ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6723/13-ц
провадження № 2/753/4265/13
"12" червня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.
при секретарі - Цибулюк М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, суд,-
Позивач, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.06.2010 р. між нею та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого відповідач позичив позивачу 248 000,00 грн., що еквівалентно 31 000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань 08.06.2010р. між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Позивачем після укладення договору позики повернуто відповідачу грошові кошти в розмірі 18 000,00 доларів США, що підтверджується розписками. 21.03.2012 р. відповідачем на адресу позивача направлено заяву про усунення порушень за договором позики, із змістом якої вона не погодилася. 18.04.2012 року ОСОБА_2 отримала лист від приватного нотаріуса ОСОБА_4, в якому зазначено, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 в зв'язку із задоволенням своїх вимог на предмет іпотеки. Вважаючи, що дії відповідача грубо порушують іі право власності на спірну квартиру звернулася до суду з позовом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08.06.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого відповідач позичив позивачу грошові кошти в розмірі 248 000 гривень, що еквівалентно 31 000 доларів США, зі строком до 08.12.2010 року. Сторони встановили безпроцентний характер цього договору.
Відповідно до статті 3 Договору позики сторони визначили графік платежів (а.с.7).
В забезпечення виконання своїх зобов'язань 08.06.2010 року між сторонами укладено Договір іпотеки нерухомого майна - квартири під АДРЕСА_1, яка складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 34,00 кв.м. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Договору дарування квартири від 09.07.2004року (а.с.5).
Відповідно до вимог пп. 2.1.1 ч.2.1 Договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за будь-яким з вищевказаних договорів, що обумовлюють основне зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до п. п.4.3, 4.3 Договору іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором та/або боржником будь-якого основного зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та/або боржнику повідомлення, оформлене відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку». У разі невиконання іпотекодавцем та/або боржником вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в п.4.3. договору, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.16).
Відповідно до п. 5.1 сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, що містяться в цьому договорі.
Відповідно до п. 5.3 Договору іпотеки у разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя, даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
Відповідно до Договору від 07.12.2010 р. про внесення змін та доповнень до договору позики сторони визначили строк повернення позики до 07.06. 2011 року та порядок сплати. Пункт 8 Договору позики виклали в наступній редакції, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов'язаний сплатити на вимогу позичальника суму боргу у гривнях, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню в розмірі 25% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення, включаючи день оплати, а також 3% річних від простроченої суми.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 за період з 08.07.2010р. по 27.02.2011 р. 96 000 грн., що еквівалентно 9 000 доларів США, що підтверджується нотаріально завіреними розписками (а.с.22-29).
07.06.2011 р. ОСОБА_3 згідно розписки отримав від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 24 075 грн., що еквівалентно 3 000 доларів США за три місяці. Сторони зазначили, що залишок боргу за договором складає 200 000 гривень, що еквівалентно 25 000 доларів США (а.с.30).
07.12.2011року ОСОБА_3 згідно розписки отримав від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 48 000 грн., що еквівалентно 6 000 доларів США (а.с.31).
Судом встановлено, що 21.03.2012 року ОСОБА_2 направлено вимогу про усунення порушень № 02-24, з якої вбачається, що позивачем не повернуто грошові кошти у сумі 200 000,00 грн., що за погодженням сторін складає 25 000,00 доларів США, тому, враховуючи п. 8 Договору запропоновано в тридцятиденний термін повернути суму основного боргу в розмірі 31 000,00 доларів США, що є еквівалентом суми 200 000,00 грн., 144 000,00 грн. пені та 4 734,75 грн. - 3% річних від простроченої суми, що разом складає 348 734,75 грн., в іншому випадку зазначено про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки у відповідності до Закону України «Про іпотеку» та п.5.1 Договору іпотеки (а.с.32-33).
З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2013 року ОСОБА_2 направила свої заперечення на заяву ОСОБА_3 відповідачу та приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.36).
28.01.2013 р., 22.03.2013 р. ОСОБА_2 направила до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заяву з проханням не вчиняти жодних дій щодо реєстрації будь-яких речових прав на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.38, 42-43).
Судом встановлено, що 06.02.2013 р. державним реєстратором державної реєстраційної служби Тамаєвою В.Р. на підставі Договору іпотеки від 08.06.2010 р., Договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 07.12.2010 р. внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 68).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В зазначеній статті ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом прав розуміється державна правова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта відносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 16 ЦК України).
Обґрунтовуючи підстави про визнання права власності на спірну квартиру, позивач зазначила, що отримала лист від приватного нотаріуса з вимогою про усунення порушень, в якій її було повідомлено про те, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3, отже позивачу було відомо, що відповідне право вже зареєстровано за відповідачем, проте не ставила питання про оспорення рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
В порядку виконання ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом роз'яснювалося позивачу порядок та можливості захисту своїх трудових прав та настання можливих наслідків вчинення або не вчинення процесуальних дій.
Проте позивач наполягав саме на такому способі захисту порушених прав, як приведено в позові.
В силу ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач не порушував питання про оспорення рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Згідно ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі поданих ними доказів.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд вважає, що оскільки ОСОБА_2 було відомо про факт державної реєстрації права власності ОСОБА_3 як іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на вищезгадане нерухоме майно є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки суд відмовляє у задоволені позовних вимог позивача, то, у відповідності до ст.88 ЦПК України, судові витрати з відповідача до стягнення не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Іпотеку", ст. ст. 15, 16, 392 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 208, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Лужецька О.Р.