ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/7977/13 12.06.13
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм», м.Київ, ЄДРПОУ 30109129
до відповідача: Дочірнього підприємства «Узбекистон Дори-Таъминоти», м.Ташкент, код 15273761
про стягнення 264016,39 доларів США
Суддя Любченко М.О.
Представники:
від позивача: Прокопець О.Г. - по дов.
від відповідача: Пирогов О.В. - по дов.
Згідно зі ст.77 Господарського
процесуального кодексу України в
засіданні суду оголошувалась
перерва з 15.05.2013р. до 12.06.2013р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Дочірнього підприємства «Узбекистон Дори-Таъминоти», м.Ташкент про стягнення 264016,39 доларів США.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов контракту №20-12/У від 21.05.2012р. в частині проведення оплати товару у повному обсязі та у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 264016,39 доларів США.
Відповідач у листі №24-06/342 від 29.04.2013р., судових засіданнях 15.05.2013р., 12.06.2013р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм» про стягнення 264016,39 доларів США згідно контракту №20-12/У від 21.05.2012р. визнав у повному обсязі.
Згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обгрунтованого судового рішення.
За приписами п.1 Роз'яснення №04-5/608 від 31.05.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».
За змістом п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у тому числі, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
У відповідності до п.2 ст.4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р., яка ратифікована Україною 19.12.1992р. та Узбекистаном 06.05.1993р., компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода сторін про передачу спору до суду.
Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.
Крім того, за приписами ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Згідно із п.11.1, п.11.2 контракту №20-12/У від 21.05.2012р. в редакції додаткової угоди №4 від 04/04.2013р. спори та розбіжності за даним контрактом або у зв'язку із ним підлягають передачі для розгляду та прийняття остаточного рішення до господарського суду міста Києва (Україна) у відповідності до Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р., підписаної Урядами держав-учасниць СНД. Сторони погоджуються із тим, що в процесі розгляду та вирішення спорів між ними, правом, яке регулює цей контракт, буде вважатись матеріальне і процесуальне право України. Рішення суду остаточні та обов'язкові для виконання сторонами.
За таких обставин, за висновками суду, спір у справі №910/7977/13 підлягає розгляду господарським судом міста Києва на підставі норм українського права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
У відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як свідчать матеріали справи, 21.05.2012р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено контракт №20-12/У (зі змінами та доповненнями), у відповідності до п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує на умовах, викладених у цьому контракті, фармацевтичну продукцію (товар), асортимент, кількість та ціна якого визначається специфікаціями, що є невід'ємними частинами цього контракту.
В силу положень п.2.3 укладеного сторонами правочину загальна сума контракту попередньо погоджена сторонами у розмірі 1000000 доларів США та складає суму специфікацій на відповідні партії товару.
Пунктом 12.6 контракту №20-12/У від 21.05.2012р. встановлено, що контракт діє до 31.12.2013р.
Зі сторони продавця зазначений договір підписано генеральним директором Гуменюком Миколою Івановичем, а з боку покупця директором Іногамовим Абдувохидом Гофурджановичем.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, за висновками суду, внаслідок підписання контракту №20-12/У від 21.05.2012р. сторонами було узгоджено істотні умови договору, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм» та Дочірнє підприємство «Узбекистон Дори-Таъминоти» набули взаємні права та обов'язки.
Згідно із п.3.7 контракту №20-12/У від 21.05.2012р. поставка кожної партії товару здійснюється протягом 45 днів з дати підписання специфікації на відповідну партію та отримання повідомлення від покупця про готовність прийняти товар.
У відповідності до п.3.1 вказаного договору отримувачем вантажу за цим контрактом визначено Дочірнє підприємство «Узбекистон Дори-Таъминоти», вантажовідправником при поставці товару залізничним транспортом - транспортно-експедиційна компанія Товариство з обмеженою відповідальністю «УПИ-Магистраль».
За приписами п.3.8 контракту №20-12/У від 21.05.2012р. покупець не має права відмовитись від замовленого товару, якщо найменування, ціна, кількість, строки поставки товару відповідають умовам контракту, специфікаціям, що є невід'ємною частиною цього контракту.
Як свідчать матеріали справи, 24.10.2012р. позивачем та відповідачем було підписано специфікацію №2, у відповідності до якої узгоджено поставку товару на загальну суму 264016,39 доларів США.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.1 контракту №20-12/У від 21.05.2012р. встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем виходячи з погодженої на конкретну партію вартість товару. Валюта платежу за контрактом - долари США. Платіж здійснюється покупцем шляхом банківського переказу за кожну конкретну поставку товару.
За приписами п.4.3 вказаного договору оплата за контрактом здійснюється не пізніше 150 календарних днів з дня митного оформлення товару в країні продавця.
Як свідчать матеріали справи, 30.10.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «УПИ-Магистраль» було відправлено Дочірньому підприємству «Узбекистон Дори-Таъминоти» ліки, про що складено декларацію №082047.
Аналогічна за змістом інформація міститься у дорожній відомості №22320609 від 30.10.2012р.
За таких обставин, приймаючи до уваги зміст п.4.3 контракту №20-12/У від 21.05.2012р., зобов'язання відповідача з оплати товару, поставленого позивачем, мало бути виконано не пізніше 29.03.2013р.
Ухвалою господарського суду від 24.04.2013р. відповідача було зобов'язано надати докази виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань (платіжні доручення/виписки з банківського рахунку тощо) за спірним договором із зазначенням періоду, за який здійснюється платіж (віднесення погашення заборгованості).
Проте, належних та допустимих доказів погашення боргу в сумі 264016,39 доларів США відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.
У листі №24-06/342 від 29.04.2013р., судових засіданнях 15.05.2013р., 12.06.2013р. відповідач позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм» про стягнення 264016,39 доларів США згідно контракту №20-12/У від 21.05.2012р. визнав у повному обсязі.
Одночасно, ухвалою господарського суду від 24.04.2013р. було зобов'язано сторін провести розширену звірку розрахунків (з ініціативи позивача) за предметом позову з визначенням періодів нарахування заборгованості та первісних документів, на підставі яких проведена відповідна операція. Акт звірки надати до суду.
Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм» та Дочірнім підприємством «Узбекистон Дори-Таъминоти» було підписано акт звірки розрахунків станом на 29.04.2013р., у відповідності до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 264016,39 доларів США з виконання зобов'язань за контрактом №20-12/У від 21.05.2012р. та декларацією №082047 від 30.10.2012р.
Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.
Як вказувалося вище, відповідач у листі №24-06/342 від 29.04.2013р., судових засіданнях 15.05.2013р., 12.06.2013р. позовні вимоги визнав повністю.
Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов'язаних з визнанням позову, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.
Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов контракту №20-12/У від 26.03.2012р, приймаючи до уваги, що позов визнано відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм» та задоволення позову про стягнення 264016,39 доларів США.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм», м.Київ до Дочірнього підприємства «Узбекистон Дори-Таъминоти», м.Ташкент про стягнення 264016,39 доларів США.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Узбекистон Дори-Таъминоти» (Республіка Узбекистан, м.Ташкент, С.Рахімовський район, вул.Мирпулатова, 1-А, код 15273761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм» (03680, м.Київ, Солом'янський район, вул.Миколи Амосова, 10, ЄДРПОУ 30109129) основний борг в сумі 264016,39 доларів США, а також судовий збір - 42205,67 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 12.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 14.06.2013р.
Суддя М.О.Любченко