04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" червня 2013 р. Справа№ 910/3090/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Суліма В.В.
Тарасенко К.В.
розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Велмі-Гарант» на рішення господарського суду м. Києва від 20.03.2013 року № 910/3090/13 (суддя Якименко М.М)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмі-Гарант"
до Управління комунального майна району виконавчого
органу Оболонської районної у м. Києві ради
Комунального підприємства "Житлосервіс "Приозерне"
про припинення договору оренди
дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд
Рішенням господарського суду м. Києва № 910/3090/13 від 20.03.2013р. відмовлено ТОВ «Велмі-Гарант» у задоволенні позову про припинення договору оренди.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні, представники відповідачів проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечували, вважають їх необґрунтованими, а рішення є таким що не підлягає скасуванню.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 25.06.2009 року між Управлінням комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської РДА) та ТОВ "Велмі-Гарант" укладено договір № 03129 оренди нежитлового будинку, загальною площею 16,6кв.м по вул.. Мате Залки 1/12 м. Києва, за умовами якого орендодавець на підставі рішення сесії Оболонської районної у м. Києві ради № 21/7 від 25.06. 2009 р. передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення для складу. Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Оболонського району у місті Києві і знаходиться на балансі: КП "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського р-ну у м. Києві.
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 25.06.2009 року до 23.06.2010 року.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про припинення договору оренди, мотивуючи вимоги тим, що претензія КП «Житлосервіс «Приозерне» про сплату боргу залишена без задоволення, оскільки 23.06.2010р. термін договору оренди закінчився. Крім того, КП «Житлосервіс «Приозерне» не є стороною у договорі оренди, але відповідачами не визнається факт втрати чинності договору оренди.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, заявлена вимога про визнання договору № 03129 оренди нежитлового будинку від 25.06.2009 року припиненим 23.06.2010 року не підлягає задоволенню, оскільки стаття 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів.
Заперечуючи проти рішення позивач наполягає на тому, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції взагалі не зазначив підстав самого позову, а вказано лише на те, що відповідачі вважають договір оренди продовженим, а позивач з цих підстав просив визнати даний договір припиненим з 23.06.2010 року. Суд першої інстанції взагалі не вказав правові підстави для припинення вказаного договору оренди зазначені в позові.
Суд першої інстанції відмовляючи в позові послався на те, що суду не надано доказів повернення позивачем відповідачу-1 об'єкту договору оренди та про відсутність у статті 16 ЦК України такого способу захисту цивільних прав та інтересів як припинення договору оренди, але предметом даного позову було не встановлення факту виконання (невиконання) умов даного договору, а безпосередньо припинення правовідношення між сторонами, яке виникло на підставі договору оренди. Уповноважений законом орган управління комунальним майном не продовжував договір оренди нежитлового приміщення , тому відповідно у балансоутримувачів відповідача-1 та відповідача-2 по справі відсутні були правові підстави для нарахування орендної плати за вказані приміщення. Крім цього з боку відповідача-1 суду було надано лист №257-УМ від 08.07.2010р., яким повідомлялось позивача по припинення договору оренди №03129 від 25.06.2009р. що вказує на те, що відповідач також визнає факт припинення вказаного договору оренди.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Згідно ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, ст. 291 ГК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно статті 202 ГК України, ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму (оренди) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття як підтвердження виконання нею зобов'язання відповідно до ст. 16, ч. 2 ст. 795 ЦК (постанова Верховного Суду України від 20 березня 2012 р. у справі N 3-19гс12).
Пунктом 4.14 договору оренди сторони погодили, що у разі розірвання чи припинення договору оренди орендар не пізніше трьох календарних днів зобов'язаний повернути об'єкт оренди по акту.
З пояснень сторін вбачається, що відповідного акту повернення приміщення не оформлювалось, дій, що б свідчили про його повернення не вчинялось.
Заперечення позивача про те, що відповідачами безпідставно вимагається сплата коштів при фактичному визнанні договору оренди припиненим, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки при припиненні використання об'єкта оренди орендар за місяць повідомляє орендодавця (п.4.8 договору).
Безпідставними є доводи що за змістом п.5.4 договору оренда повинна оформлюватись шляхом укладання нового договору, оскільки переважне право позивача на укладання нового договору передбачено за умови недосягнення згоди щодо умов договору на новий строк.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутність з боку позивача дій щодо відмови від користування спірним приміщенням по закінченню терміну дії договору оренди, не повернення приміщення за актом, свідчить про те, що орендні правовідносини не є припиненими.
Між тим, позивач звертаючись з позовом про визнання договору припиненим, фактично просить суд примусити відповідача виконати обов'язок, покладений на нього умовами договору та приписами законодавства, що як правомірно встановлено місцевим судом не відповідає приписам встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ТОВ «Велмі-Гарант» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 910/3090/13 від 20.03.2013 року -без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м.Києва .
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Сулім В.В.
Тарасенко К.В.