Справа №: 121/1433/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Чорна О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.
"06" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБілоусової В.В.,
СуддівДралла І.Г., Іващенко В.В.
При секретаріПочотовій Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року,
ПП «СК «Комфорт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
Позов мотивований тим, що відповідач є власником квартир №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1. 01.07.2004 року сторони уклали договір про надання комунальних послуг та послуг по утриманню будинку та прибудинкової території. Згідно п. 2.4 вказаного договору ОСОБА_6 зобов'язана у строк до 10 числа наступного місяця вносити плату за комунальні послуги. Однак, за період з 01.01.2010 року по 01.01.2013 року відповідачка оплату за надані житлово -комунальні послуги не здійснювала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 27 454, 94 грн., яка сплачена відповідачем лише 21.03.2013 року. У зв'язку з несвоєчасною сплатою комунальних послуг, просять стягнути з відповідачки 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 3, 273, 49 грн., індекс інфляції у розмірі 3 157, 12 грн., пеню у розмірі 27 454, 94 грн., а всього - 33 885, 55 грн. та судові витрати.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року зазначений позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПП «СК «Комфорт» 3 % річних у розмірі 3, 273, 49 грн., індекс інфляції за несвоєчасну сплату заборгованості за надані послуги у розмірі 3 157, 12 грн., пеню у розмірі 27 454, 94 грн., судові витрати у сумі 338, 85 грн., а всього - 34 224, 40 грн.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 є власницею квартир № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1.
01.07.2004 року між ПП «СК «Комфорт» та ОСОБА_6 укладені договори про надання комунальних послуг та послуг по утриманню будинку та прибудинкової території на квартири № НОМЕР_1 та НОМЕР_2, за умовами якого ПП «СК «Комфорт» є виконавцем зазначених послуг, а відповідачка - споживачем /а.с. 7-8/.
Відповідачка плату за надані послуги не здійснює, внаслідок чого у період з 01.01.2010 року по 01.01.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 27 454, 94 грн., яка сплачена лише 21.03.2013 року.
В обґрунтування позову, ПП «СК «Комфорт» посилається, що зобов'язання має місце, воно є порушеним, у зв'язку з чим з відповідачки на підставі п. 2.3, 2.6 Договору та ст.ст. 526, 625 ЦК України підлягає стягненню 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 3, 273, 49 грн., індекс інфляції у розмірі 3 157, 12 грн., пеня у розмірі 27 454, 94 грн., а всього - 33 885, 55 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що за нормами ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, та, установивши факт наявності заборгованості по оплаті наданих послуг, дійшов висновку про покладення на нього відповідальності відповідно до вимог ст.ст. 611, 625 ЦК України.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 цього Закону встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.
Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у п. 23 Правил та п. 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 3 273, 49 грн., індекс інфляції у розмірі 3 157, 12 грн., пеня у розмірі 27 454, 94 грн., оскільки вона споживала надані позивачем послуги, від них не відмовилася, доказів про те, що такі послуги їй не надавалися до суду не надала.
Підстав для зменшення пені немає, оскільки вона розрахована відповідно до п. 2.6 Договору про надання комунальних послуг та послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, її розмір зменшено позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом, оскільки він був більшим ніж 100 % суми заборгованості.
Доводи апелянта стосовно не проживання у зазначеній квартирі не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, 308, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді