Провадження № 22-ц/790/2708/13
Справа № 2018/20058/2012 Головуючий І-ої інстанції: Зуб Г.А.
Категорія: житлові Доповідач: Коростійова В.І.
4 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коростійова В.І.,
суддів: - Гуцал Л.В., Ізмайлової Г.Н.,
за участю секретаря - Огар І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 6 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у володінні та користуванні жилим приміщенням та виселення, -
13 грудня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом.
Він зазначав, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 його колишні невістка і онука.
19 листопада 2003 року ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_5 добровільно покинула квартиру АДРЕСА_1 і знялася з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 21 лютого 2008 року шлюб між ОСОБА_3 і його сином ОСОБА_6 розірвано.
23 листопада 2011 року його син ОСОБА_7 одноособово приватизував вказану квартиру, а 20 грудня 2011 року подарував цю квартиру йому.
Наприкінці грудня 2011 року ОСОБА_3 зі своєю донькою ОСОБА_5 зламала замок на вхідних дверях та самовільно, без його згоди, вселилась у квартиру.
ОСОБА_3 перешкоджає йому у здійсненні права користування та розпорядження квартирою. Він, як власник, не має до квартири навіть доступу.
Посилаючись на вказані обставини, просив: усунути перешкоди у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_3 і ОСОБА_5 із вказаної квартири.
Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність та недоведеність.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- служба у справах дітей Київського районного управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради до суду не з'явилась.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 6 березня 2013 року позов задоволено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просе рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_4 у позові відмовити. При цьому посилається на: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.
Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду першої інстанції не оскаржили.
ОСОБА_4 подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, вважав її безпідставною, а рішення суду законним і обґрунтованим.
Перевіряючи законність і обгрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_3 і ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 травня 2002 року, мають спільну доньку - ОСОБА_5, 2001 року народження.
16 липня 2003 року виконавчим комітетом Ленінської ради народних депутатів міста Харкова ОСОБА_6 видано ордер №141755 на право заняття трьохкімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 на склад сім'ї із чотирьох осіб: ОСОБА_6, його дружину - ОСОБА_3, доньку - ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 від першого шлюбу ОСОБА_8
Вказані особи були зареєстровані у квартирі з 16 вересня 2003 року.
Встановлено також, що 19 листопада 2003 року ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8 зняті з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири у зв'язку з вибуттям у місто Чугуїв Харківської області.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 19 серпня 2008 року шлюб між подружжям ОСОБА_4 розірвано.
28 листопада 2011 року ОСОБА_6 подав заяву про приватизацію квартири.
23 листопада 2011 року відділом приватизації житлового фонду Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на підставі розпорядження №1455 ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
20 грудня 2011 року ОСОБА_6 за нотаріально посвідченим договором дарування подарував вказану квартиру своєму батькові - ОСОБА_4
Зазначені обставини встановлені рішенням Київського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 лютого 2013 року, яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову про визнання права користування вказаною квартирою, визнання її приватизації та договору дарування недійсними.
При цьому судовим рішенням встановлено, що під час набуття ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру шляхом її приватизації права ОСОБА_3 і її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 порушені не були. ОСОБА_3 і її діти знялися з реєстрації за адресою спірної квартири 19 листопада 2003 року. ОСОБА_4 набув право власності на квартиру на підставі нотаріально посвідченого договору дарування правомірно.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Встановлено також, що 26 грудня 2011 року ОСОБА_4 здійснив державну реєстрацію квартири у комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (а.с.6).
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 чинить ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження квартирою.
З огляду на це, суд підставно задовольнив позов ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження квартирою шляхом виселення із неї ОСОБА_3 і ОСОБА_5
Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.
Посилання ОСОБА_3 на те, що вона не може бути виселена із спірної квартири, оскільки є членом сім'ї наймача - безпідставні.
Частиною 2 ст.64 ЖК України передбачено, що до членів сім'ї наймача належить дружина, їх діти і батьки. Членом сім'ї наймача може бути визнано інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
ОСОБА_3, ОСОБА_5 ніколи не були членами сім'ї ОСОБА_4
Безпідставними і такими, що спростовуються наявними у справі доказами, є і посилання ОСОБА_3 на те, що після зняття у 2003 році з реєстрації за адресою спірної квартири вона з донькою продовжувала в ній проживати.
Так у січні 2008 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, при цьому зазначила як своє місце проживання не адресу спірної квартири, а іншу - АДРЕСА_1 (а.с.95).
Чинним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 21 лютого 2008 року про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_6 встановлено, що з січня 2007 року сторони шлюбно-родинні відносини не підтримують, спільне господарство не ведуть, проживають окремо, майнового спору між ними немає (а.с.96).
Власник житлового будинку, кватири, згідно ст..383 ЦК України має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин, які виникли між сторонами і застосував норми матеріального права - ст.391 ЦК України та дійшов правильного висновку про те, що закон не передбачає переходу прав і обов'язків у частині забезпечення права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника квартири.
Договору найму квартири відповідно до ст..158 ЖК України новий власник квартири - ОСОБА_4 із відповідачкою не уклав.
Безпідставними є і посилання ОСОБА_3 про те, що вона не порушувала право власності позивача на користування і розпорядження квартирою.
Зазначене спростовується зверненнями ОСОБА_4 до правоохоронних органів з заявами про те, що наприкінці грудня 2011 року він не зміг зайти у свою квартиру, оскільки замок на вхідних дверях квартири був змінений. Двері відчинила його колишня невістка, яка заявила, що у квартирі буде жити вона і її донька (а.с.14-17).
Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду міста Харкова від 6 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді: