№ справи: 103/491/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Янін І.А.
№ провадження: 22-ц/190/3597/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.
"06" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Дралла І.Г.,
Суддів:Білоусової В.В., Іващенко В.В.,
При секретарі:Почотовій Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою ОСОБА_6 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розподіл майна придбаного у шлюбі, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Бахчисарайського районного суду АР Крим від 18 квітня 2013 року, -
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про розподіл майна придбаного у шлюбі. З метою забезпечення позову вона звернулася до суду 18 квітня 2013 року із завою, в якій просила суд забезпечити позовні вимоги шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та майна, яке зазначено у позовній заяві.
Ухвалою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 18 квітня 2013 року відмовлено ОСОБА_6 у забезпеченні позовних вимог.
На вказану ухвалу суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, є незаконною та необґрунтованою.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви про забезпечення позову є наявність причинного зв'язку між незастосуванням конкретного виду забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідками у вигляді потенційної загрози невиконання рішення суду.
Стаття 152 ЦПК України визначає як один із способів забезпечення позову - накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведений факт того, що не вжиття заходів щодо забезпечення позову, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Також заявником не надано жодного доказу наявності спільного майна на час розгляду справи, а саме: телевізорів LG та Samsunq, ноутбука HP, холодильника LG, підвісного електричного котла, кухонного гарнітуру, прихожої кімнати, м'якого кухонного кутка, кутової ванни, дзеркала з підвіскою та шафою для ванної кімнати, тумби у ванну з дверцями, унітаза, люстри 2 шт., системи очистки води. Також не надано доказів того, що право власності на спірний будинок належить відповідачу.
Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до правил статті 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
ОСОБА_6 30 січня 2013 року подала позов про розподіл майна подружжя, яке знаходиться у відповідача і обґрунтовано наполягає на тому, що у разі реалізації цього майна виконання рішення суду може бути утруднено. З метою з'ясування місцезнаходження і підтвердження наявності спірного майна вона звернулася до суду 18 квітня 2013 року із заявою про забезпечення доказів і просила оглянути спірне майно за місцем його знаходження і витребувати документи щодо права власності на спірний будинок. Аналогічні питання вона ставила й в позовній заяві.
Незважаючи на це, суд відмовив у забезпеченні позову зіславшись саме на те, що позивачка не довела існування спірного майна та його місцезнаходження.
При цьому справа знаходиться на розгляді в суді з лютого 2013 року, тобто достатньо для з'ясування питань, щодо місцезнаходження спірного майна.
Також судом першої інстанції не враховано, що у разі неподання заявником відомостей, які потрібні для забезпечення позову згідно правил статті 151 ЦПК України, суд не відмовляє у забезпечені позову, а відповідно до правил статті 153 ч.8 ЦПК України повертає заяву заявнику, про що постановляє ухвалу.
З врахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції передчасно відмовив у забезпеченні позову, порушив норми процесуального права, які регулюють питання подання доказів, їх забезпечення та вирішення питання щодо забезпечення позову, що згідно правил статті 312 ч.1 п.3 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з передачею питання про забезпечення позову на нове вирішення до суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 312 ч.1 п.3, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Бахчисарайського районного суду АР Крим від 18 квітня 2013 року скасувати і питання щодо забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскаржується у відповідності до правил статей 324, 325 ЦПК України.
Судді:
Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.