16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 __________ тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/571/13-ц
"27" травня 2013 р. Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді Затєєвої С.Д.
при секретарі Чорнуха Н.О.
з участю прокурора Савченко В.М.
адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борзні цивільну справу за позовом прокурора Борзнянського району Чернігівської області в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,-
Прокурор Борзнянського району Чернігівської області в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору позики від 30 серпня 2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Борзнянського районного нотаріального округу ОСОБА_4, недійсним, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 працювала продавцем магазину-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», директором якого є відповідач по справі. У зв'язку з виявленою нестачею товаро-матеріальних цінностей в магазині останній став вимагати відшкодувати заподіяні нестачею збитки, а саме 120000 грн. Для погашення даної нестачі між ОСОБА_3 ОСОБА_2 30 серпня 2012 року було укладено договір позики на суму 119176 грн.. Гроші від ОСОБА_3 ОСОБА_2 не отримувала, а договір позики був нею укладений внаслідок застосування до неї та її дочки психічного насильства зі сторони відповідача та його сина ОСОБА_5.
Судом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено приватного нотаріуса Борзнянського районного нотаріального округу ОСОБА_4
В судовому засіданні прокурор заявлені позовні вимоги підтримав і просить суд їх задовольнити.
Позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги, які заявлені прокурором, підтримала і, будучи допитаною в якості свідка у відповідності зі ст.62 ЦПК України, пояснила, що вона разом зі своєю дочкою ОСОБА_6 працювали у відповідача продавцями. Під час ревізії, що була проведена в кінці 2011 року, було виявлено нестачу товаро-матеріальних цінностей на суму 120000 грн. Не дивлячись на їх заперечення щодо суми нестачі, оскільки за короткий період часу після проведення попередньої ревізії виникнути така сума нестачі не могла, відповідач ОСОБА_3 та його син ОСОБА_5, який на той час працював в органах УМВС України, стали вимагати повернення боргу, погрожуючи фізичною розправою. Під час зустрічей погрожували позбавити життя, а в кінці серпня 2012 року в їх господарстві було застрелено собаку і кота, а також проводилися постріли і по їх житловому будинку. Вважає, що це робив син відповідача, ОСОБА_5, з метою залякування і спонукання їх до повернення боргу. До правоохоронних органів вона не зверталася, так як вважала їх марними, оскільки син відповідача працював у райвідділі міліції. Десь 20-29 серпня 2012 року, коли вона була на роботі в м.Ніжині, куди влаштувалася напередодні, до неї зателефонувала дочка ОСОБА_6 і сказала, що вона в райвідділі міліції, так як ОСОБА_3 написав заяву щодо виявленої під час ревізії нестачі грошей. На слідуючий день, під час зустрічі з ОСОБА_3 в райвідділі міліції, останній, в разі несплати боргу, став погрожувати їй позбавленням волі до 8 років, а в адрес доньки висловлював погрози позбавленням життя. Боячись за своє життя, життя своєї дитини, вона згодилася на укладення договору позики і вони відразу поїхали до нотаріуса, де і було складено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом, згідно якого вона нібито до підписання договору отримала гроші в сумі 119176 грн., сума коштів відповідала сумі нестачі, які зобов'язувалася повертати до 2029 року щомісячними платежами по 600 грн.. В дійсності ніяких грошей вона від відповідача не отримувала, а змушена була укласти даний договір позики під психічним тиском відповідача, який таким чином намагався відшкодувати заподіяні збитки.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги, які заявлені прокурором, не визнав і при цьому пояснив, що дійсно в його приватному магазині продавцями працювали ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_6. Під час ревізії в кінці 2011 року було виявлено нестачу товаро-матеріальних цінностей на суму 120000грн. Дійсно, була розмова з позивачкою щодо повернення боргу і остання не заперечувала на їх поверненні, запропонувавши йому позичити їй кошти для організації своєї підприємницької діяльності, щоб в подальшому прискорити повернення боргу, виявленого нестачею. На її пропозицію він згодився і передав ОСОБА_2 119176 грн., а вже після передачі грошей був укладений договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом. Стверджує, що це було волевиявлення ОСОБА_2 Жодного психічного чи фізичного насильства до укладання договору позики не було ні з його сторони, ні зі сторони його рідних. Твердження позивачки про психічне насильство є наклепом на нього і його сім'ю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Борзнянського районного нотаріального округу ОСОБА_4, якою було посвідчено договір позики, в судовому засіданні пояснила, що в кінці серпня 2012 року до неї звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з приводу оформлення договору позики. При цьому зазначили, що гроші позикодавець уже передав позичальнику. Після надання всіх необхідних документів нею і було виготовлено договір позики, зі змістом якого ознайомилися кожна із сторін окремо. Жодних заперечень ні зі сторони позикодавця, ні зі сторони позичальника не було. Вважає, що договір позики був укладений і посвідчений нею відповідно до вимог закону і підстав для визнання його недійсним не має.
Заслухавши сторони по справі, допитавши свідків та дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до слідуючого висновку.
Згідно з правилами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).
Частина 2 ст.1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором (ч.1 ст.1051 ЦК України). При цьому, виходячи з вимог ч.2 ст.1051 ЦК України, при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може ґрунтуватися на поясненнях свідків.
Відповідно до договору позики, який укладений 30 серпня 2012 року між позикодавцем ОСОБА_3, відповідачем по справі, і позичальником ОСОБА_2, позивачем по справі, остання отримала від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові гроші в сумі 119176 грн. Передачу грошей здійснено до підписання цього договору. Факт підписання договору позичальником буде свідчити про отримання ним усієї вказаної в договорі грошової суми та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання.
Як вбачається з показань ОСОБА_2, допитаної в якості свідка по даній справі, вона грошей в сумі 119176 грн., як зазначено в договорі позики, не отримувала від позикодавця, а договір позики був укладений з метою відшкодувати відповідачем збитки, які виникли внаслідок нестачі товаро-матеріальних цінностей, і був укладений внаслідок застосування до неї та її дочки психічного насильства.
Відповідно до ст.60 ЦК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вищезазначені показання ОСОБА_2 про те, що вона не отримувала гроші по договору позики, в судовому засіданні не спростовані відповідачем жодними доказами. Останнім не надано суду належних доказів, які б свідчили про те, що він передав, а ОСОБА_2 отримала гроші в сумі 119176 грн., тобто відсутня розписка про їх передачу і отримання, не надано суду доказів щодо джерела отримання відповідачем грошей: зняття їх з рахунка, з каси магазину і т.д..
Показання ж ОСОБА_2 про те, що даним договором позики відповідач мав намір відшкодувати збитки, заподіяні нестачею ТМЦ, узгоджуються з наданими суду слідуючими доказами. Про те, що позивачка зі своєю донькою працювали у відповідача, підтверджується копіями їх трудових книжок та не заперечується і самим відповідачем. Факт нестачі ТМЦ на суму 120000грн., яка була виявлена під час ревізії в кінці 2011 року по магазину-бару, де працювала позивачка зі своєю донькою, і власником якого є ОСОБА_3, не заперечується останнім і підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7, яка безпосередньо проводила ревізію. Відповідно до повідомлення Борзнянського РВ УМВС України в Чернігівській області в журналі реєстрації злочинів від 26.08.2012 року за № 980 було зареєстровано звернення ОСОБА_3 щодо проведення перевірки по факту привласнення ТМЦ на суму 119176 грн. ОСОБА_2, яка працювала продавцем в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1,», тобто саме на таку суму, як укладено договір позики. Відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України 30 серпня 2012 року, в день укладення договору позики, що узгоджується з показаннями ОСОБА_2 про те, що після того як було укладено договір позики, то відразу було відмовлено і в порушенні кримінальної справи, а до його укладення зі сторони відповідача, його сина були залякування про позбавлення її волі на 8 років, а щодо доньки - позбавлення життя. Крім того, показання позивачки про вчинення нею договору позики під впливом психічного насильства і підстав побоюватися за своє життя і життя своєї доньки підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_8, яка в судовому засіданні зазначила, що проживає з позивачкою по сусідству і десь в третій декаді серпня 2012 року вона бачила в господарстві останньої застреленими кота і собаку, а через деякий час чула, як були проведені постріли по будинку ОСОБА_2 Остання висловлювала припущення, що це справа ОСОБА_5 у зв'язку з неповерненням боргу, і говорила, що дуже хвилюється за життя і здоров'я доньки, коли вона відсутня вдома. Той факт, що у позивачки були підстави побоюватися за своє життя і здоров'я та життя і здоров'я доньки, підтверджується і протиправним діянням, яке було вчинене у відношенні її доньки 11 березня 2013 року і внесене до ЄРДР за ч.2 ст.15, п.2 ч.2 ст.115 КК України; ч.4 ст.187 КК України. Особою, якій повідомлено про підозру, є ОСОБА_5, син відповідача.
Відповідно до ст.231 ЦК України - правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку іншої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Аналізуючи всі зібрані по справі докази, суд вважає, що договір позики, який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30 серпня 2012 року і посвідчений приватним нотаріусом Борзнянського районного нотаріального округу ОСОБА_4, був вчинений проти волі позивачки з застосуванням до неї психічного тиску, а тому він повинен бути визнаний недійсним.
Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213 - 215 ЦПК України, ст.ст.203, 204, 231, 1046, 1047, 1051 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги прокурора Борзнянського району Чернігівської області в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати договір позики, який укладений 30 серпня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і посвідчений приватним нотаріусом Борзнянського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_4, недійсним.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1191 грн. 76 коп..
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Борзнянський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, в цей же строк з дня отримання копії рішення.
Суддя Борзнянського районного суду С.Д.Затєєва