2/754/3334/13
754/8185/13-ц
Іменем України
24.05.2013 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Колегаєва С.В., перевіривши виконання вимог ст. 119-121 ЦПК України по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
У позовній заяві позивач ставить питання щодо розірвання договору довічного утримання та про повернення у власність нерухомого майна, відчуженого за договором.
Проте, відповідно вимог щодо повернення у власність нерухомого майна, відчуженого за договором, до позовної заяви не було долучено квитанції про її оплату судовим збором.
У справах про визнання права власності мито справляється у розмірі 1% від ціни позову, виходячи з ринкової вартості нерухомого майна.
У відповідності до п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру необхідно сплатити 1% ціни позову, але не менше 0,2% розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3% мінімальної заробітної плати (у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року).
Вищевикладене дає підстави для висновку про не сплату в повному обсязі позивачем судового збору.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог без руху для надання строку на усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання залишити без руху, надавши строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя