1[1]
04.06.2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Бовтрук В.М.
суддів - Глиняного В.П., Фрич Т.В.
за участю прокурора - Мінакової Г.О.
захисника - ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_2 на вирок судді Подільського районного суду м. Києва від 22.05.2012 року,
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. ГлібовкаВишгородського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 23.03.2011 року Вишгородським районним судом Київської області за ч.2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільненого 16.11.2011 року згідно постанови Березанського міського суду Київської області від 08.11.2011 року, умовно-достроково на 5 місяців 10 днів;
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він 31.12.2011 року приблизно о 23 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, діючи з корисливих спонукань, усвідомлюючи, що присутня в кімнаті ОСОБА_3 спостерігає за його діями, повторно, відкрито викрав чуже майно, а саме телефон марки «Нокіа 1616», вартістю 200 грн., який належав ОСОБА_3, заподіявши останній матеріальну шкоду, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на незаконність вироку суду, на неповноту та однобічність судового слідства, просить вирок скасувати, а справу направити до Подільського районного суду м. Києва на новий судовий розгляд.
В обґрунтування апеляції зазначає, що судом не було встановлено відношення потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 до вчинення ОСОБА_2 злочину, так як їх покази під час судових засідань неодноразово змінювались, у зв'язку з чим, на думку апелянта, суд не зміг оцінити достовірність, повноту доказів та встановити по справі істину.
Крім того, вказує, що судом не було оглянуто та досліджено речовий доказ по справі, а саме, мобільний телефон «Моторола Л6».
В апеляції, з урахуванням змін до неї, засуджений ОСОБА_2, посилаючись на незаконність вироку, порушення кримінально-процесуального законодавства України просить вирок суду скасувати, а справу на підставі п.1, 2 ст. 6 КПК України - закрити.
В обґрунтування апеляції зазначає, що під час судового слідства не було досліджено речовий доказ по справі, не було проведено судово- дактилоскопічної експертизи на предмет виявлення його відбитків пальців, також не було проведено товарознавчої експертизи.
На думку апелянта, зазначені порушення є порушенням його права на захист.
В доповненнях до апеляції засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що кримінальна справа побудована на суперечливих поясненнях потерпілої та свідків, які змінювали свої покази на всіх стадіях процесу.
Зазначає, що слідчим не було з'ясовано марку, модель та дату виробництва викраденого телефону, а посилання слідчого в постанові про порушення кримінальної справи від 05.01.2012 року на телефон «Нокіа-1616» є необґрунтованим, оскільки жодна із сторін не називала моделі телефону, також в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують пред'явлення до впізнання викраденого, хоча б за фотографіями.
Також не з'ясовано чи було викрадено робочий апарат, чи тільки складові частини мобільного телефону, оскільки частини зазначеного телефону були знайдені у квартирі потерпілої. Також в матеріалах справи відсутні дані, що на момент викрадення телефон був в робочому стані.
Крім того, апелянт вважає, що не заслуговують на увагу довідки Інтернет магазину «Алло» та ФОП ОСОБА_5, оскільки роздруківка з сайту не є доказом, так як її можливо змінити за допомогою певних програм.
На апеляцію прокурора, засуджений ОСОБА_2 подав заперечення в яких просить у задоволенні апеляції прокурора - відмовити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Мінакової Г.О., яка підтримала апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечувала проти задоволення апеляції засудженого , засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію та заперечував проти апеляції прокурора, захисника ОСОБА_1, який підтримав подану засудженим апеляцію і частково апеляцію прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Зокрема, доказами вини ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині є показання потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, показання самого засудженого ОСОБА_2 на досудовому слідстві, дані, що містяться в протоколі відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_2, протоколах очної ставки між потерпілою ОСОБА_3, свідком ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2
Як вбачається з показань потерпілої ОСОБА_3, 31.12.2011 року приблизно о 23 годині до неї прийшов ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, і з її кімнати взяв телефон марки «Нокіа», який знаходився на дивані. Моделі телефону вона не пам'ятає, однак точно знає, що він був старої моделі, верхня кришка телефону була знята та знаходилась поруч. Побачивши, що ОСОБА_2 забрав телефон, вона почала говорити, щоб він повернув їй телефон, а оскільки на її слова ОСОБА_2 не реагував, почала кричати. На її крик з кухні вийшов її знайомий ОСОБА_4, якого ОСОБА_2 спочатку штовхнув, а потім наніс удар в обличчя. Після цього ОСОБА_2 вибіг з квартири, а ОСОБА_4 побіг слідом. Приблизно хвилин через п'ять ОСОБА_4 повернувся та сказав, що наздогнати ОСОБА_2 не зміг. Документів на вказаний телефон в неї не було, оскільки вона його купила на вулиці у раніше незнайомого їй чоловіка приблизно за тиждень до Нового року. 19 січня 2012 року до неї прийшов ОСОБА_2 і, нічого не пояснюючи , передав їй мобільний телефон, якої моделі вона також не знає. Цей телефон був не схожий на той, який ОСОБА_2 викрав у неї 31.12.2011 року.
За показаннями свідка ОСОБА_4, 31 грудня 2011 року він прийшов до своєї знайомої ОСОБА_3 з метою зустріти Новий рік. Він знаходився на кухні, коли в двері хтось постукав і ОСОБА_3 пішла відчиняти двері, а ще приблизно хвилин через п'ять почув, як ОСОБА_3 кричала «Віддай телефон». Він тільки вийшов з кухні, як ОСОБА_2 відразу ж штовхнув його, від чого він впав на диван, після чого ОСОБА_2 наніс йому удари кулаком в обличчя. Після цього ОСОБА_2 пішов з квартири, він побіг за ним, однак наздогнати не зміг. Коли повернувся до квартири, ОСОБА_3 розказала, що ОСОБА_2 забрав її мобільний телефон.
Як слідує з показань свідка ОСОБА_6, яка працює консьєржем в будинку, де проживає потерпіла, 31.12.2011 року вона була свідком того, як приблизно о 23 годині до будинку зайшов ОСОБА_2, який був в нетверезому стані, і вона ще йому зробила зауваження за це та за те, що він себе поводив грубо та нахабно, ображав її. ОСОБА_2 пішов в квартиру НОМЕР_1, що там відбувалось вона не бачила, але через деякий час з квартири вибіг ОСОБА_2, а одразу ж за ним ОСОБА_4 На наступний день, побачивши ОСОБА_4 з синцем на обличчі, вона запитала, що трапилось, на що той відповів, що 31.12.2011 року ОСОБА_2 заходив до ОСОБА_3, забрав мобільний телефон, спричинив йому тілесні ушкодження, а потім втік. Він, ОСОБА_4, намагався наздогнати ОСОБА_2, однак не зміг ( т.1 а.с. 52-55).
Під час проведення очних ставок з обвинуваченим ОСОБА_2 як потерпіла ОСОБА_3, так і свідок ОСОБА_4 підтвердили свої показання щодо обставин скоєння злочину ОСОБА_2 і останній з такими показаннями погоджувався ( т.1 а.с.86-89, 90-92).
Більш того, сам засуджений ОСОБА_2 на досудовому слідстві, будучи допитаним в якості підозрюваного,обвинуваченого, давав послідовні показання про те, що саме він 31.12.2011 року приблизно о 23 годині пішов до ОСОБА_3 Побачивши в кімнаті на дивані мобільний телефон, який знаходився в розібраному стані, а саме верхня кришка якого була знята і лежала окремо біля телефону, вирішив його взяти, однак з якою метою, сказати не міг, можливо для того, щоб продати і отримати гроші. ОСОБА_3 почала говорити, щоб він повернув телефон, однак він на її слова не реагував і тоді вона почала кричати. В цей час з кухні вийшов ОСОБА_4, якому потерпіла сказала, що він, ОСОБА_2, викрав мобільний телефон. ОСОБА_4 став перешкоджати йому вийти з квартири, а тому він відштовхнув його рукою, від чого той впав на диван, а потім намагався нанести ОСОБА_4 удар рукою в обличчя, хоча той і закривав обличчя руками. Потім він вибіг з квартири, а коли добіг до свого будинку, зупинився, щоб роздивитись викрадений телефон, однак в кишені його не було. Він зрозумів, що загубив телефон десь по дорозі ( т.1 а.с. 63-66, 76-78).
Під час проведення відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_2 в присутності понятих пояснив, що він не бажає приймати участі у відтворенні обстановки і обставин події з мотивів того, що йому соромно перед потерпілою,однак погодився надати покази і розповів в присутності понятих про обставини вчинення ним злочину, підтвердивши свої показання, які він давав в якості підозрюваного та обвинуваченого ( т.1 а.с. 67-69).
Повно, всебічно і об»єктивно дослідивши всі обставини справи, давши належну оцінку вищенаведеним та всім іншим, зібраним по справі доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.186 КК України.
Посилання прокурора в апеляції на те, що потерпіла та свідок ОСОБА_4 під час судових засідань змінювали свої показання, що є підставою для скасування вироку, як і доводи засудженого про те, що кримінальна справа побудована на суперечливих поясненнях потерпілої та свідків, є безпідставними і спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_3 на досудовому слідстві, які були послідовними, логічними, з якими погоджувався і сам засуджений. Більш того, в суді першої інстанції потерпіла пояснила, що підтримує свої показання, які вона давала на досудовому слідстві слідчому та дільничному інспектору, а зміну своїх показань на початку судового засідання пояснила тим, що невідомі особи почали їй погрожувати, залякували її і наполягали, щоб вона змінила свої показання, які давала на досудовому слідстві.
З показань свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні також вбачається, що йому погрожували вбивством незнайомі особи, якщо він буде говорити правду.
Необгрунтованим є і посилання прокурора в апеляції на те, що судом не було оглянуто та досліджено речовий доказ по справі, а саме, мобільний телефон «Моторола Л6», що також, на думку апелянта, є підставою для скасування вироку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст.78 КПК України ( в редакції 1960 року), речові докази - об'єкти злочинних дій - це предмети, на які було безпосередньо спрямоване злочинне посягання, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, а також всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві мобільний телефон «Моторола Л6» речовим доказом не визнавався, не був приєднаний до справи, як речовий доказ, мотивована постанова слідчого в матеріалах справи відсутня.
За таких обставин, посилання прокурора в апеляції на не дослідження судом першої інстанції як речового доказу предмету, який таким в ході слідства не визнавався,є безпідставним.
Безпідставними є і доводи апеляції засудженого про не дослідження речового доказу, не проведення судово-дактилоскопічної експертизи на предмет виявлення його відбитків пальців на речовому доказі, не проведення товарознавчої експертизи речовому доказу, оскільки речові докази до справи не долучались.
З матеріалів справи, протоколу судового засідання видно, що органами слідства і судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, і даних, що свідчили б про упередженість слідчих органів чи суду щодо засудженого, немає.
Тому доводи апеляції засудженого про те, що в стадії розслідування справи та розгляду її судом допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що досудове і судове слідство були неповними і необ»єктивними, безпідставні.
При призначенні покарання засудженому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, відсутність пом'якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин, і призначив засудженому покарання, яке відповідає вимогам ст.65 КК України і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для скасування вироку і закриття провадження у справі на підставі п.1, 2 ст. 6 КПК України, як про це ставиться питання в апеляції засудженого, колегія суддів не вбачає.
Не знаходить колегія суддів і підстав для задоволення апеляції прокурора, скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, розділом XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Подільського районного суду м.Києва від 22.05.2012 року відносно ОСОБА_2 - без змін.
Судді:
Справа № 11/2690/2528/2012
Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України
Головуючий у першій інстанції: Павленко О.О.
Доповідач: Бовтрук В.М.