Справа № 22 -ц/796/6164/2013 року Головуючий у 1-й інстанції: Захарчук С.В.
Доповідач: Чобіток А.О.
Рішення
Іменем України
30 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - судді Чобіток А.О..
суддів - Немировської О.В., Шкоріної О.І.
при секретарі - Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа : приватне акціонерне товариство «ВіЕйБі Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , -
У квітні 2012 року позивач звернувся із позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому зазначав, що 30.04.2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відповідач, керуючи автомобілем Деу Ланос, н.з. НОМЕР_1 по вул. Їжакевича, 76 в м. Києві здійснив наїзд на припаркований автомобіль ДеуЛанос, н.з. НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності. Винним у вказаній ДТП визнано ОСОБА_2. В результаті вказаної пригоди його автомобілю було завдано матеріальної шкоди на суму 5 929 грн. 86 коп..
На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму матеріального збитку, 500 грн. витрат на проведення експертизи, 151 грн. 77 коп. витрачених на лікування, а також завдану йому такими діями відповідача моральну шкоду в розмірі 14 000 грн., а також 1 600 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 510 грн. .
Не погоджуючись з таким рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
Вислухавши доповідь судді,пояснення осіб,що з»явилися в судове засідання,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено,що 30 квітня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода,внаслідок якої відповідач,керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вулиці Іжакевича 76 в м. Києві здійснив наїзд на припаркований автомобіль Деу Ланос н.з. НОМЕР_2,який належить позивачу на праві власності.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 12 червня 2009 року винним у вчиненні вказаної ДТП визнано відповідача.
Оскільки автомобілю позивача з вини відповідача спричинено технічні пошкодження,позивач просив відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, відповідно стягнувши з відповідача 5929 грн.86 коп. матеріальної шкоди та 14 000 грн. моральної ,витрати на проведення експертизи в розмірі 500 грн., витрати на лікування в розмірі 151 грн.77 коп.,витрати на правову допомогу в розмірі 1 600 грн..
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 510 грн. та у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.,суд першої інстанції виходив з того,що між відповідачем та ПАТ «ВіЕйБі Стахування» 24 листопада 2008 року укладено договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і відповідно до умов цього договору ліміт відповідальності за шкоду,заподіяну майну потерпілого становить 25 500 грн.,а франшиза - 510 грн.,а оскільки ні відповідач,ні позивач не повідомили страховика про настання страхового випадку,то позивач має право на отримання франшизи у відшкодування матеріальної шкоди та у вказаній частині моральну шкоду. В решті позовні вимоги за висновком суду є безпідставними,а тому в їх задоволенні відмовлено.
Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду,оскільки вважає його не відповідним обставинам справи та вимогам закону,що регулює правовідносини,які виникли між сторонами.
В пункті 16 Постанови № 4 Пленуму «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди,завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ» роз»яснив,що у разі невиконання особою,відповідальність якої застрахована,обов»язку письмового надання страховику,з яким укладено договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках -МТСБУ),повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка,шкода відшкодовується заподіювачем шкоди.
Як вбачається з матеріалів адміністративного правопорушення, після ДТП,яке сталося при вказаних вище обставинах , відповідач місце пригоди залишив і після його розшуку надав пояснення по обставинах ДТП лише 14.05.2009 року.
Незважаючи на наявність договору між ним та ПАТ «ВіЕйБі Стахування» від 24 листопада 2008 року про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,відповідач не повідомив страховика у передбачений законом строк та порядок про вказаний страховий випадок , в зв»язку з чим страховик позбавлений був можливості виконати свої обов»язки відповідно до ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Про наявність такого договору відповідач не повідомив і позивача.
Таким чином, на момент розгляду даного спору судом, при встановлених обставинах , можливість відшкодування матеріальної шкоди позивачу відповідно до ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» втрачена з вини відповідача,а тому колегія суддів вважає,що суд першої інстанції безпідставно звільнив відповідача як винної особи у спричиненні позивачу шкоди від повної матеріальної відповідальності.
В зв»язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку,що в даному випадку до правовідносин,які були предметом розгляду судом першої інстанції треба застосувати ст.1166 ЦК України,яка передбачає відшкодування шкоди завданої майну фізичної або юридичної особи, в повному обсязі особою,яка її завдала.
Оскільки відповідно до висновку авто- товарознавчого дослідження від 12 вересня 2009 року розмір матеріальної шкоди,спричиненої внаслідок ДТП становить 5929 грн.86 коп.,що не оспорюється відповідачем,колегія суддів приходить до висновку про стягнення з останнього вказаної суми у відшкодування матеріальної шкоди,спричиненої з його вини позивачу.
На думку колегії суддів суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про завдання позивачу моральної шкоди внаслідок вказаної ДТП.
Проте не може погодитися колегія суддів із висновком суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди,оскільки суд першої інстанції виходив при цьому з розміру матеріальної шкоди,яку належить стягнути на його думку на користь позивача,а саме: 510 грн.
Крім того, колегія суддів вважає не доречним посилання суду на обґрунтування рішення в цій частині з посиланням на п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди», в якому йдеться роз»яснення про моральну шкоду,заподіяну працівником під час виконання трудових обов»язків.
Враховуючи вищевказані обставини,за яких сталася ДТП з вини відповідача, його поведінку після вчинення ДТП, розмір матеріальної шкоди, виходячи з засад розумності,виваженості та справедливості,колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 2000 грн..
Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог щодо відшкодування витрат позивача понесених на проведення авто- товарознавчого дослідження для визначення розміру шкоди,спричиненої йому внаслідок пошкодження автомобіля.
Відповідно до ч.1 стр.88 ЦПК України стороні,на користь якої ухвалено рішення,суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Колегія суддів,прийшовши до висновку про відшкодування позивачу матеріальної шкоди в повному об»ємі за рахунок відповідача,вважає за необхідне стягнути з останнього витрати понесені позивачем в зв»язку проведенням авто- товарознавчого дослідження для визначення розміру цієї шкоди в розмірі 500 грн.,що підтверджено квитанціями від 14.09.2009 року (а.с.14).
В судовому засіданні позивачем не надано доказів,як це передбачено ст.60 ЦПК України стосовно причинно - наслідкового зв»язку між його хворобою та ДТП,а тому в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача витрат на лікування у розмірі 151 грн.77 коп. необхідно відмовити.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо компенсації витрат на правову допомогу у розмірі 1600 грн.,суд першої інстанції,встановивши,що правова допомога була здійснена позивачу адвокатом ОСОБА_5 на підставі договору про надання правової допомоги від 06 липня 2012 року,зазначив в рішенні,що ОСОБА_5 представляв інтереси позивача в судових засіданнях ,а тому підстав для стягнення вказаних витрат немає.
Колегія суддів не погоджуючись з підставами відмови в задоволенні вказаних вимог і вважає,що в задоволенні вимог в цій частині необхідно відмовити з підстав не надання позивачем доказів щодо підтвердження розміру витрат на правову допомогу,як це передбачено ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
За вказаних обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким частково задовольнити позовні вимоги,стягнувши з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 5929 грн.86 коп., моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.,витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 500 грн. та судовий збір в розмірі 321 грн. 90 коп..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 5929 грн. 86 коп., моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 500 грн. та судовий збір в розмірі 321 грн. 90 коп..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -