Святошинський районний суд міста Києва
ун. № 2608/19869/12
пр. № 2/759/1447/13
11 червня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого-судді: Ключника А.С. при секретарі: Холявчук А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: КП РЕО-2 про стягнення заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги та відшкодування моральної шкоди,
05.12.2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі рішень Святошинського районного суду м. Києва від 09.03.2011 року та Апеляційного суду м. Києва від 16.08.2011 року визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2012 року ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1.
В квартирі АДРЕСА_1 мешкав ОСОБА_2 і право власності на цю квартиру було оформлено на його ім'я.
Під час вселення позивача ОСОБА_1 з малолітньою дитиною до згаданої квартири НОМЕР_1, позивачем було виявлено заборгованість ОСОБА_2 за спожиті комунальні послуги в сумі 1292,07 грн., станом на 01.11.2011 року.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не сплатив борг добровільно, позивач змушена була укласти договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги з комунальним підприємством, Філії №801, що обслуговує будинок по АДРЕСА_1 з метою поступового погашення зазначеної заборгованості.
Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1292,07 грн., заборгованість за житлово-комунальні послуги та 3000 грн. моральної шкоди, судовий збір покласти на відповідача (а.с. 3-5).
Ухвалою суду з занесенням до журналу судового засідання залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог КП РЕО-2 (а.с.20).
29.04.2013 року через канцелярію суду позивачем подано уточнення позовних вимог, згідно до яких позивач просив стягнути з відповідача 2226,90 грн., які позивачка змушена була сплатити за відповідача в якості погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги та 3000 грн. моральної шкоди (а.с.40).
В судовому засіданні 11.06.2013 року представник позивача підтримав позов з урахуванням уточнень до нього у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 11.06.2013 року не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 49), про причини неприбуття суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.
Третя особа КП РЕО-2 в засідання суду не з'явилась, про причини неприбуття суд не повідомила.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4) ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.ст. 156, 162 ЖК України власник та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Згідно з ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.7 ч.2 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572 з наступними змінами, власники та наймачі (орендарі) квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27.02.2007 року, ОСОБА_2 був власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Як вбачається з матеріалів справи та довідки Форми №3 від 18.07.2012 року ОСОБА_2 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 з 20.03.2007 року (а.с. 13).
Згідно витягу про державну реєстрацію прав від 11.11.2011 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16.08.2011 року належить ОСОБА_3 (а.с.7).
Згідно наданого КП РЕО-2 розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги квартири АДРЕСА_1, станом на 12-й місяць 2011 року за вказаною нерухомістю числиться борг у сумі 1292,07 грн.(а.с.33).
Відповідно до наданої позивачем квитанції про сплату боргу за житлово-комунальні послуги від 08.04.2013 року, остання сплатила заборгованість, яка числилась за відповідачем (а.с.35).
Враховуючи, що станом на 11.11.2011 року, тобто до моменту державної реєстрації прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2, то борг у сумі 1292,07 грн. - є виключно боргом останнього за несплату житлово-комунальних послуг.
В частині позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача додатково 934,83 грн. боргу за житлово-комунальні послуги, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки з 11.11.2011 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3, на яку покладено обов'язок утримувати майно, що їй належить (ст. 322 ЦК України).
Серед іншого, згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та полягає зокрема у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, за наявності яких виникає відповідне зобов'язання визначає ч. 1ст. 1167 ЦК України. Такими умовами є: моральна (немайнова) шкода, протиправна дія (бездіяльність), вина особи, причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) і такою шкодою. І лише за наявності всіх цих умов виникає зобов'язання по відшкодуванню моральної шкоди.
Як при зверненні до суду, так і в ході розгляду справи, позивачем не був підтверджений допустимими доказами факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також з чого він виходив оцінюючи її у розмірі 3000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 322, 512, 526, 610, 1167 ЦК України, ст.ст. 156, 162, 179 ЖК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: КП РЕО-2 про стягнення заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_5) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) заборгованість по сплаті за житлово-комунальні послуги у розмірі 1292,07 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто дві гривні сім копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_5) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 214,60 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А. Ключник