06 червня 2013 р.Справа № 1570/8524/2011
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Жука С.І.
судді - Яковлева Ю.В.
судді - Запорожана Д.В.
при секретаріПилипчук М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області, за участю третьої особи ОСОБА_32 про визнання незаконним наказу ГУМВС України в Одеській області №321 о/с від 11.07.2011 року, поновлення позивача на посаді завідувача сектору у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області та про зобов'язання виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, -
встановиЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області, за участю третьої особи ОСОБА_32 про визнання незаконним наказу ГУМВС України в Одеській області №321 о/с від 11.07.2011 року, поновлення позивача на посаді завідувача сектору у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області та про зобов'язання виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, мотивуючи його тим, що наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №321 о/с від 11 липня 2011 року, позивача звільнено з посади завідувача сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області на підставі п.6 ст.30 (порушення Присяги) Закону України "Про державну службу" у зв'язку з скоєнням хуліганських дій. Позивач вважає вказаний наказ незаконним, а звільнення безпідставним та необґрунтованим, з огляду на такі обставини. Підставами для звільнення особи за скоєння правопорушення чи злочину може бути лише відповідне рішення чи вирок суду. Такі рішення чи вирок відсутні. У позивача не брали пояснення стосовно інциденту, який керівництвом ГУМВС України в Одеській області визнано злочином, не з'ясовували обставини тих подій, взято до уваги лише свідчення потерпілої, яка є донькою голови Ананьївської райради і його думку ніхто не може ставити під сумнів. Про видання наказу про звільнення ОСОБА_5 йому стало відомо 13.07.2011 року, але офіційно його направлено до управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Одеській області лише 21.07.2011, а 22.07.2011 йому виданий витяг з наказу ГУМВС України в Одеській області №321 о/с від 11.07.2011, про що від ОСОБА_5, взяли розписку про отримання витягу з наказу та трудової книжки, своєчасно не розрахувалися з ним, чим порушено вимоги ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, що є грубим порушенням Закону та конституційних прав позивача.
Суд першої інстанції своєю постановою від 29 березня 2013 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання незаконним наказу ГУМВС України в Одеській області №321 о/с від 11.07.2011 року, поновлення позивача на посаді завідувача сектору у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області та про зобов'язання виплатити середню заробітну плату - відмовив.
ОСОБА_5 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_5 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 з 1990 року проходив службу в органах внутрішніх справ та на час звільнення проходив службу на посаді завідувача сектору у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області, на яку призначений 28.05.2010 року наказом ГУМВС України в Одеській області №253 о/с.
Наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області №321 о/с від 11 липня 2011 року завідувача сектору у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 звільнено за п. 6 ст. 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги).
Зазначений наказ винесений на підставі наказу Головного управління МВС України в Одеській області №895 від 11.07.2011 року "Про надзвичайну подію в Ананьївському РВ ГУМВС України в Одеській області та покарання винних", яким за грубе порушення вимог основних принципів державної служби та етики поведінки державного службовця, які визначені ст.ст. 3, 5, 17 закону України "Про державну службу", п.п. 1.6, 2.4 Загальних правил поведінки державних службовців , затверджених наказом Головного управління Державної служби України від 04.08.2010 №214, що виразилось у нехтуванні високим званням державного службовця, побитті громадянки ОСОБА_9 та вчинені злісної непокори законним вимогам працівників міліції, завідувача сектору ГІРФО Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області державного службовця 15-го рангу ОСОБА_5 наказано звільнити з органів внутрішніх справ згідно п.6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про Державну службу".
Як вбачається з наказу Головного управління МВС України в Одеській області №895 від 11.07.2011 року 08.07.2011 року о 22:00 години в м. Ананьєві на вул. Незалежності в барі "Тілігул" завідувач СГІРФО Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5, в неробочий час, перебуваючи в нетверезому стані грубо порушуючи етику поведінки безпідставно наніс удар головою в обличчя гр. ОСОБА_9 Остання по телефону повідомила про цей факт своєму батькові гр. ОСОБА_10, який в телефонному режимі проінформував про подію начальника Ананьївського РВ ГУМВС. О 22:20 годин за вказівкою начальника райвідділу черговою частиною Ананьївського РВ, зафіксовано повідомлення гр. ОСОБА_10, про побиття його доньки ОСОБА_9, завідувачем СГІРФО Ананьївського РВ ОСОБА_5 Слідчо-оперативною групою Ананьївського РВ на місці події було з'ясовано, що знаходячись у нетверезому стані ОСОБА_5, в барі безпідставно причинив тілесні пошкодження гр. ОСОБА_9, виражався нецензурною лайкою та своїми діями провокував бійку. В райвідділі ОСОБА_5, намагаючись втекти спробував нанести удари в обличчя та в пах ДІМ РВ ОСОБА_11, у зв'язку з чим у відношенні ОСОБА_5, були застосовані спеціальні засоби "Терен-4м" та наручники.
Розпорядженням Головного управління МВС України в Одеській області від 11.07.2011 року № 839 з метою повного та об'єктивного проведення службового розслідування за фактом порушення етики поведінки завідувачем сектору ГІРФО Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області державним службовцем 15-го рангу ОСОБА_5, створено комісію для проведення службового розслідування у відношенні співробітника Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5
За матеріалами службової перевірки ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області спільно з інспекцією особового складу УКЗ ГУМВС України в Одеській області здійснено перевірку інформації про вчинення протиправних дій завідувачем сектору Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5, 11.07.2011 року, було складено Висновок по факту вчинення протиправних дій завідувачем сектора ГІРФО Ананьївського РВ ОСОБА_5, в якому зазначено, що підставою для звільнення позивача є грубе порушення основних принципів державної служби та етики поведінки державного службовця, які визначені в ст. ст. 3, 5, 17 Закону Україну "Про державну службу", нехтування високим званням державного службовця, чим порушено п. п. 1.6, 2.4 "Загальних правил поведінки державного службовця", затверджених 04.08.2010 року Наказом Головного управління державної служби України №214, тобто порушення присяги. З Висновком за матеріалами службової перевірки позивач ознайомлений, що підтверджено його підписом.
Представник відповідача надав пояснення, що службова перевірка відносно ОСОБА_5, була проведена в короткий час оскільки у осіб які проводили перевірку були всі наявні матеріали, а саме пояснення заявника та свідків, рапорти працівників Ананьївського РВ, результати медичного огляду.
08.07.2011 року в Ананьївському РВ, зареєстрована заява ОСОБА_9, що 08.07.2011 року гр. ОСОБА_5, безпідставно біля 22:00 год., в барі "Тілігул" розташованому в м. Ананьєві по вул. Незалежності, наніс тілесні ушкодження ударивши головою їй в обличчя. Також 08.07.2011 року в приміщенні Ананьївського РВ ГУМВС України відібрані пояснення ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, в яких зазначено, що ОСОБА_5 будучи у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні бару "Тілігул" безпідставно причинив тілесні пошкодження громадянці ОСОБА_9, а також пояснення ОСОБА_14 яка є барменом зазначеного бару, де зазначено, що вона бачила, як ОСОБА_5, говорив дочці ОСОБА_15, підійти до нього, але вона тікала від нього і кричала, що зателефонує батькові.
З рапортів працівників Ананьївського РВ: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 вбачається, що 08.07.2011 року, ОСОБА_5, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння; відмовлявся проїхати до РВ для встановлення обставин щодо спричинення ОСОБА_9, тілесних ушкоджень та відповідав грубою відмовою, штовхався, хапався за одяг; під час доставки до РВ висловлювався нецензурною лайкою на адресу гр.. ОСОБА_23, та начальника Ананьївського РВ; знаходячись в Ананьївському РВ намагався вчинити бійку, висловлювався нецензурною лайкою, декілька раз намагався вдарити в обличчя та в пах в.о. СДІМ ОСОБА_11, у зв'язку з чим до ОСОБА_5, були застосовані спец засоби; ображав співробітників міліції.
Як вбачається з Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_5 було запропоновано пройти медичний огляд з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, від якого позивач відмовився.
Також факти відмови позивача від проходження медичного огляду на встановлення ступеню алкогольного сп'яніння, а також факти наявності у позивача різкого запаху алкоголю, нерозбірливої мови під час проведення медичного обстеження в приміщенні чергової частини Ананьївського РВ 18.07.2011 року, підтверджуються пояснення ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, які були запрошені в якості понятих під час проведення медичного обстеження в приміщенні чергової частини Ананьївського РВ на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_5 В зазначених поясненнях вказано, що по зовнішнім ознакам було явно видно, що ОСОБА_5 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, мова була не розбірлива, від нього відчувався різкий запах спиртних напоїв та він від встановлення ступеню алкогольного сп'яніння категоричного відмовився, крім того зазначено, що ОСОБА_5 не вперше веде себе агресивно у відношенні мешканців м. Ананьїв та працівників міліції.
ОСОБА_9 пройшла медичний огляд з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння, за результатами якого складено відповідний висновок, яким встановлено, що ОСОБА_9 перебувала у тверезому стані.
Представником ГУМВС України в Одеській області було зазначено, що оскільки ОСОБА_5 перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння, у представника Ананьївського РВ не було можливості відібрати у нього пояснення 08.07.2011 року, а наступного дня позивач категоричного відмовився від дачі будь-яких пояснень з приводу нанесення тілесних пошкоджень громадянці ОСОБА_9, та поведінки в РВ.
Позивач заперечує проти висновку службової перевірки та вважає наказ про звільнення №321 о/с від 11 липня 2011 року незаконним, оскільки підставою для звільнення за скоєння правопорушення чи злочину може бути відповідне рішення чи вирок суду, у нього не відбирались пояснення стосовно вчинених дій, відповідачами до уваги прийнято тільки пояснення, які відбирались у потерпілої.
Також ОСОБА_5, не заперечував щодо знаходження його в стані алкогольного сп'яніння, щодо доставлення його до райвідділу, застосування до нього спецзасобів та його затримання, проте зазначав про відсутність вироку суду, який би підтверджував побиття ОСОБА_9 При цьому позивач зазначав, що випив всього декілька пляшок пива, а отже не був в стані сильного алкогольного сп'яніння. Чому відмовився від проведення медичного огляду для встановлення ступеню сп'яніння, ОСОБА_5, не зміг чітко пояснити.
Судом першої інстанції було оглянуто диски з відеозаписами з камер спостереження, що знаходяться в райвідділі, з яких вбачається агресивна поведінка позивача по відношенню до оточуючих громадян та співробітників міліції, порушення координації рухів позивача та невідповідний зовнішній вигляд позивача, що може свідчити про його перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що знаходження позивача в нетверезому стані, його доставлення до райвідділу, подальші дії позивача в райвідділі, його затримання, про що складено протокол - фактично є порушенням основних принципів державної служби та етики поведінки, присяги, нехтування високим званням державного службовця.
Позивач не оскаржує наказ №895 від 11.07.2011 року про надзвичайну подію та покарання винних, який став підставою для винесення наказу про звільнення № 321 о/с. Також позивач не звертався за захистом своєї честі та достоїнства з позовом про здійснення громадянкою ОСОБА_9 наклепу у відношенні нього.
А посилається ОСОБА_5 на відсутність рішення або вироку суду, яким його притягнуто до відповідальності.
За фактом хуліганських дій ОСОБА_5 прокуратурою Одеської області 12.07.2011 року порушено кримінальну справи, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України та 16.01.2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом опору працівникам міліції, оскільки він не усвідомлював, що особа, щодо якої він чинив опір є працівником міліції.
Крім того, відсутність вироку не може свідчити про неправомірність звільнення позивача, оскільки підставою для його звільнення є порушення присяги державного службовця, а не вчинення злочину.
23 серпня 2011 року постановою Ананьївського районного суду Одеської області провадження по справі про притягнення ОСОБА_30 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП (непокора працівникам міліції) закрито, враховуючи відсутність на момент розгляду справи про адміністративне провопорушення відповідних доказів в матеріалах справи, які б підтвердили факт перебування ОСОБА_30 у стані алкогольного спяніння, протокол затримання ОСОБА_30 та матеріалів справи щодо вчинення протиправних дій та нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_31, що не спростовує фактів викладених в поясненнях громадян, поясненнях понятих, рапортах представників Ананьївського РВ, протоколі про адміністративне затримання та, як наслідок, порушення присяги позивачем.
Протоколи допиту свідків та допиту обвинуваченого ОСОБА_5, з матеріалів кримінальної справи не спростовують подій, які стали підставою для звільнення позивача.
Відповідно ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року державна служба в Україні -це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок держави. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Враховуючи викладене, посада завідувача сектору у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області є державною службою, а ОСОБА_5 займаючи її, був державним службовцем.
Згідно із ст.3 Закону України "Про державну службу", державна служба ґрунтується на таких основних принципах як служіння народу України, демократизму і законності, гуманізму і соціальної справедливості, пріоритету прав людини і громадянина, професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі, персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни, дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування, дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
Відповідно до ст. 5, 10 Закону України "Про державну службу", державний службовець повинен сумлінно виконувати свої службові обов'язки, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування та не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. Основними обов'язками державних службовців є додержання Конституції України та інших актів законодавства України, забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції, виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників, сумлінне виконання своїх службових обов'язків.
Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу якою присягаються суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки, що передбачено ст. 17 Закону України "Про державну службу".
Порушення Присяги державного службовця є підставою для припинення державної служби, що передбачено п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу".
Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну службу", позивачем була прийнята Присяга державних службовців, затверджена Постановою Верховної Ради України від 16.12.1993 року №3724, такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду служити народові України, суворо дотримуватися Конституції а законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.
Є необгрунтованими пояснення позивача, що присягу державних службовців він не приймав при прийняті на роботу, а підписав її після звільнення, оскільки позивач є освіченою людиною, займав керівну посаду, будь-якого тиску з боку посадових осіб щодо прийняття присяги позивачем та підписання присяги на позивача не здійснювалося, та як вбачається з присяги, під особистим підписом позивача зазначена дата 01.06 рік не проставлено повністю рік, однак дата 01.06 узгоджується з датою прийняття позивача на посаду завідувача сектору ГІРФО Ананьївського РВ.
Даний текст присяги було підписано ОСОБА_5, та в трудовій книжці позивача було здійснено запис від 01.06.2010 року про прийняття даної присяги.
Наказом Головного управління державної служби України №214 від 04.08.2010 року затверджено Загальні правила поведінки державного службовця, які є узагальненням стандартів етичної поведінки, доброчесності та запобігання конфлікту інтересів у діяльності державних службовців та способів врегулювання конфлікту інтересів. Вони ґрунтуються на Конституції України та визначених статтею 3 Закону України "Про державну службу", принципах державної служби, спрямовані на підвищення авторитету державної служби та зміцнення репутації державних службовців, а також інформування громадян про норми поведінки, яких вони мають очікувати від державних службовців.
Згідно із п.п. 1.6, 2.4 Правил державний службовець має дбати про позитивний авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім'ям та статусом. Державний службовець повинен сумлінно виконувати свої посадові обов'язки, дотримуватися високої культури спілкування, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, інших осіб, з якими у нього виникають відносини під час виконання своїх посадових обов'язків.
ОСОБА_5, 11.05.2010 року був ознайомлений з зобов'язаннями про департизацію, Попередженням про встановлення відносно державних службовців спеціальних обмежень, Законом України "Про боротьбу з корупцією", Законом України "Про міліцію", Законом України "Про державну службу", що підтверджено його підписами на зазначених аркушах, та не спростовувалося позивачем під час розгляду справи.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність оскаржуваного наказу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, та про необґрунтованість вимог ОСОБА_5, не відповідність їх вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області, за участю третьої особи ОСОБА_32 про визнання незаконним наказу ГУМВС України в Одеській області №321 о/с від 11.07.2011 року, поновлення позивача на посаді завідувача сектору у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області та про зобов'язання виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючийсуддя С.І. Жук
суддя Ю.В. Яковлев
суддя Д.В. Запорожан