3 червня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Колодійчука В.М.
суддів: Висоцької В.С., Лесько А.О., Червинської М.Є., Черненко В.А.
розглянувши заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - державний нотаріус Третьої державної нотаріальної контори м. Луганська Козловський Олександр Миколайович, про визнання договору дарування 1/2 частки житлового будинку недійсним,
У лютому 2012 року ОСОБА_1, а у березні 2012 року ОСОБА_2, звернулись до суду з указаним позовом, в якому просили визнати недійсним договір дарування 1/2 частки житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ст. ст. 215, 229 ЦК України.
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що 18 квітня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування Ѕ частки житлового будинку та господарсько-побутових споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Вказували, що про підписання нею договору дарування ОСОБА_1 дізналась після подачі ОСОБА_5 позову про поділ житлового будинку з господарськими й побутовими спорудами та встановлення меж конкретного землекористування, а відповідач, за вказаною цивільною справою, надав суду копію договору дарування 1/2 частки спірного житлового будинку. Зазначали, що оспорюваним договором порушені права ОСОБА_2, оскільки при укладанні договору дарування не була отримана його згода на відчуження частки будинку. Також вказували, що ОСОБА_1 помилялась щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення правочину, а саме стосовно природи цього правочину.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 12 листопада 2012 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено та визнано недійсним договір дарування 1/2 частки житлового будинку, укладений 18 квітня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 26 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали касаційної інстанції з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема ст. ст. 215, 218, 219, 229, 230, 233-236, 258, 261, 362 ЦК України.
Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, заявники наводять:
- рішення апеляційного суду Київської області від 23 березня 2012 року, рішення апеляційного суду Черкаської області від 22 березня 2013 року, рішення апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2011 року, рішення апеляційного суду Запорізької області від 17 лютого 2011 року, рішення Волноваського районного суду Донецької області від 1 листопада 2012 року, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2011 року, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 190 жовтня 2012 року, рішення апеляційного суду Черкаської області від 25 січня 2012 року, рішення Могилів - Подільського міськрайонного суду від 2 липня 2012 року.
Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Виходячи з роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353 - 360 ЦПК України», під судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстав, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, можуть бути рішення :
· Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;
· Вищого адміністративного суду України;
· Вищого господарського суду України;
· Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України, ухвалених як судом касаційної інстанції;
· Апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» від 22 лютого 2007 року № 697-V.
Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов᾽язковим є те, щоб цими рішеннями, що набрали законної сили, був вирішений спір по суті та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовані одні й ті самі норми матеріального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки заявниками у приклад неоднакового застосування норм матеріального права надані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підстави для перегляду судового рішення в порядку, встановленому главою 3 розділу 5 ЦПК України відсутні.
За таких підстав у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів
У допуску справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - державний нотаріус Третьої державної нотаріальної контори м. Луганська Козловський Олександр Миколайович, про визнання договору дарування 1/2 частки житлового будинку недійсним за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2013 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.М. Колодійчук
Судді: В.С. Висоцька
А.О. Лесько
М.Є. Червинська
В.А. Черненко