10.06.2013
Р І Ш Е Н Н Я 227/240/13-ц
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 2/227/411/2013
10 червня 2013 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Любчик В.М.
при секретарі Сафроновій К.М.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
представника третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Добропільської райдержадміністрації в Донецькій області про захист права власності, усунення перешкод володіти, користуватися та розпоряджатися власністю, про виселення та стягнення моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа служба у справах дітей Добропільської райдержадміністрації в Донецькій області та просить захистити її право власності на будинок АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 проживати, володіти, користуватися, розпоряджатися її власністю, а саме будинком АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_3 по місту реєстрації в АДРЕСА_2, стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 22 900 гривень.
Позивач ОСОБА_1 позов обґрунтовує тим, що їй належить на праві власності будинок АДРЕСА_1, її дочка відповідач по справі з грудня 2010 року стала проживати в зазначеному будинку без її дозволу, та перешкоджає позивачці як власнику будинку здійснювати своє право володіння, користування та розпорядження власним будинком. Вважає що протиправними діями відповідачки, їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 22900 гривень, посилаючись, що є особою похилого віку вимушена була покинути свою домівку, піти жити до старшої дочки, через те що відповідач створила їй неможливі умови проживання, застосовувала до неї психологічний та фізичний примус. У зв'язку із скандалами та судовою тяганиною у неї погіршився стан здоров'я. До звернення до суду, вона неодноразово зверталась за захистом своїх прав до Добропільського МВ ГУМВС України, до селищного голови.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала вимоги в повному обсязі, просила виселити відповідача із її будинку. Вказала, що у них з дочкою склалися вкрай напружені стосунки, що призвело до неможливого сумісного проживання, і вона вимушена тимчасово проживати у своїй іншої дочки. Позивачка заявила, що вона позбавлена можливості нормально проживати в своєму домі, оскільки вони постійно скандалять, дочка поставила замки на дверях у суміжні приміщення, заховала від неї предмети обігу, харчування, тощо. ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_3 відібрала у неї правоустановлюючи документи на будинок, на земельний пай, паспорт, які їй довелося відновлювати, банківську карту на отримання пенсії. Постійно, через побутові скандали викликається міліція, тим більше до неї застосовувалось декілька раз фізичне насильство.
Представник позивача ОСОБА_2, в судовому засіданні, просила, позов задовольнити, мотивуючи, тим, що ОСОБА_1 є власником будинку, та відповідно до ст. 41 Конституції України, та ст. 321 ЦК України її право власності є нерушимим. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідачка самовільно вселилась в будинок ОСОБА_1, створила нестерпні умови для її проживання, забрала у неї документи на будинок, на землю, навіть отримувала її пенсію, при цьому приховувала від неї їжу. Негативне ставлення ОСОБА_3 до своєї матері погано впливає на виховання доньки відповідачки, яка є онукою позивачки, тому сумісне проживання не бажане навіть виходячи з інтересів дитини.
Відповідач ОСОБА_3, в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позову, оскільки зазначила, що будинок є її батьківською хатою де вона прожила багато років, здійснила ремонт, мати вона не виганяла. Щодо напружених, неприязних стосунків, що склалися між ними не заперечувала, пояснила, що мати пиячить. Заявила, що сестра підбурює матір, щоб вона оформила на неї спадщину.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні, заявила, що позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки нічим не обґрунтовані. З моменту народження відповідача і по теперішній час вона разом зі своєю дочкою проживає в АДРЕСА_1 та була там зареєстрована до 2010 року. З 2010 року працевлаштувалась в м. Торез. У зв'язку з чим вимушена була там зареєструватись. У зв'язку з тим, що позивач зловживає спиртними напоями, вона розпоряджалась її карткою. Факт того, що відповідач умисно утримувала у себе паспорт позивача, код, пенсійне посвідчення, картку на отримання пенсії, правовстановлюючі документи на право власності на земельну ділянку та на житловий будинок нічим не доведено. Відповідач по справі ніколи не виганяла позивача з будинку. Таким чином жодних обов'язків згідно чинного законодавства України відповідачем не було порушено, проте позивач намагається порушити її права. Крім того заявила, що не зрозуміло на підставі чого нарахована моральна шкода в сумі 22900 гривень.
Представник, третьої особи, служби у справах дітей Добропільської райдержадміністрації в Донецькій області, залишила вирішення питання на розсуд суду, зазначила, що спільне проживання сторін суперечить інтересам дитини, яка не тільки тривалий час спостерігає конфліктні ситуації між матір'ю та бабусею, але й сама приймає участь в цих конфліктах.
Вислухавши пояснення та доводи сторін, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, та не оспорюється сторонами по справі, що власницею будинку АДРЕСА_1 у Добропільському районі є позивач по справі ОСОБА_1.
ОСОБА_3, донька власниці будинку, з 19 березня 1999 року по 07 вересня 2010 року була зареєстрована та проживала у вказаному будинку.
07 вересня 2010 року відповідачка добровільно знялась з реєстрації за цією адресою, та зареєструвалась у будинку АДРЕСА_2 на постійне місце проживання.
З кінця грудня 2010 року ОСОБА_3 по теперішній час проживає без реєстрації у будинку АДРЕСА_1, разом зі своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою виданою, головою Ганнівської сільської ради (а.с. 29).
Згідно побутової характеристики, виданої сільським головою Ганнівської сільської ради 16 січня 2013 року ОСОБА_1, проживає в АДРЕСА_1 з 1950 року, характеризується позитивно, 24 роки пропрацювала в колхозі «Завет Ілліча», виховала двох дітей, із сусідами живе дружньо, спиртними напоями не зловживає, працелюбна. (а.с. 28).
Згідно побутової характеристики, виданої сільським головою Ганнівської сільської ради16 січня 2013 року, ОСОБА_3, проживає в АДРЕСА_1, постіно скандалить з матір'ю, виражається на її адресу грубою нецензурною бранню, б'є її. Після приїзду з м. Торез з маю по липень постійно викликали міліцію, неодноразово за місцем проживання виїзжали сільський голова та секретар, проводились бесіди, однак без результативно, дитину настроює проти бабусі (а.с. 30).
У справі є постанова про закриття кримінального провадження за 2012 рік, з якої вбачачається наявність конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 15) .
До матеріалів справи залучений лист голови райдержадміністрації ОСОБА_8, з якого вбачається, що в родині існує конфлікт між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, вони постійно сваряться, що негативно впливає на малолітню ОСОБА_7 (а.с. 77).
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2012 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову про визнання права користування жилим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили 13 листопада 2012 року, що підтверджує, що відповідач без законних підстав проживає в зазначеному будинку (а.с. 11-14).
Наявність між сторонами конфлікту та неможливість їх проживати разом підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 засвідчили, що ОСОБА_3 створила не можливі умови проживання матері ОСОБА_1 в її власному будинку, в результаті чого остання була вимушена тимчасова проживати у своїй дочки ОСОБА_12
Так, ОСОБА_9, голова Ганнівської сільської ради, засвідчив, що позивач звернулась до нього за допомогою, пояснила, що її дочка ОСОБА_3, забрала у неї пенсію, не дає їй гроші, застосовує до неї фізичне насильство, не одноразово викликалась міліція на конфліктні ситуації, особисто ним проводились бесіди, але конфлікти між ними продовжуються, разом проживати вони не можуть тому, що ОСОБА_3, має склочний характер.
ОСОБА_10, секретар голови Ганнівської сільської ради, засвідчила, що відповідачу була видана довіреність на отримання матеріальних благ позивача, однак анульована у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 звернулась до них зі скаргою, що дочка не дає їй кошти на їжу, ліки, б'є її. Свідок заявила, що відповідач навіть у їх присутності штовхнула ОСОБА_1, під час конфліктних ситуацій постійно викликається міліція.
Свідок ОСОБА_11, в судовому засідання зазначила, що є сусідкою позивача, багато років прожила поряд. Останнім часом ОСОБА_1 постійно просила її викликати міліцію, пояснювала, що дочка її б'є, грошей не дає, все попрятала. Також зазначила, що не одноразово ОСОБА_1 просила закип'ятити води, щоб заварити «Мівіну».
Свідок ОСОБА_12, в судовому засіданні пояснила, що є рідною дочкою ОСОБА_1, та сестрою ОСОБА_3 Зазначила, що між її матір'ю і сестрою вже тривалий час існує конфлікт, сестра утворила неможливі умови проживання матері в її хаті, б'є її, все ховає, у зв'язку з чим мати вимушена з 01.09.2012 року по теперішній час проживати у неї, на четвертому поверсі. Мати має погане почуття здоров'я, їй дуже незручно з четвертого поверху виходити на вулицю.
Свідок ОСОБА_13, в судовому засіданні зазначив, що є батьком відповідачки, та колишнім чоловіком ОСОБА_1 Суду пояснив, що будинок, в якому проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 багато років назад купив він, та після розлучення залишив ОСОБА_1 та дочкам.
Таким чином у судовому засіданні встановлено, неможливим проживання в одному будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у зв'язку з систематичним порушенням правил співжиття, та заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
У силу ст. ст. 386, 391 ЦК власник, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, та право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Разом із тим відповідно до ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу, а саме у разі систематичного руйнування чи псування ними належного власнику жилого приміщення або використання його не за призначенням, або систематичного порушенням правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. Виселення провадиться в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Частиною 3 ст. 116 ЖК України встановлено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні нею будинком АДРЕСА_1 Добропільського району Донецької області, який належить їй на праві власності, шляхом виселення ОСОБА_3 із будинку.
Також суд приходить до висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу причинено моральну шкоду, яка виражається у неправомірному використанні її будинку, тим більше створення таких умов неможливості використання будинку, що позивач ОСОБА_1 вимушена була в своєму похилому віці звертатись до робітників міліції, до органів місцевого самоврядування, в подальшому покинути будинок, та звернутися до суду за захистом своїх прав. Дії відповідача привели до спричинення позивачу моральних страждань, що погано відобразилось на стані здоров'я ОСОБА_1, на відновлення свого права вона була вимушена звернутись до захисника, понести також матеріальні витрати.
Щодо визначення розміру моральної шкоди, суд виходить з фактичних обставин справи, характеру та обсягу спричинених позивачу моральних страждань, принципів справедливості та розумності. У зв'язку з цим, стягненню на користь позивача підлягає сума в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень.
На підставі ст.ст. 116, 157 ЖК України, ст.ст. 23, 386, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Добропільської райдержадміністрації в Донецькій області про захист права власності, усунення перешкод володіти, користуватися та розпоряджатися власністю, про виселення та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Захистити право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні ОСОБА_1 будинком АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності, шляхом виселення ОСОБА_3 із будинку.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 гривень 70 копійок, та 7 гривень 67 копійок, а всього122 (сто двадцять дві) гривні 37 копійок.
В інший частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайсуд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2013 року.
Головуючий суддя В.М. Любчик
10.06.2013