Справа № 0807/2264/2012
Провадження № 2/316/16/13
"31" травня 2013 р. Енергодарський міський суд Запорізької області у складі головуючого судді Дзямко О.П., при секретарі Журавльовій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар цивільну справу за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі: Державного підприємства «Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство», Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства до Енергодарської міської ради, ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування рішення Енергодарської міської ради, визнання недійсним виданого на його підставі державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки,
До суду з вищезазначеним позовом і вимоги якого були уточнені в ході розгляду справи(а/с118), звернувся Запорізький міжрайонний екологічний прокурор, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Енергодарської міської ради від 16.06.2010 року №249 в частині надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0923 га (АДРЕСА_1) для ведення садівництва;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №934812, виданий ОСОБА_1, зареєстрований Державним земельним кадастром 15.07.2010 року;
- скасувати в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис №011027000413 від 15.07.2010 року;
- повернути земельну ділянку площею 0,0923 га, ринковою вартістю 1089,14 гривень, що розташована в адміністративних межах м. Енергодара з кадастровим номером 2312500000:11:053:0078 у державну власність, а саме: постійному користувачу ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство".
Свої вимоги обгрунтовуть тим, що спірна земельна ділянка належить відповідно до листа Головного управління Держкомзему у Запорізькій області №08-02-12/6601 від 19.12.2011 року, матеріалів лісогосподарського устрою, форм 6-зем, 2-зем, до земель лісогосподарського призначення та знаходиться в постійному користуванні ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство". Крім того, спірна земельна ділянка входить до складу земель ландшафтного заказника місцевого значення "Іванівський бір" і відноситься до земель природно-заповідного фонду.
Через те, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" та відноситься до земель лісового фонду, її передача у власність здійснена всупереч вимогам Земельного та Лісового кодексів України, що є підставою для визнання рішення №249 Енергодарської міської ради від 16.06.2010р у частині надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення садівництва незаконним та його скасування. А так як державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі незаконного рішення, цей державний акт також підлягає визнанню недійсним, а спірна земельна ділянка реального повернута до державної власності і передана в користування ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство". При цьому посилаючись на ч.1 ст. 155 ЗК України, де зазначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Вказує, що відповідно до ст.ст. 20, 21 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
В судовому засіданні прокурор позов підтримав, підтвердив обставини, наведені в позовній заяві, пояснивши, що внаслідок прийняття Енергодарською міською радою оскаржуваного рішення з державної власності без згоди Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства та згоди землекористувача ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство", незаконно вибула вказана земельна ділянка та було змінено її цільове призначення, чим порушено інтереси держави, просить задовольнити позовні вимоги.
Представники Державного підприємства "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" за довіреністю Попенко О.М., Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства Дуракова Ю.М. у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги прокурором та просили їх задовольнити з підстав, викладені у позові.
Відповідач - Енергодарська міська рада- просять справу розглянути без участі представника (а/с69 т1), у задоволенні позову відмовити, про що повідомили суд письмово та надавши письмові заперечення , де зазначено, що у відповідності до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів , крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Межі адміністративно - територіальної одиниці - місто Енергодар_ затверджено постановою Верховної Ради України 05.05.1996р №197/96 -ВР загальною площею 6350,1гектара Роботи по розмежуванню земель між державною і комунальною власністю в межах території міста не проводились, а тому спірне рішення прийнято в межах компетенції Енергодарської міської ради. Крім того, вважає, що ДП К-Дніпровське лісове господарство» не надало жодних доказів, що підтверджувало їх право на постійне користування землями м. Енергодар. Посилання позивача на форми 6-зем та 2-зем є недопустимими доказами, так як це є документами звітності, а не підтвердженням права на користування. (т1а/с51-54)
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі та також надав письмові заперечення (т1а/с56,36) , в яких посилається на те. що в місті Енергодар відсутнє розмежування земель державної і комунальної власності, а тому спірна ділянка знаходиться у віданні Енергодарської міської ради. Тому на підтвердження своїх прав на користування землею ДП «Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство» доказів не надало, просить в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_5 (т1 а/с35) проти позову заперечує, надавши письмове пояснення (т.1 а.с171-179) та в судовому засіданні зазначивши, що Рішення №249 прийнято без порушень норм Земельного та Лісового кодексів України. Вважає, що спірна земельна ділянка передана ОСОБА_2 у власність з дотриманням цільового використання відповідної категорії земель. З урахуванням, що розмежування земель комунальної і державної власності в м. Енергодар Запорізької області не проводилось та з огляду на те, що спірна земельна ділянка була передана від ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" до складу земель м. Енергодара за актом від 28.09.2001 року, спірна земельна ділянка знаходиться у віданні Енергодарської міської ради, яка мала законні повноваження щодо розпорядження нею. Також вважає, що скасування Рішення №249 призведе до порушення конституційного права власника вільно володіти, користуватись та розпоряджатися належним йому майном, оскільки зазначене Рішення №249, як акт індивідуальної дії, фактично виконано і через нього вже відбулися певні юридичні події та факти.
Вислухавши пояснення сторін, допросив свідків, дослідив матеріали справи суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховної ради України №157/96-ВР від 05.05.1996 року були затверджені межі міста Енергодар Запорізької області загальною площею 6350,1 га. згідно доданих картографічних матеріалів (т.1 а.с.68,208).
Відповідно до акту про передачу та прийом земель від 28.09.2001р із загальних земель Кам'янсько - Дніпровсого району передано до м. Енергодар 5930,0га , в тому числі землі Кам'янсько - Дніпровського держлісгоспу - 2147,0 га (т1а/с112), але інвентаризація земель м. Енергодар не проведена до теперішнього часу(а/с111).
В 2005 році згідно з наказом Державного комітету лісового господарства України від 21.04.2005 року за №291 Кам'янсько-Дніпровське державне лісове господарство перейменовано в Державне підприємство "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство"(а/с215).
Єдиними документами, які підтверджують право користування зазначеною земельною ділянкою є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які долучені до матеріалів справи позивачами: копія планшету №1 лісовпорядкування 1979 року та 1989 року, а також проект організації та розвитку лісового господарства Кам'янсько-Дніпровської лісомеліоративної станції (т.1 а.с84,85, 219). Матеріали лісовпорядкування створеного в 1991 році Кам'янсько-Дніпровського державного лісового господарства і землі якого передані м. Енергодар в матеріали справи не надано. Наявними є матеріали лісовпорядкування ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство", а саме планшет №1 від 2008 року (т.1а/с83) та проект організації і розвитку лісового господарства ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство " (а/с148).
Тому суд вважає, що передача земель відбулася формально, без визначення меж в натурі.
Суд приходить до такого висновку і тому , що земельні відносини підлягають правовому регулюванню земельним законодавством і перехід до правонаступника майнових прав і обов'язків реформованого (ліквідованого) підприємства, установи чи організації не породжує автоматичного переходу до нього права користування земельною ділянкою, відведеною попередникові(ст..27 ч.1 п3 ЗК України в редакції1991р). Законодавство, що регулює земельні відносини, не містить норм, відповідно до яких набуття права користування земельною ділянкою здійснюється у зв'язку з правонаступництвом. Земельний кодекс України не передбачає жодних виняткових підстав для набуття права земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів.
Із матеріалів справи вбачається, що в 1971 році згідно з наказом №116 по Запорізькому обласному управлінню лісового господарства було організовано Кам'янсько-Дніпровську лісомеліоративну станцію, яка була ліквідована 01.12.1991 році, що підтверджується наявними в матеріалах справи наказом Міністерства лісового господарства Української РСР від 31.10.1991 року за №133 та наказом по Кам'янсько-Дніпровському лісовому господарству від 26.12.1991 року за №99, натомість створено Кам'янсько-Дніпровське державне лісове господарство (т.1 а.с 221-222;т.2 а.с.1-5). І як було зазначено вище, в 2005р. Кам'янсько-Дніпровський держлісгосп перейменовано в ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство".
Статтею 7 Земельного кодексу (в редакції 1991р) передбачено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля може надаватись Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності в тому числі і для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам. Жодного рішення райради про надання в постійне користування вищезазначеним підприємствам у постійне користування земель суду не надано.
Крім того, у відповідності до статті 22 зазначеного кодексу право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Позивачами не надано доказів у відповідності до вимог ст..22 ЗК України в редакції 1991р.
Стаття 2 ЗК України в редакції 1991р передбачає, що всі землі України поділяються на 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів; 3) землі промисловості, транспорту,…; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико - культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами , які приймають рішеняя про передачу цих земель у власність або надання їх у користування. Тобто в розумінні ст.. 2 ЗК України землі м. Енергодар відносяться до категорії земель населених пунктів.
Згідно зі статтею 63 Земельного кодексу України (в редакції від 15.03.1991 року з наступними змінами) до земель міста належать усі землі в межах міста. Землі міста перебувають у віданні міської Ради народних депутатів. Використання земель міста здійснюється відповідно до проектів планування та забудови міста, а також планів земельно-господарського устрою.
Межа міста - зовнішня межа земель міста, що відокремлює їх від земель іншого призначення і визначається проектом планіровки та забудови міста або техніко-економічним обґрунтуванням розвитку міста.
Межа міста встановлюється і змінюється в порядку, що визначається Верховною Радою України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ліквідація Кам'янсько-Дніпровської лісомеліоративної станції і подальше правонаступництво Кам'янсько-Дніпровським державним лісовим господарством її прав, а згодом таке ж правонаступництво ДП "Кам'янсько-Дніпровським лісовим господарством" і в подальшому передача земель місту обласного підпорядкування Енергодар є юридичним фактом припинення права постійного користування земельною ділянкою на території м. Енергодар. В Земельному кодексі України не передбачено такої підстави для виникнення права користування земельною ділянкою, як його перехід від правопопередника. Оскільки у ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" не виникло право користування землею, то і відсутні підстави для захисту неіснуючого порушеного права.
Окрім цього, матеріали справи містять листи ДП "Кам'янське-Дніпровське лісове господарство" №31 від 10.02.2009 року, №26 від 30.01.2009 року, за якими ДП "Кам'янське-Дніпровське лісове господарство" визнає та підтверджує, що спірна земельна ділянка, яка передана відповідачу за Рішенням №249 не є землями державного підприємства, а є землями комунальної власності Енергодарської міської ради (т.1 а.с.41).
До показань свідка ОСОБА_6- колишнього директора ДП «Кам'янсько - Дніпровське лісове господарство» який надавав таку інформацію і підписував особисто акт погодження меж землекористувача ОСОБА_2 (т.1а/с200,185), , а в судовому засіданні стверджує, що оспорювана земельна ділянка відведена незаконно, суд відноситься критично.
Суд також зазначає, що відповідно до ч.1 ст.20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Позивачами суду не надано доказів того, що зазначена земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення та надана йому в користування компетентним органом влади.
До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів ; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Згідно із пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Таким чином, оскільки розмежування земель комунальної та державної власності в м. Енергодарі Запорізької області так і не відбулося, спірна земельна ділянка знаходиться у віданні Енергодарської міської ради, яка мала законні повноваження розпоряджатися нею.
Відповідно до ст.ст. 13, 19 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу, права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами ст.152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до вимог ст.125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
В п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В порушення вищенаведеної правової норми позивачами не надано доказів на підтвердження того, що ДП "Кам'янське-Дніпровське лісове господарство" є власником чи користувачем спірної земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Енергодарської міської ради Запорізької області.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Проекти організації та розвитку лісового господарства є основним нормативно-технічним документом лісовпорядкування. До планово-картографічних матеріалів відносяться лісовпорядні планшети. Їх виготовлення та розмноження впорядковується Інструкцією, погодженою головним управлінням геодезії і картографії Ради Міністрів СРСР 28.11.1986 року, відповідно до вимог якої складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.
До того ж, згідно з ч.4 ст. 48 Лісового кодексу України матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Натомість, ані проект організації та розвитку лісового господарства а/с148) , ані планшет лісовпорядкування №1(а/с83-85), надані позивачами, не містять погоджень з органами землевпорядкування м. Енергодар і територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Окрім цього, в проекті організації та розвитку лісового господарства зазначено, що попереднє лісовпорядкування було проведено в 1989 році, але в матеріалах справи зазначений факт не знайшов підтвердження.
Зазначене також підтверджується протоколом другої лісовпорядної наради від 15.05.2009 року по розгляду проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Кам'янське-Дніпровське лісове господарство" Запорізької області, затвердженим начальником Запорізького обласного управління лісового і мисливського господарства та погодженого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області, згідно з яким площа земель лісогосподарського призначення по м. Енергодар за даними попереднього лісовпорядкування відсутня, державний облік лісів станом на 01.01.2002 року по м. Енергодар відсутній, земельний баланс на 01.07.2007 року по місту складає 2146 га за даними теперішнього лісовпорядкування.(а/с147).
З урахуванням викладеного, проект організації та розвитку лісового господарства і планшет лісовпорядкування не можуть вважатись належними доказами на підтвердження права користування ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" спірною земельною ділянкою в розумінні ст.57 ЦПК України.
Відповідно до ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:
- зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;
- окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Суд вважає, що посилання позивачів на те, що спірна земельна ділянка була виділена із земель лісового фонду є необґрунтованим, оскільки належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що земельна ділянка віднесена до земель лісового фонду суду не надано.
Посилання на форми 6-зем та 2-зем не можна вважати належними та допустимими доказами права на спірну земельну ділянку, оскільки вони є документами звітності і не відображають кількісний облік земель з зазначенням загальної площі земель та не характеризують (із встановленням меж) конкретну спірну ділянку землі. Окрім цього, в листах про надання інформації із форми 6-зем, наданих позивачем до матеріалів справи за підписом в.о. начальника відділу Держземагенства у м. Енергодар Запорізької області ОСОБА_7 від 05.02.2013 року за №245/03-04 та в.о. начальника відділу Держкомзему у м. Енергодар Запорізької області ОСОБА_8 від 17.10.2012 року за №670/03-06, чітко значиться інформація про земельну ділянку площею 2142,2900 га, яка знаходиться в розпорядженні Енергодарської міської ради, та погоджена для ведення мисливського господарства ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство"(т2а/с12), а не надана в постійне користування. Окрім цього, зазначено, що згідно зі звітом форми 6-зем за період 2009 -2012 років обліковується в рядку 8, як лісогосподарські підприємства, спочатку площею 2146,0000 га, а згодом 2142,2900 га.(т2 а/с13).
З огляду на зазначене суд відзначає, що у рядку 08 Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Державного комітету статистики України №377 від 05.11.1998 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за №788/3228, ураховуються дані про інші недержавні сільськогосподарські підприємства, які не можна врахувати в рядках 04-07.
Отже, суд приходить до висновку про наявність у Енергодарської міської ради повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
Відповідно, передача міською радою у приватну власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки є правомірною реалізацією уповноваженим органом власника (територіальної громади) свого законного права на розпорядження землями в межах населених пунктів і прийняття рішення №249 жодним чином не порушує матеріальні права та інтереси ані позивачів, ані Держави.
Крім того, суд приймає до уваги, що оскільки межі державного ландшафтного заказника місцевого значення "Іванівський бір" не встановлені, режим, передбачений ст.14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", відсутній, відповідно відсутні докази знаходження спірної земельної ділянки на території об'єктів природно-заповідного фонду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що через не оформлення належним чином правовстановлюючих документів, які б підтверджували права ДП "Кам'янське-Дніпровське лісове господарство" на спірну земельну ділянку, безпідставним є твердження позивача про її належність до земель державного заказника.
Таким чином, суд погоджується із доводами представника відповідача ОСОБА_5, що твердження позивачів про віднесення спірної земельної ділянки до складу лісового фонду та її (ділянки) належність до державного заказника є недоведеним належними та допустимими доказами. Зазначене також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7 - в.о. начальника відділу Держземагенства у м. Енергодар Запорізької області - про те, що в Державному земельному кадастрі, в індексно-кадастрових картах відсутня інформація про наявність в адміністративно-територіальних межах м. Енергодара земель лісогосподарського призначення, а також наданою нею інформацієювід 29.01.2013 року (а/с15 т.2).
Суд приходить до висновку, що наданий як доказ по справі позивачем витяг з Державного лісового кадастру (заповнений рукописним шляхом)(т2а/с6-8) не може являтись належним доказом та допустимим, оскільки відповідно до статті 52 Лісового кодексу України, документація державного лісового кадастру ведеться органами виконавчої влади з питань лісового господарства на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах на підставі: 1) матеріалів лісовпорядкування; 2) рішень про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок.
Тому суд не може прийняти до уваги посилання прокурора на те, що оскільки землекористувачем такої земельної ділянки раніше було лісове господарство, то вказана земельна ділянка належить до земельних ділянок лісового фонду, оскільки законодавством не встановлено обмежень для лісових господарств виступати землекористувачами земельних ділянок, які належать до інших категорій. Тому, факт використання зазначеної земельної ділянки лісовим господарством не означає обов'язкової належності такої земельної ділянки до земельних ділянок лісового фонду.
Крім того, суд приймає до уваги, що оскільки ДП "Кам'янське-Дніпровське лісове господарство" не надало належних правовстановлюючих документів про надання в постійне користування землями із державного фонду призвело до відсутності меж спірної земельної ділянки в натурі, невключення інформації про спірну земельну ділянку до державного земельного кадастру і, відповідно, виключає можливість використання картографічних матеріалів у якості допустимих доказів по справі.
Інших доказів по справі суду не надано.
З приводу твердження прокурора, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГТ "Волна" мав проходити обов'язкову державну експертизу, суд зазначає, що, згідно статті 8 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Оскільки позивачем не доведено, що оспорювана земельна ділянка відноситься до будь-якої із перелічених категорій земель, то проведення державної експертизи в даному випадку не є обов'язковою.
Щодо вимоги про скасування державного акта на право власності на землю , суд приходить до наступного.
Позивач просить визнати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 недійсним так як виданий на підставі незаконного рішення №249 від 16.06.2010р, то суд вважає , що вимога задоволенню не підлягає, оскільки суд прийшов до висновку , що рішення прийнято в межах компетенції міської ради.
Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених в Земельному кодексі.
Статтею 140 ЗК України передбачені підстави припинення права власності на земельну ділянку. Зокрема, такими підставами припинення є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Ствердження представника відповідача ОСОБА_2. - ОСОБА_5- , що прокурор є неналежним позивачем та вимоги позивача не підлягають задоволенню тому що рішення органів місцевого самоврядування не можуть бути скасованими, якщо вони були виконаними суд до уваги не приймає, оскільки вони не обґрунтовані і не відповідають діючому законодавсту.
Пиймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.2,7,20, 22,27,63 ЗК України 1991гз послідуючими змінами; ст.55.116,91,140,152.125 ЗК України; п.12 Перехідних положень ЗК України; ч4 ст.48 Лісового Кодексу; п.5 Прикінцевих положень ЛК України, ст. 13,19 Конституції України, ст.14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", суд -
У задоволенні позовних вимог Запорізького міжрайонного екологічного прокурора відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: О. П. Дзямко