Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 122/12497/13-а
04.06.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Горошко Н.П. ,
Кондрак Н.Й.
розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Злотніков В.Я.) від 21.02.2013 у справі № 122/12497/13-а,
за позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (вул. Долгоруковська, 16, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)
третя особа: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 95000)
про скасування постанови про накладення штрафу,
Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополь від 21.02.2013 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 21.02.2013 та прийняти нову про задоволення позову.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.
У судовому засіданні з 21.05.2013 по 04.06.2013 було оголошено перерву.
У судове засідання 04.06.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, в якому просив скасувати постанову державного виконавця від 21.12.2012р. про накладення штрафу у розмірі 1700 грн. за повторне виконання без поважних причин рішення, яким боржника зобов'язано вчинити певні дії, посилаючись на те, що 09.10.2009р. Залізничним районним судом м. Сімферополя був виданий виконавчий лист №2а-450/09 про зобов'язання виконавчий комітет Сімферопольської міської ради забезпечити ОСОБА_2 та членів її родини житлом та видати ордер. 23 листопада 2012р. позивачем була отримана постанова державного виконавця від 08.11.2012р. про відкриття виконавчого провадження. В листі від 06.12.2012р. виконком виклав поважні причини тимчасової неможливості виконання рішення суду. 14 грудня 2012р. позивачем була отримана постанова державного виконавця від 06.12.2012р. про накладання штрафу у розмірі 850 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду. Виконком у своєму листі від 29.12.2012р. повторно виклав поважні причини тимчасової неможливості виконати судове рішення, а також додав квитанцію про оплату штрафу у сумі 850 грн. 02 січня 2013р. позивачем була отримана копія постанови державного виконавця від 21.12.2013р. про накладення штрафу у сумі 1700 грн. за повторне невиконання сурового рішення. Отже, на думку позивача, вказана постанова є незаконною, оскільки первісний штраф виконком оплатив своєчасно, а також надіслав лист, в якому повідомив про тимчасову неможливість виконати судове рішення.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як визначено статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження" встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
В статті 6 Закону України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.11.2012р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2а-450/09, виданого Залізничним районним судом м. Сімферополя 09.10.2009р., яким зобов'язано виконком Сімферопольської міської зади забезпечити ОСОБА_2 та членів її родини житлом та видати ордер. Боржнику запропоновано добровільно у 7-денний строк виконати рішення, копію постанови позивач отримав 23.11.2012р. (а.с.34,35).
Так, 06 грудня 2012р. державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу у сумі 850 грн. за ухилення від виконання виконавчого листа (а.с.32).
Крім того, 21 грудня 2012р. державним виконавцем складено акт про невиконання рішення суду (а. с.27), того ж дня винесена постанова про накладення штрафу у сумі 1700 грн. за повторне невиконання без поважних причин рішення суду (а.с.26).
В частині 2 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Як вбачається з листа позивача від 06.12.2012р., який надійшов державному виконавцю 17.12.2012р., у розпорядженні виконкому немає будь-якої житлової площі, у зв'язку з чим, виконати рішення не є можливим. Після завершення будівництва будинку і здачі його з експлуатацію виконком виконає рішення суду.
Оцінюючи правомірність дій державного виконавця необхідно враховувати наступне.
В статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державши виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконанні рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Так, статтею 36 даного Закону встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання, проте, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач листом від 06.12.2012р. фактично сам собі встановлює відстрочку виконання судового рішення, що є неприпустимим, у зв'язку з чим, суд першої інстанції, обгрунтовано на думку судової колегії, визнав, що дії державного виконавця відповідали Закону, отже, підстави для задоволення позову відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
2.Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 21.02.2013 у справі №122/12497/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис Н.П.Горошко
підпис Н.Й. Кондрак
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська