Копія
Справа № 822/2144/13-а
04 червня 2013 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К.
при секретарі Бесарабі І.А.
за участі:позивача та його представника ОСОБА_3 представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправним та скасувати прийняте на підставі акту перевірки № 483/17-1/НОМЕР_1 від 06.02.2013 року податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Хмельницькому від 19.02.2013 р. № 0000171701, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 11575 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 9260 грн. та штрафних санкціях - 2315 грн. в частині основного платежу в сумі 9025,0 грн та штрафних санкцій в сумі 2256,0 грн.
На думку позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки: документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.09.2012 року по 30.10.2012 року, відповідачем проведена з порушенням Податкового кодексу України (надалі - ПК України); акт перевірки складений з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства без дослідження первинних документів, зафіксованих в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а висновки відповідача щодо порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України та заниження податкового зобов 'язання з ПДВ на 9025,00 грн. у зв»язку з безоплатною передачею ПАТ «Миронівський хлібопрдукт» придбаної тари, на яких грунтується спірне податкове повідомлення-рішення, безпідставними.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили обставини, на які посилаються у позовній заяві, просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним, оскільки факт порушення позивачем абз. г п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України та заниження податкових зобов»язань з ПДВ за жовтень 2012 року на 9025,0 грн. у зв»язку з невключенням до податкових зобов»язань ПДВ у вказаній сумі по операції з безоплатної передачі ПАТ «Миронівський хлібопродукт» тари вартістю 54150,00 грн., в т.ч. ПДВ 9025,00 грн., придбаної згідно до договору купівлі продажу від 24.10.2012 року №24/10/12 від ПП «Юріол-Захід» (видаткова накладна №14 від 27.12.2012 року товарно-транспортна накладна ТТН №0001133 від 26.10.2012 року)
На думку відповідача, в порушення абз. г п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України позивач не нарахував податкові зобов'язання у зв'язку з використанням придбаної зворотно заставної тари в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку в сумі 9025 грн.
Заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.
Суд встановив, що позивач - ОСОБА_7 03.03.1998 року зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Хмельницької міської ради №6047 від 03.03.1998 року. З дати державної реєстрації перебуває на обліку в ДПІ у м. Хмельницькому як платник податків.
Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля м"ясом та м"ясними продуктами.
В березні - квітні 2013 року відповідно до п.п.75.1.5 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу ДПІ у м.Хмельницькому №596 від 13.03.2013 року працівниками ДПІ у м.Хмельницькому проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.09.2012 року по 30.10.2012 року, результати якої оформлені Актом від 06.02.2013 року № 483/17-1/НОМЕР_1.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 року № 0000171701 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 11575 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 9260 грн. та штрафними санкціями в сумі 2315 грн.
За результатом розгляду скарги позивача рішенням ДПС у Хмельницькій області №4696/10/10-28 від 23.04.2013 року податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 року № 0000171701 скасоване в частині основного платежу в сумі 235,0 грн. та штрафної санкції в сумі 59,0 грн.
Не погоджуючись з результати розгляду скарги позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення в частині основного платежу в сумі 9025,0 грн та штрафних санкцій в сумі 2256,0 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення в частині, що оскаржується позивачем, базується на викладених в акті перевірки № 483/17-1/НОМЕР_1 від 06.02.2013 року висновках відповідача щодо порушення позивачем абз. г п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов»язань з ПДВ за жовтень 2012 року на 9025,0 грн. у зв»язку з невключенням до податкових зобов»язань ПДВ у вказаній сумі по операції з безоплатної передачі ПАТ «Миронівський хлібопродукт» тари вартістю 54150,00 грн., в т.ч. ПДВ 9025,00 грн., придбаної згідно до договору купівлі продажу від 24.10.2012 року №24/10/12 від ПП «Юріол-Захід»
Суд встановив, що п.1.1 договору поставки №ЗП/ТЗ від 28.03.2012 року, укладеного між позивачем ПАТ "Миронівський хлібопродукт" останнє зобов»язалось поставити позивачеві товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних, що виписуються на кожну партію товару, строки та порядок оплати якого визначаються за кожним асортиментом і зазначаються в додатках до договору, які є його невід»ємною частиною (п.2.3 договору). Пунктами 4.1-4.2 договору передбачено, що товар в залежності від його асортименту може постачатися покупцю як в незворотній так і в зворотній (заставній) тарі; у разі поставки товару у зворотній тарі (полімерні ящики, піддони), умови щодо прийомки та передачі тари визначаються додатком №2 до цього договору. В додатку №2 від 28.03.2012 року до договору поставки позивач та його контрагент визначили умови прийомки та передачі зворотної тари та пакування продукції. Відповідно до п.2 додатку №2 до договору вся тара продавця,в якій товар отримується покупцем, є зворотною. Пунктами 7-8 додатку №2 до договору передбачено, що покупець зобов'язаний повернути всю кількість зворотної тари постачальнику не пізніше 3-х робочих днів з моменту одержання від постачальника відповідної письмової вимоги про повернення зворотної тари. В разі втрати, неповернення в зазначений термін зворотної тари, така тара вважається такою, що підлягає оплаті покупцем Постачальника за договірною вартістю. Покупець повинен сплатити постачальнику суму вартості реалізованої тари протягом 3-х банківських днів з дати направлення Постачальником Покупцю відповідної письмової вимоги та рахунку.
Відповідно до умов договору на виконання вимоги постачальника після отримання товару у зворотній тарі позивач на протязі жовтня 2012 року передавав зазначену тару постачальнику. При цьому, враховуючи наявність заборгованості перед постачальником щодо повернення зворотної тари, позивач повертав тару у кількості, яка дещо перевищує кількість ящиків, в яких отриманий товар у жовтні 2012 року. Зазначене підтверджується товарно-транспортними накладними на поставку товару у зворотній тарі за жовтень 2012 року, накладними на повернення тари постачальнику за вказаний звітний період та актом звірки взаємних розрахунків по тарі між позивачем та ПАТ «Миронівський хлібокомбінат» станом на 31.10.2012 року.
За змістом п. 2 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 2 жовтня 2001 року N 224, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2001 р. за N 866/6057 тара - основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару; зворотна тара - тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню.
Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів у зворотній тарі передбачені п.189.2 ст.189 Податкового кодексу України, в силу якої вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.
Згідно до п. 13 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 21.12.2010 року № 969, до розділу II податкової накладної вносяться дані по зворотній (заставній) тарі. Вартість тари визначається у договорі (контракті) як зворотна (заставна) і не включається до бази оподаткування, а зазначається в графі 11 як загальна сума коштів, що підлягають сплаті.
Таким чином, у відповідності до положень Податкового кодексу України вартість зворотної тари включається до бази оподаткування покупця лише за умови, якщо така тара не повертається продавцю (відправнику) у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту її надходження. В усіх інших випадках, вартість зворотної тари не включається до бази оподаткування.
Всупереч п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 року №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, під час перевірки позивача відповідач не дослідив та не відобразив в акті перевірки первинні документи (накладні, товарно-транспортні накладні, накладні на повернення зворотної тари, тощо), які вказують на кількість зворотної тари, отриманої позивачем від постачальника (ПАТ «Миронівський хлібопродукт») у жовтні 2012 року, кількість зворотної тари, повернутої позивачем у вказаний звітний період з дотриманням термінів повернення, визначених договором поставки, а також зворотної тари, повернутої позивачем у строк понад 12 місяців з моменту її отримання. В судовому засіданні всупереч ч. 2 ст.72 КАС України представник відповідача також не довів факт порушення позивачем визначених п.189.2 ст.189 Податкового кодексу України строків повернення ПАТ «Миронівський хлібопродукт» зворотної тари вартістю 54150,00 грн., в. ч. ПДВ 9025,00 грн., та відповідно обов»язок позивача щодо включення вартості вказаної тари до бази оподаткування в жовтні 2012 року.
Натомість, досліджені судом первині документи та акт взаєморозрахунків по зворотній тарі між позивачем та ПАТ «Миронівський хлібопродукт» підтверджують доводи позивача щодо повернення протягом жовтня 2012 року зворотної тари, отриманої як у вказаний звітний період та в попередні звітні періоди. Відтак, позивач правомірно не включав вартість повернутої постачальнику зворотної тари до бази оподаткування у жовтні 2012 року.
При цьому суд відхиляє як необгрунтовані доводи відповідача щодо безоплатної передачі позивачем для ПАТ «Миронівський хлібопродукт» тари в кількості 1500 шт., придбаної в жовтні 2012 року відповідно до укладеного з ПП «Юріол-Захід» договору купівлі-продажу від 24.10.2012 року №24/10/12 на загальну суму 54150,00 грн., в. ч. ПДВ 9025,00 грн. (видаткова накладна №14 від 27.12.2012 року, податкова накладна №14 від 25.10.2012 року). Придбану позивачем тару відповідно до акту прийому-передачі від 28.10.2012 року отримала під звіт комірник ОСОБА_8 з урахуванням наведеного.
Суд встановив, що зазначену тару позивач придбав для використання у власній господарській діяльності з метою продажу товару, придбаного у ПАТ «Миронівський хлібопродукт», іншим споживачам, визначивши її як зворотну. Зазначене підтверджується копіями договорів поставки від 01.03.2012 року з ТОВ «Новус Україна», від 02.01.2012 року з ТОВ «Агровіта ЛТД» від 03.01.2012 року з ФОП Сулима, за умовами яких позивач, виконуючи функції постачальника передає покупцям товар у зворотній тарі.
Придбавши від ПП «Юріол-Захід» тару на загальну суму 54150,00 грн., в. ч. ПДВ 9025,00 грн. та отримавши податкову накладну №14 від 25.10.2012 року, позивач відніс до податкового кредиту в жовтні 2012 року ПДВ в сумі 9025,00 грн., сплачене в ціні тари.
За змістом п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.
В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Тому, отримавши від постачальника ПП «Юріол-Захід» податкову накладну №14 від 25.10.2012 року на загальну суму 54150,00 грн., в. ч. ПДВ 9025,00 грн., позивач правомірно відніс до податкового кредиту в жовтні 2012 року ПДВ в сумі 9025,00 грн., сплачене в ціні вказаного товару, придбаного з метою використання у власній господарській діяльності з продажу товару.
Суд вважає безпідставним вимоги відповідача щодо необхідності нарахування позивачем податкових зобов»язань в сумі 9025,00 грн. в жовтні 2012 року відповідно до пп. г п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України., якою передбачений обов»язо платника поздатку нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, оскільки суд не встановив, а відповідач в судовому засіданні не довів, що придбану від ПП «Юріол-Захід» тару загальну суму 54150,00 грн., в. ч. ПДВ 9025,00 грн. позивач у жовтні 2012 року безоплатно передав ПАТ «Миронівський хлібопродукт».
Водночас, факт використання позивачем придбаної тари у власній господарській діяльності встановлений судом в процесі судового розгляду справи.
За таких обставин, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо порушення позивачем п.189.2 ст.189 та абз. г п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов»язань з ПДВ за жовтень 2012 року на 9025,0 грн. у зв»язку з невключенням до податкових зобов»язань ПДВ у вказаній сумі по операції з безоплатної передачі ПАТ «Миронівський хлібопродукт» тари вартістю 54150,00 грн., в т.ч. ПДВ 9025,00 грн., придбаної згідно до договору купівлі продажу від 24.10.2012 року №24/10/12 від ПП «Юріол-Захід»
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.
З урахуванням положень ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України.
Керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України та ст.ст. 11, 70, 71, 94, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0000171701 від 19.02.2013 року в частині основного платежу в сумі 9025,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 2256,0 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 115,0 грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку державної податкової інспекції у м. Хмельницькому.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 07 червня 2013 року
Суддя/підпис/О.К. Ковальчук
"Згідно з оригіналом" Суддя