.2009 та Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби під час попередньої перевірки.
За результатами опрацювання відомостей, що викладені у вказаних документах, податковим органом встановлено, що протягом 2006 - 2008 років Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» укладено з ПП «Азимут-Трейд», ТОВ «Ленд-Плюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» договори поставки товарів (сировини для виробництва харчових продуктів), відповідно, від 07.08.2006 № 118/6, 24.04.2008 № 09/02-08, 31.10.2008 № 15/02-08, за умовами яких контрагенти позивача прийняли на себе зобов'язання поставити позивачу товарно - матеріальні цінності за кількістю, якістю і ціною, вказаними у видаткових накладних та іншій документації на продукцію, а позивач зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.
Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагентів проводилось шляхом підписання видаткових накладних, а саме: за правочином з ПП «Азимут-Трейд» - видаткові накладні від 09.08.2006 № 688, 09.11.2006 № 1153, 20.11.2006 № 1189, 30.11.2006 № 1233, 11.01.2007 № 13, 20.02.2007 № 129, 21.03.2007 № 251, 06.04.2007 № 352, 07.05.2007 № 494, 29.05.2007 № 579, 06.06.2007 № 634, 26.06.2007 № 697, 09.07.2007 № 752, 20.07.2007 № 780, 25.07.2007 № 795, 08.08.2007 № 835, 23.08.2007 № 861, 07.09.2007 № 914, 05.10.2007 № 1000, 20.12.2007 № 1172, 23.01.2008 № 28, 28.01.2008 № 35, 11.02.2008 № 70, 06.03.2008 № 113, 13.03.2008 № 125, 20.03.2008 № 142, 25.03.2008 № 155 на загальну суму 2524449,00 грн., у тому числі ПДВ - 420741,50 грн.; за правочином з ТОВ «Ленд-Плюс» - видаткові накладні від 02.05.2008 № 020501, 05.05.2008 № 050507, 15.05.2008 № 150502, 26.06.2008 № 260601, 27.06.2008 № 270602, 15.07.2008 № 150703, 21.07.2008 № 210702, № 210703, № 210704, 22.07.2008 № 220701, № 220702, 01.08.2008 № 010806, 13.08.2008 № 130802, № 130803, 18.08.2008 № 180802, 28.08.2008 № 280803, 29.08.2008 № 290801, 26.09.2008 № 260902, 03.10.2008 № 031001 на загальну суму 5905221,44 грн., у тому числі ПДВ - 984203,58 грн.; за правочином з ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» - видаткові накладні від 01.11.2008 № 011103, № 011104, 03.11.2008 № 031114, № 031115, 04.11.2008 № 041104, № 041105 та № 041106 на загальну суму 5541135,59 грн., у тому числі ПДВ - 923522,60 грн.
На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів, постачальниками виписано наступні податкові накладні: ПП «Азимут-Трейд» - накладні від 09.08.2006 № 744 на суму 111300,00 грн., у тому числі ПДВ - 18550,00 грн., 09.11.2006 № 1137 на суму 100548,00 грн., у тому числі ПДВ - 16758,00 грн., 20.11.2006 № 1175 на суму 92520,00 грн., у тому числі ПДВ - 15420,00 грн., 30.11.2006 № 1223 на суму 97380,00 грн., у тому числі ПДВ - 16230,00 грн., 11.01.2007 № 16 на суму 64920,00 грн., у тому числі ПДВ - 10820,00 грн., 20.02.2007 № 161 на суму 101280,90 грн., у тому числі ПДВ - 16880,15 грн., 21.03.2007 № 301 на суму 33000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5500,00 грн., 06.04.2007 № 405 на суму 170100,00 грн., у тому числі ПДВ - 28350,00 грн., 07.05.2007 № 548 на суму 172140,00 грн., у тому числі ПДВ - 28690,00 грн., 29.05.2007 № 644 на суму 23814,00 грн., у тому числі ПДВ - 3969,00 грн., 06.06.2007 № 696 на суму 102060,00 грн., у тому числі ПДВ - 17010,00 грн., 26.06.2007 № 783 на суму 118136,10 грн., у тому числі ПДВ - 19689,35 грн., 09.07.2007 № 849 на суму 33996,00 грн., у тому числі ПДВ - 5666,00 грн., 20.07.2007 № 880 на суму 106812,00 грн., у тому числі ПДВ - 17802,00 грн., 25.07.2007 № 896 на суму 101988,00 грн., у тому числі ПДВ - 16998,00 грн., 08.08.2007 № 957 на суму 101988,00 грн., у тому числі ПДВ - 16998,00 грн., 23.08.2007 № 990 на суму 101988,00 грн., у тому числі ПДВ - 16998,00 грн., 07.09.2007 № 1056 на суму 101988,00 грн., у тому числі ПДВ - 16998,00 грн., 05.10.2007 на суму 101988,00 грн., у тому числі ПДВ - 16998,00 грн., 20.12.2007 № 1397 на суму 48006,00 грн., у тому числі ПДВ - 8001,00 грн., 23.01.2008 № 35 на суму 96012,00 грн., у тому числі ПДВ - 16002,00 грн., 28.01.2008 № 43 на суму 93984,00 грн., у тому числі ПДВ - 10664,00 грн., 11.02.2008 № 82 на суму 99000,00 грн., у тому числі ПДВ - 16500,00 грн., 06.03.2008 № 128 на суму 103500,00 грн., у тому числі ПДВ - 17250,00 грн., 13.03.2008 № 140 на суму 103500,00 грн., у тому числі ПДВ - 17250,00 грн., 20.03.2008 № 159 на суму 69000,00 грн., у тому числі ПДВ - 11500,00 грн., 25.03.2008 № 173 на суму 103500,00 грн., у тому числі ПДВ - 17250,00 грн.; ТОВ «Ленд-Плюс» - накладні від 02.05.2008 № 1292 на суму 343200,00 грн., у тому числі ПДВ - 57200,00 грн., 05.05.2008 № 1305 на суму 31680,00 грн., у тому числі ПДВ - 5280,00 грн., 15.05.2008 № 1438 на суму 489600,00 грн., у тому числі ПДВ - 81600,00 грн., 26.06.2008 № 2043 на суму 367200,00 грн., у тому числі ПДВ - 61200,00 грн., 27.06.2008 № 2068 на суму 60000,00 грн., у тому числі ПДВ - 10000,00 грн., 15.07.2008 № 2280 на суму 28800,00 грн., у тому числі ПДВ - 4800,00 грн., 21.07.2008 № 2347 на суму 893898,40 грн., у тому числі ПДВ - 148983,07 грн., 21.07.2008 № 2346 на суму 600000,00 грн., у тому числі ПДВ - 100000,00 грн., 21.07.2008 № 2345 на суму 600000,00 грн., у тому числі ПДВ - 100000,00 грн., 22.07.2008 № 2359 на суму 489917,20 грн., у тому числі ПДВ - 81652,87 грн., 22.07.2008 № 2358 на суму 300000,00 грн., у тому числі ПДВ - 50000,00 грн., 01.08.2008 № 2537 на суму 15126,84 грн., у тому числі ПДВ - 2521,14 грн., 13.08.2008 № 2663 на суму 37905,00 грн., у тому числі ПДВ - 6317,49 грн., 13.08.2008 № 2664 на суму 14529,00 грн., у тому числі ПДВ - 2421,50 грн., 18.08.2008 № 2714 на суму 512900,00 грн., у тому числі ПДВ - 85483,33 грн., 28.08.2008 № 2859 на суму 591120,00 грн., у тому числі ПДВ - 98520,00 грн., 29.08.2008 № 2887 на суму 175680,00 грн., у тому числі ПДВ - 29280,00 грн., 26.09.2008 № 3377 на суму 156665,00 грн., у тому числі ПДВ - 26110,83 грн., 03.10.2008 № 3476 на суму 197000,00 грн., у тому числі ПДВ - 32833,35 грн.; ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» - накладна від 01.11.2008 № 3849 на суму 5541135,60 грн., у тому числі ПДВ - 923522,58 грн.
Оплату за придбані у ПП «Азимут-Трейд», ТОВ «Ленд-Плюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» товарно - матеріальні цінності здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» у період з вересня 2006 року по січень 2009 року у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківські рахунки вказаних вище юридичних осіб.
На момент проведення перевірки за позивачем рахувалася кредиторська заборгованість перед ТОВ «Ленд-Плюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» по оплаті поставлених товарів у загальному розмірі 10132519 грн. 03 коп., з них: 5209000 грн. 00 коп. - за правочином з ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»; 4923519 грн. 03 коп. - за правочином з ТОВ «Ленд-Плюс».
Податок на додану вартість у загальному розмірі 2328467 грн. 66 коп., сплачений у складі ціни придбаних у його контрагентів товарів, включено позивачем до складу податкового кредиту підприємства за серпень 2006 року - листопад 2008 року.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у ході контролюючого заходу податковим органом поставлено під сумнів реальність здійснення позивачем господарських операцій з вказаними вище суб'єктами господарювання, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит у вказаному вище розмірі.
Так, відповідачем прийнято до уваги податкову інформацію стосовно господарської діяльності ПП «Азимут-Трейд», ТОВ «Ленд-Плюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» та встановлено, що зазначені юридичні особи не мають достатніх виробничих потужностей, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, торгівельного обладнання, сировини та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників.
Відповідач звертає увагу на невиконання контрагентами позивача власного податкового обов'язку стосовно подання податкових декларацій та сплати нарахованих самостійно податкових зобов'язань, оскільки останню податкову звітність ТОВ «Ленд-Плюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» надіслано до органу державної податкової служби у січні 2009 року, а ПП «Азимут-Трейд» - у серпні 2008 року.
За поясненнями громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які у перевіряємому періоді були засновниками та керівниками, відповідно, ТОВ «Ленд-Плюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси», вони не мають жодного відношення до ведення вказаними підприємствами господарської діяльності, а також до складання фінансової та податкової звітності.
Відповідач також наголошує на тому, що згідно з висновками судово - почеркознавчої експертизи від 05.11.2009 № 10113, 05.11.2009 № 10114 і 04.12.2009 № 10115, підписи від імені директора ПП «Азимут-Трейд» Красільнікова С.Г., директора ТОВ «Ленд-Плюс» ОСОБА_4 та директора ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» ОСОБА_5 на первинних документах податкового обліку вчинені невідомими особами.
Наведені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що ПП «Азимут-Трейд», ТОВ «Ленд-Плюс» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» діяли без справжнього наміру проводити господарську діяльність, пов'язану з продажем товарно - матеріальних цінностей, у зв'язку з чим правочини, укладені з позивачем, були спрямовані виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним наданням податкової преференції, зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача.
Відповідач також зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» у ході перевірки не надано первинних документів податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження обставин, що свідчать про походження товарів, їх відповідність якісним і санітарним вимогам (сертифікати якості, санітарні паспорти), а також про транспортування вказаного товару (товарно - транспортні накладні).
Відтак, відповідач вважає, що податковий кредит у сумі 2328467 грн. 66 коп. сформовано позивачем за правочинами, що фактично не здійснювались, а відтак позивач не мав на меті використовувати отримані ним від його контрагентів товарно-матеріальні цінності в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.
Таким чином, податкове зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» з податку на додану вартість за вказані вище звітні періоди, на думку податкового органу, підлягає коригуванню у сторону збільшення.
Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов'язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.
Так, в силу приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Крім того, в силу приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.
Підпунктом 6.2 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.
Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.
Досліджуючи питання стосовно наявності у позивача права на формування податкового кредиту за операцією з купівлі товару у ПП «Азимут-Трейд», суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що факт поставки позивачу товарів з боку ПП «Азимут-Трейд» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Крім того, про отримання позивачем товару від ПП «Азимут-Трейд» свідчать також докази його подальшого зберігання, обробки та реалізації.
Так, у матеріалах справи наявні: картки рахунку 201 «Сировина та матеріали» за номенклатурою «фісташки» із відображеними показниками надходження продукції від ПП «Азимут-Трейд» та його обліку; витяг з журналу реєстрації довіреностей; рапорти на переробку сировини і виробіток готової продукції за період з 01.07.2006 по 31.10.2008, оборотно-сальдова відомість по рахунку 26 «Витрати на збут» за період з липня 2006 року по грудень 2008 року, що свідчать про отримання позивачем від ПП «Азимут-Трейд» сировини для виробництва харчових продуктів та її подальшої переробки у готову продукцію.
Факт здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» господарських операцій з купівлі товару (морепродукти, фісташки) у його контрагента - ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» також підтверджено аналогічними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.
Слід також зазначити, що про можливість використання позивачем отриманої від ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» продукції у його господарській діяльності, свідчать також відомості про наявність у позивача на балансі таких основних засобів як: цех по виробництву сухарів - грінок та смажених горіхів, вилочний навантажувач, електропідйомник піддонів, штабелер акумуляторний, шкафи сушильні, візки ручні та гідравлічні, холодильники, автобуси та автомобіль.
Подальший продаж позивачем готової продукції, що вироблена із поставленої ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» сировини, іншому суб'єкту господарювання - ТОВ «Планета Смаку (Україна)» підтверджується специфікаціями на продукцію (додатками до договору від 08.01.2008 № 01/08-08П про виготовлення продукції із давальницької сировини) та актами здачі - прийняття робіт (надання послуг).
Вказані вище первинні документи у сукупності свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих матеріальних активів з метою їх подальшого постачання, що у свою чергу підтверджує товарність наведених вище операцій.
Сертифікати якості товару, санітарні паспорти автотранспортного засобу продавців товару, медицинські книжки перевізників товару, що витребовувались відповідачем до перевірки, не є документами первинного податкового обліку, що фіксують факти здійснення господарських операцій, оскільки вказані документальні свідоцтва слугують виключно для надання інформації про якість продукції та відповідність санітарних норм на перевезення товару.
Відсутність товарно-транспортних накладних також не слугує беззаперечним доказом, що спростовує товарність операції позивача і його контрагентів - ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси», оскільки складання цих документів умовами договорів не передбачено, поставка товарів здійснювалась на умовах DDP (Інкотермс 2000) транспортом постачальників, а факт поставки товару оформлювався шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних та видачею податкових накладних, які містять повну інформацію про товари, їх кількісне та вартісне вираження.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що у контексті даної справи правовідносини з приводу виконання правочинів з купівлі - продажу товарів виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які вчиняли підписи на ділових паперах та податковій звітності, діяли як представники цих юридичних осіб.
В силу приписів частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Як встановлено під час судового розгляду справи, на момент укладення позивачем правочинів з ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси», усі сторони правочинів були правоздатними, були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, а відтак і не були позбавлені права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
При цьому, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Згідно з приписами частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.
Таким чином, сам лише факт того, що певні фізичні особи вчинили правочини (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичних осіб - ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» без їх доручення або з перевищенням повноважень, не є підставою для визнання правочинів такими, що фактично не відбулись та не створили жодних юридичних наслідків.
Слід також зазначити, що відсутність у контрагентів позивача - ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.
Суд також звертає увагу на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.
Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
На час прийняття рішення у даній справі відомостей щодо наявності вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, стосовно вчинення злочинів під час провадження ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/», ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» фіктивного підприємництва, представником відповідача суду не надано.
Посилання відповідача на пояснення громадянина ОСОБА_5 як на доказ відсутності у ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» господарських взаємовідносин з позивачем судом до уваги не приймається, оскільки вказаний документ в силу приписів кримінально-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, проте до моменту винесення судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину.
Висновок експерта також є лише одним із засобів доказування та аналізується поряд з іншими доказами у кримінальній справі, проте не є належним доказом на підтвердження нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів.
Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.
Так, позивач, в силу покладеного на нього обов'язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача з боку ПП «Азимут-Трейд» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та вказаними вище суб'єктами господарювання, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, заявленого позивачем, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками вчинення господарських операцій з ПП «Азимут-Трейд» у сумі 353783 грн. 50 коп. та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» у сумі 923215 грн. 58 коп.
Слід також зазначити, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2010 в адміністративній справі № 2а-3098/10/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011, відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про стягнення з ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/» та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» коштів, отриманих за нікчемною угодою - договором 31.10.2008 № 15/02-08. Вказаними рішеннями суду встановлено реальність здійснення ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/» операцій з ТОВ «Оптова компанія «Ресурси» та документальне підтвердження факту поставки ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/» продукції його контрагентом.
У свою чергу, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 в адміністративній справі № 2а-3097/10/1070 стягнуто з ТОВ «Ленд-Плюс» на користь Державного бюджету України кошти, отримані за нікчемним правочином - договором 24.04.2008 № 09/02-08, укладеним між ТОВ «Ленд-Плюс» та ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/».
Так, судом апеляційної інстанції, зокрема, встановлено відсутність фактів поставки ТОВ «Ленд-Плюс» товару на користь ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/» за господарською операцією, право на податковий кредит за наслідками якої досліджується судом у ході розгляду даної справи.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зважаючи на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 в адміністративній справі № 2а-3097/10/1070 набрала законної сили, суд вважає, що обставини, які підтверджують відсутність фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником товарів - ТОВ «Ленд-Плюс» на користь позивача, є встановленими та не потребують додаткових засобів доказування.
Відтак, висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарської операції з ТОВ «Ленд-Плюс» суд вважає цілком обґрунтованими.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у ході декларування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2008 року позивач скористався наданим йому статтею 4 Закону України № 168/97-ВР правом на коригування у бік зменшення раніше заявлених показників податкового кредиту, сформованого за господарською операцією з ТОВ «Ленд-Плюс», на суму 820581 грн. 00 коп.
Зазначені обставини не були спростовані представником відповідача у ході судового розгляду справи.
Враховуючи, що показник податкового кредиту за травень - жовтень 2008 року за господарською операцією позивача з ТОВ «Ленд-Плюс» у загальному розмірі 984203 грн. 58 коп. позивачем самостійно зменшено до 163622 грн. 58 коп., суд дійшов висновку про те, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 820581 грн. 00 коп. за цією операцією нараховано податковим органом безпідставно.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи питання щодо обрання належного способу захисту прав позивача, порушених відповідачем внаслідок визначення підприємству податкового зобов'язання у розмірі 2097580 грн. 08 коп., з яких: 820581 грн. 00 коп. за операцією з ТОВ «Ленд-Плюс»; 353783 грн. 50 коп. - за операцією з ПП «Азимут-Трейд»; 923215 грн. 58 коп. - за операцією з ТОВ «Оптова компанія «Ресурси», суд виходить з наступного.
В силу приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ волевиявлення суб'єкта владних повноважень стосовно необхідності виконання платником податків обов'язку сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом, оформлюється у вигляді податкового повідомлення - рішення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом.
Пунктом 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, передбачено, що у разі, якщо за результатами адміністративного оскарження платником податків податкового повідомлення - рішення сума податкового зобов'язання залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення - рішення не відкликається, податковим органом, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного у раніше надісланому рішенні, складається та надсилається (вручається) податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому, через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того таке повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.
Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.
Як вже зазначалося судом вище, податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що визначене прийнятим відповідачем за результатами перевірки податковим повідомленням - рішенням від 16.03.2010 № 0000012600/0, не було змінено за результатами його подальшого адміністративного оскарження, а податкове повідомлення - рішення від 26.05.2010 № 0000012600/1 направлено позивачеві саме в результаті апеляційного узгодження нарахованого грошового зобов'язання з метою доведення до платника податків граничного строку його сплати.
Відтак, на момент прийняття рішення у даній справі чинним, тобто таким, що породжує підстави для зміни майнового стану платника податків, вважається податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 26.05.2010 № 0000012600/1.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи в публічно-правових відносинах.
Враховуючи те, що у ході судового розгляду справи судом встановлено, що нарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 2097580 грн. 08 коп. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1048790 грн. 04 коп. вчинено відповідачем безпідставно, зважаючи на те, що саме винесене відповідачем податкове повідомлення - рішення від 26.05.2010 № 0000012600/1 у цій частині спричинило порушення прав підприємства у сфері податкових відносин, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3146370 грн. 12 коп. є достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача в сфері публічно-правових відносин з відповідачем.
Відтак, у задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 26.05.2010 № 0000012600/1 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3146370 (три мільйони сто сорок шість тисяч триста сімдесят) грн. 12 коп. , з яких: 2097580 (два мільйони дев'яносто сім тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 08 коп. - за основним платежем; 1048790 (один мільйон сорок вісім тисяч сімсот дев'яносто) грн. 04 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.
Постанову складено у повному обсязі 12 грудня 2012 року.