ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/7978/13 10.06.13
За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ»
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта»
про стягнення 14 621, 64 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Датій О.А.
від відповідача: не з'явились
Публічне акціонерне товариство Страхова компанія «Оранта-Січ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта» про стягнення 14 621, 64 грн. в порядку регресу. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу на підставі договору страхування транспортних засобів № 3310120 від 10.09.2010 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 р. порушено провадження справі 910/7978/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.05.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 р. розгляд справи відкладено на 10.06.2013 р.
У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний номер АР0400АО складає 12 611, 25 грн. та 510, 00 грн. - франшиза за полісом ВС/6340317, а відтак - обґрунтована сума страхового відшкодування, яка підлягає відшкодуванню позивачу становить 12 101, 25 грн.
При цьому, відповідач просив розглядати дану справу без участі представника Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта».
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 10.06.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
10.09.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Оранта-Січ», яке перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ», та Тищенком Миколою Валер'яновичем укладено договір страхування транспортних засобів № 3310120, за умовами якого позивач прийняв на страхування транспортний засіб - автомобіль «Chevrolet Lacetti», державний номер АР0400АО, 2006 року випуску та зобов'язався здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.
Термін дії договору встановлено з 12.09.2010 р. до 12.09.2011 р.
08.10.2010 р. на вул. Я. Новицького у місті Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний номер АР0400АО, що належить Тищенку Миколі Валер'яновичу та автомобіля ВАЗ 21011, державний номер Д2276ЗП під керуванням Дяченка А.І., в результаті якої було пошкоджено застрахований Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Оранта-Січ» автомобіль «Chevrolet Lacetti», державний номер АР0400АО.
У відповідності до постанови Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 22.10.2010 р. Дяченка Анатолія Івановича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.
Цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21011, державний номер Д2276ЗП застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6340317.
Полісом № ВС/6340317 ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну встановлено у розмірі 25 500, 00 грн. та 510, 00 грн. - франшизу; термін дії полісу встановлено з 23.12.2009 р. до 22.12.2010 р.
Відповідно до страхового акту (аварійного сертифікату) від 25.10.2010 р., складеного на підставі калькуляції вартості відновлювального ремонту автомобіля Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Автолак», розмір страхового відшкодування власнику автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний номер АР0400АО у зв'язку з настанням страхового випадку становить 15 131, 64 грн.
Платіжними дорученнями № 1895 від 28.10.2010 р. та № 1981 від 17.11.2010 р. Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Автолак» страхове відшкодування на ремонт автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний номер АР0400АО у розмірі 15 131, 64 грн.
В той же час, в матеріалах справи міститься дослідження Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС» № АР0400АО-13.11/2 від 13.11.2010 р., у якому зазначається, що матеріальний збиток, завданий власникові «Chevrolet Lacetti», державний номер АР0400АО становить 12 611, 25 грн.
28.09.2012 р. Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ» звернулось до відповідача з листом № 4835 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 15 131, 64 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ» зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний номер АР0400АО, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ 21011, державний номер Д2276ЗП застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За таких обставин, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний номер АР0400АО у водія автомобіля ВАЗ 21011, державний номер Д2276ЗП виник обов'язок відшкодувати власнику пошкодженого автомобіля витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Разом з тим, як встановлено судом, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний номер АР0400АО у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля на підставі договору страхування № 3310120 від 10.09.2010 р. у розмірі 15 131, 64 грн.
Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний номер АР0400АО, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до водія автомобіля ВАЗ 21011, державний номер Д2276ЗП.
Однак, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21011, державний номер Д2276ЗП застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національній акціонерній страховій компанії "ОРАНТА" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6340317.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стосовно тверджень відповідача про обґрунтованість стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 12 101, 25 грн., яка встановлена у дослідженні Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС» № АР0400АО-13.11/2 від 13.11.2010 р., суд відзначає, що визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження транспортного засобу здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. №142/5/2092.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
В той же час, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС» є суб'єктом оціночної діяльності у розумінні ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
За таких обставин, суд оцінює дослідження Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС» № АР0400АО-13.11/2 у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, однак не враховує останній як належний доказ при прийнятті рішення у даній справі.
При цьому, як зазначається в листі Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 р. визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Тобто, наявність та розмір шкоди визначається, зокрема, але не виключно, шляхом проведення автотоварознавчої експертизи.
Вищезазначена позиція знайшла своє відображення, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2013 р. у справі № 5011-72/9778-2012.
Таким чином, виходячи з наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість виплати позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу - автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний номер АР0400АО у розмірі вартості фактичного його ремонту.
Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що сума страхового відшкодування, заявлена до стягнення не перевищує суму ліміту відповідальності, встановлену полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6340317, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д, код ЄДРПОУ 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, 16, КОД ЄДРПОУ 02307292) в порядку регресу 14 621, 64 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять одна грн. 64 коп.) грн. та 1 720, 50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 11.06.2013 р.
Суддя Пригунова А.Б.