03 червня 2013 року справа № 919/436/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Реда»
(95017, м. Севастополь, вул. Шмідта,29/2)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1),
про стягнення заборгованості за договором поставки,-
суддя Щербаков С.О.
за участю:
представника позивача - Шаблакова Д.С., довіреність №1 від 01.01.2013;
представника відповідача -не з'явився,
Суть спору:
08.04.2013 товариство з обмеженою відповідальністю «Реда» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за поставлений товар у розмірі 24000,00 грн., 12000,00 грн. штрафу, 1031,67 грн. 3% річних та пеню у розмірі 8784,00 грн.
Позовні вимоги із посиланням на статті 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, умови Договору поставки №А-152/11 від 21.10.2011, мотивовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо оплати за поставлений товар за договором поставки №1404 від 13.10.2011.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.04.2013 було порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.05.2013.
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи 15.05.2013 відкладався на 03.06.2013.
У судове засідання 03.06.2013 з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 11.04.2013 повторно не виконав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").
Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями від 16.01.2013), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуто підприємством зв'язку із відміткою про закінчення терміну зберігання, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Згідно наданого державним реєстратором Гагарінської районної державної адміністрації у м. Севастополі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.0.2013, місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1.
Копія ухвали про порушення провадження надсилалась судом відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка була ним отримана 19.04.2013, після чого наступна ухвала суду була повернута підприємством зв'язку за закінченням терміну зберігання.
Таким чином, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.
Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідач не скористався правом, наданим його статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 03.06.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд
21.10.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Реда» (далі - Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено договір поставки №А-152/11 (далі - Договір) /а.с. 26/, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, відповідно до його замовлень, а Покупець зобов'язується його прийняти та оплатити.
Згідно п.1.2. Договору, кількість, асортимент, одиниці виміру, ціна за кожну одиницю Товару, зазначаються у відповідній накладній.
Відповідно до п.п. 2.1.-2.3. Договору, оплата товару здійснюється Покупцем у касу Постачальника, або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Оплата здійснюється на умовах 100% передплати, або на умовах відстрочки платежу, згідно обраних нижче умов, а саме протягом 7 календарних днів від дати отримання товару покупцем. Відстрочка платежу може бути надана покупцю на суму не більш ніж 24000,00 грн.
За умовами п. 2.4. Договору, на момент замовлення товару Покупцем, його заборгованість перед Постачальником по всім попереднім замовленням у сукупності не може перевищувати суму, вказану у п.2.3 цього Договору.
Пунктом 2.5. Договору передбачено, що оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника, або внесення грошових коштів у касу.
Згідно п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється Постачальником за адресами Покупця, визначеними у цьому Договорі впродовж двох діб, після отримання замовлення покупця на умовах відстрочки платежу.
У пункті 3.3. Договору визначено, що при передачі Товару на кожну його партію повинні бути оформлені видаткова та податкова накладні.
У розділі 5 даного Договору, сторони передбачили відповідальність сторін.
Так, у пункті 5.1. Договору встановлено, що за прострочення оплати за товар, Покупець зобов'язаний за вимогою Постачальника виплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.
Також, пунктом 5.2. Договору визначено, що у разі несплати Покупцем вартості поставленого товару, у строк передбачений цією угодою, він зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 50% вартості отриманого товару.
У пункті 5.3. сторони обумовили, що строк нарахування штрафів за цим договором становить 1 рік.
Даний Договір набирає чинності з моменту підписання цього Договору та Додатків обома сторонами і діє протягом трьох років. Якщо жодна з сторін протягом 30 календарних днів до дня закінчення терміну дії Договору не надішле іншій стороні письмового повідомлення про свій намір припинити його дію, то Договір вважається продовженим на наступний період на тих самих умовах (п.6.1. Договору).
На виконання умов Договору позивачем був поставлений товар відповідачу на суму 24000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №Рд-0000709 від 21.10.2011 (а.с. 28), проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав та не сплатив у повному обсязі вартість поставленого товару, в зв'язку із чим сума заборгованості становить 24000,00 грн.
Листом №129 від 27.12.2012 позивачем було запропоновано відповідачу у 5-денний строк сплатити суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 24000,00 грн, однак зазначена вимога буза залишена без задоволення (а.с. 29).
Зазначене стало підставою звернення позивача до суду із відповідними вимогами.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Покупець зобов'язався відповідно до пункту 2.2 Договору, здійснювати оплату на умовах 100% передплати, або на умовах відстрочки платежу протягом 7 календарних днів від дати отримання товару покупцем, однак зазначений обов'язок не виконав та не сплатив заборгованість за поставлений товар.
У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення основної суми заборгованості у розмірі 24000,00 грн. відповідачем суду не надано.
Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар за договором №А-152/11 від 21.10.2011 на суму - 24000,00 грн.
Враховуючи те, що оплата продавцеві за отриманий товар є обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 24000,00 грн.
Крім цього, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню за невиконання зобов'язання з оплати товару у розмірі 8784,00 грн, 3% річних у розмірі 1031,67 грн та штраф - 12000,00 грн.
Щодо стягнення пені за невиконання зобов'язання з оплати товару у розмірі 8784,00 грн та штрафу у розмірі 12000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (аналогічний висновок викладений у п. 5 Оглядового листу Вищого господарського суду України №01-6/767/2013 від 29.04.2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).
Крім того, згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.1. Договору сторони передбачили, що за прострочення оплати за товар Покупець зобов'язаний за вимогою Постачальника виплатити останньому пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.38), суд зазначає, що він є невірним, оскільки позивачем при здійснені вказаного розрахунку був невірно взятий період прострочення, який перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та розмір пені, який сторони погодили у п. 5.1. Договору перевищує граничний розмір, встановлений Законом, в зв'язку із чим судом був здійснений власний розрахунок, згідно якого розмір пені становить 1800,00 грн.
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмів облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
24000.008.04.2012 - 07.10.20121837.5000 %0.041 %*1800.00
Що стосується доводів позивача стосовно того, що у п.5.3. Договору під поняттям штраф - розуміється пеня та штраф, а тому на його думку, сторонами було погоджено збільшення строку нарахування пені та штрафу до одного року, суд зазначає таке.
Так, дійсно пунктом 5.1. Договору передбачено, що строк нарахування штрафів за цим договором становить 1 рік.
Однак, як вже зазначалось, за приписами частини 1 статті 230 ГК України пеня та штраф є видами штрафних санкцій, а згідно статті 549 ЦК України є формами неустойки та є різними видами санкцій за невиконання зобов'язання.
А отже, на думку суду, сторони в договорі погодили збільшення строку нарахування саме штрафу - як окремого виду санкцій, в зв'язку із чим суд не може прийняти зазначені доводи позивача.
Таким чином сума пені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1800,00 грн. Отже, у цій частині позов підлягає задоволенню частково.
У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Сторони у пункті 5.2. Договору обумовили, що у разі несплати Покупцем вартості поставленого товару, у строк передбачений цією угодою, він зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 50% вартості отриманого товару.
У той же час, у пункті 5.3. сторони обумовили, що строк нарахування штрафів за цим договором становить 1 рік.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу (а.с.38), суд зазначає, що він є вірним та відповідає умовам договору та чинному законодавству.
Також, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 1031,67 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку що він є вірним та відповідає умовам договору та чинному законодавству.
За таких обставин позов у цій частині підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 38831,67 грн., з яких: 24000,00 грн. основна сума заборгованості, пеня у розмірі 1800,00 грн, 3% річних у розмірі 1031,67 грн. та 12000,00 грн. - штрафу.
Відповідно до положень ст.49 ГПК України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1458,23 грн. ((38831,67 х 1720,50)/45815,67 = 1458,23 грн.)), з яких: 38831,67 грн. - задоволена сума позовних вимог; 1720,50 грн. - сплачений позивачем судовий збір при подачі позову; 45815,67 грн. - заявлена позивачем сума позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99059, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Реда» (95017, м. Сімферополь, вул. Шмідта,29/2, ЄДРПОУ 36478278, ІПН 364782701093, р/р 26009172142 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) суму заборгованості за договором поставки №А-152/11 від 21.10.2011 у розмірі 38831,67 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот тридцять одна грн. 67 коп.), з яких 24000,00 грн. основна сума заборгованості, пеня у розмірі 1800,00 грн, 3% річних у розмірі 1031,67 грн. та 12000,00 грн. - штрафу.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99059, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Реда» (95017, м. Сімферополь, вул. Шмідта,29/2, ЄДРПОУ 36478278, ІПН 364782701093, р/р 26009172142 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) судовий збір у розмірі 1458,23 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім грн. 23 коп.).
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 ГПК України
і підписано 10.06.2013.
Суддя C.О.Щербаков